Рішення Бразилії дозволити китайському військовому госпітальному кораблю зайти в порт Ріо-де-Жанейро є показовим прикладом того, як Пекін методично розширює свою військово-морську присутність у Західній півкулі. Водночас цей епізод ілюструє, як регіональні держави реагують на зростаючий стратегічний тиск, спричинений посиленням конкуренції між США та Китаєм.
Восени минулого року китайська влада офіційно подала запит на дозвіл для госпітального корабля Народно-визвольної армії Китаю «Ark Silk Road» пришвартуватися в Ріо з 8 по 15 січня. На перший погляд, запит здавався звичайним — ще одна зупинка в рамках гуманітарної місії. Однак у політичних і військових колах Бразилії ця пропозиція викликала занепокоєння, яке виходило далеко за межі стандартних процедур відвідування портів.
Дипломатична нота, надіслана Пекіном у середині вересня, вражала тим, що в ній мало що бкло згадано. У ній не було жодної згадки про «Місію гармонії 2025», першу глобальну гуманітарну операцію китайського флоту, і містилося мінімум оперативних деталей. Окрім запевнень, що в бразильських водах не проводитимуться дослідження і що судно не використовуватиме радіообладнання, у документі не пояснювалося призначення самого візиту.
Ця відсутність прозорості викликала занепокоєння в Міністерстві закордонних справ Бразилії та серед високопоставлених офіцерів бразильського флоту, дехто з яких висловився приватно на умовах анонімності. Їхнє занепокоєння було зумовлене ширшим геополітичним контекстом: розширення військової присутності Китаю в регіоні, який Вашингтон давно вважає стратегічно чутливим, збіглося з поновленням зусиль США, особливо за адміністрації Трампа, щодо відновлення впливу в Латинській Америці через дипломатичний тиск і військові дії.
Тихі побоювання навколо «Ark Silk Road» викривають давню структурну дилему в бразильській зовнішній політиці. В економічному плані Бразилія тісно пов'язана з Китаєм, своїм найбільшим торговельним партнером і основним інвестором в інфраструктуру. Однак у стратегічному плані Бразилія протягом десятиліть підтримує тісну співпрацю з США в галузі безпеки. Цей баланс зараз перебуває під загрозою. Додаючи символізму, американське океанографічне судно Ronald H. Brown планує пришвартуватися в порту Суапе на північному сході Бразилії з 14 по 21 січня для виконання затвердженої ВМС наукової місії, яка майже повністю збігається з перебуванням китайського корабля в Ріо.
Завдяки цьому збігу обставин Бразилія, дещо мимоволі, перетворюється на арену конкуренції великих держав. Водночас це дає Бразилії можливість продемонструвати, що вона прагне співробітництва як з Вашингтоном, так і з Пекіном, не дозволяючи собі стати інструментом жодної зі сторін.
Гуманітарне судно зі стратегічним значенням
«Ark Silk Road» — це друге за величиною госпітальне судно, побудоване Китаєм. Воно має водотоннажність близько 10 000 тонн, оснащене широким спектром клінічних та діагностичних засобів, а також може виконувати десятки медичних процедур і вміщати кілька спеціалізованих відділень. Це судно є яскравим прикладом еволюції підходу Китаю до «розумної сили» — обдуманого поєднання гуманітарної допомоги з військовим потенціалом.
Китайські чиновники регулярно підкреслюють гуманітарні досягнення корабля: тисячі пацієнтів, яких було проліковано в Тихоокеанському та Карибському басейнах, сотні операцій, виконаних у стислі терміни, та медична допомога, надана країнам, які нещодавно постраждали від стихійних лих. Ці результати є реальними, але вони співіснують з очевидними стратегічними міркуваннями.
За словами Рафаеля Алмейди, полковника бразильської армії у відставці та аналітика з питань оборони, який навчався в Національному університеті оборони Китаю, технічна комплектація судна вказує на цілі, що виходять за межі медицини. Він звернув увагу на надзвичайно високу концентрацію датчиків, антен і радіолокаційних систем для корабля, офіційно призначеного для гуманітарної допомоги.
Маршрут місії підтверджує цю інтерпретацію. За винятком Мексики та Бразилії, всі латиноамериканські країни, які відвідав «Ark Silk Road», беруть участь у китайській ініціативі «Пояс і шлях». У Нікарагуа корабель був зустрінутий з військовими почестями, а його візит був офіційно схвалений Національною асамблеєю в рамках обміну досвідом між збройними силами — це був перший в історії візит китайського військового корабля до цієї країни.
Послання є чітким: Китай нормалізує постійну присутність військово-морських сил у Західній півкулі, ретельно маскуючи це під гуманітарною дипломатією.
Південна Атлантика як спірний простір
Проходження корабля вздовж узбережжя Бразилії відбувається на тлі посилення стратегічної конкуренції в Південній Атлантиці та Карибському басейні. В останні місяці Сполучені Штати посилили свою позицію в регіоні, особливо після ескалації напруженості у відносинах з Венесуелою, яка завершилася усуненням і арештом Ніколаса Мадуро на початку січня.
Морські операції США поширилися за межі Венесуели. З вересня американські сили знищили десятки суден у Карибському басейні та Тихому океані, які, як стверджується, були пов'язані з наркотрафіком, хоча офіційних доказів для підтвердження цих тверджень було небагато. Ці дії підкреслюють нову готовність Вашингтона застосовувати силу для формування регіональних подій.
На цьому тлі гуманітарна місія Китаю має ширші наслідки. Судно «Ark Silk Road» допомагає легітимізувати діяльність китайського флоту в регіонах, де раніше такі операції були немислимими. Багаторічні інвестиції Китаю в портову інфраструктуру, зокрема в мегапорт Чанкай в Перу, вже розширили логістичний вплив Пекіна вздовж тихоокеанського узбережжя Південної Америки. Зараз, коли гуманітарні місії охоплюють Карибський басейн і Атлантичний океан, поступово формується система китайської інфраструктури, морської дипломатії та політичного впливу.
Не випадково Пекін опублікував оновлений програмний документ щодо Латинської Америки та Карибського басейну незабаром після того, як Вашингтон оприлюднив нову Стратегію національної безпеки, в якій цей регіон поставлено в центр стратегічних інтересів США.
Обережне мовчання Бразилії
Для Бразилії прохання Китаю надійшло в незручний момент. Бразилія не має практичної потреби в такій зовнішній гуманітарній допомозі. Як зазначає політолог Маурісіо Санторо, бразильський флот має потужні можливості реагування на надзвичайні ситуації, зокрема найбільший військовий корабель Латинської Америки «Атлантіко». Універсальна система охорони здоров'я Бразилії — найбільша у світі — обслуговує понад 200 мільйонів громадян.
Однак відмова від запиту могла б мати дипломатичні та економічні ризики. З огляду на торговельну залежність Бразилії від Китаю, відмова могла б бути легко інтерпретована як геополітичне зближення з Вашингтоном. Натомість бразильська влада затримала свою відповідь, а потім тихо схвалила візит у листопаді, не надавши публічних пояснень.
З моменту прибуття корабля 8 січня бразильський уряд зберігає майже повне мовчання. Відповідальність перекладалася між міністерствами: Міністерство закордонних справ відсилало до ВМС, ВМС посилалися на суто технічну помилку, а Міністерство оборони переадресовувало запити дипломатам. Тим часом китайські дипломатичні місії були набагато більш активними.
Ця мовчанка викликала плутанину всередині країни. Медичні органи в Ріо-де-Жанейро офіційно звернулися за роз'ясненнями щодо того, чи має корабель дозвіл надавати медичну допомогу цивільним особам, наголошуючи, що бразильське законодавство вимагає нагляду за будь-якою медичною діяльністю, що проводиться на території країни. Жодного такого дозволу оприлюднено не було.
Хоча офіційні контакти між бразильськими та китайськими військово-морськими офіцерами відбувалися відповідно до стандартних дипломатичних протоколів, доступ до самого корабля суворо контролювався, а відвідувачі мали отримати попереднє схвалення через китайські служби. Ретельно контрольована зовнішня ситуація, включаючи організовані публічні привітання, викликала занепокоєння у деяких бразильських офіцерів, які в приватних розмовах описують ситуацію як незручну та погано організовану.
Зрештою, стриманий підхід Бразилії відображає свідому стратегію: мінімізувати видимість, уникати символічних жестів і зменшити ризик неправильного геополітичного тлумачення. Водночас це свідчить про незмінну прихильність Бразилії до стратегічної автономії — залучення як Китаю, так і США як партнерів, одночасно відмовляючись піддаватися тиску та приєднуватися до будь-якої зі сторін у суперництві, яке вона не обирала.
Джерело — Atlantic Council
