Друкарня від WE.UA

🌙 Казка про крамничку на краю одного маленького містечка

AI !Публікація містить зображення, або фрагменти тексту, створені за допомогою штучного інтелекту

На краю одного маленького містечка стояла незвичайна крамничка. Вона відчинялася тільки вночі, коли люди вже втомлювалися від денних турбот.

На дверях висіла дерев'яна табличка:

«Тут продають те, чого не можна купити за гроші».

Усередині пахло корицею, сушеними яблуками й старими книжками. За прилавком сидів маленький сивий крамар із круглими окулярами. Його звали пан Місяць.

Одного вечора до крамнички завітала дівчина. Вона виглядала втомленою.

— Добрий вечір, — сказала вона. — У вас є трохи спокою? Мені б зовсім небагато. Хоча б на одну ніч.

Пан Місяць поправив окуляри.

— О, звичайно. У нас є кілька сортів. Спокій ранковий, спокій після дощу, спокій лісової галявини. А ще є особливий — спокій для тих, хто надто довго хвилювався.

Він дістав із полиці маленьку скляну баночку. Усередині плавали крихітні золотаві вогники.

— Що це? — запитала дівчина.

— Це незакінчені тривоги, які сьогодні можна залишити тут. Завтра, якщо буде потрібно, заберете. А сьогодні вони вам не потрібні.

Дівчина обережно поставила баночку на полицю.

Потім пан Місяць налив їй теплого молока з медом, загорнув у м'який плед і показав маленьке віконце.

За ним було видно нічний сад. На гілках спали пташки, їжачок сопів під кущем, а старий кіт розлігся на лавці так велично, ніби особисто володів усім місяцем.

— А кіт тут працює? — запитала дівчина.

— Ні, — серйозно відповів крамар. — Він начальник відділу сну. Роботи в нього багато, але дисципліна жахлива. Постійно спить на робочому місці.

Дівчина засміялася.

Вона сіла біля вікна, зробила ковток теплого молока й раптом відчула, що їй більше не потрібно нічого вирішувати.

Не потрібно планувати завтра.

Не потрібно передбачати всі можливі неприємності.

Не потрібно тримати весь світ на своїх плечах.

Пан Місяць тихенько зачинив крамничку й повісив на двері нову табличку:

«До ранку. Усі, хто втомився, мають право відпочивати».

А кіт на лавці розплющив одне око й пробурмотів:

— Нарешті. Люди такі дивні. Усе кудись поспішають...

І знову заснув.

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
livemari_ua
livemari_ua@livemari_ua

розміркуємо

88Довгочити
2.5KПерегляди
13Підписники
На Друкарні з 15 вересня 2023

Більше від автора

Це також може зацікавити:

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Це також може зацікавити: