Я обожнюю творче письмо! Тому радо поділюся власним досвідом з дослідження підводних каменів у цій царині.
Автори повинні розуміти ці два терміни- кліше та метафори.
КЛІШЕ
Кліше написати дуже легко. Це вимагає небагато роздумів з боку письменника, а тим паче з боку читача.
Я хочу, щоб мої читачі враховували це, коли ми будемо занурюватись у дослідження цих термінів.
Ми хочемо вплинути на наших читачів; ми хочемо, щоб вони думали.
Завдання 1 Пошукайте кліше у вірші нижче запропонованому:
Прожитий день як сон,прожитий день як день,
Бо дійсність це не те,що скажеш ти,
Слова-кліше,і те немає значень
Щоб втратити для того щоб знайти
І хай ми лиш забуті небом душі,
Прокляті егоїзмом власних слів
Загублені в тумані,морі,суші
Пропавші безвісті на грані наших снів
Слова-кліше,і те немає значень
Щоб втратити для того щоб знайти,
Останніх поцілунків і пробачень
Достатньо лиш для того щоб піти.....
Хм…Що ж таке кліше? Це надто вживана фраза. Воно зношене. Це нудно читати.
Завдання 2 Напишіть список кліше відомих саме Вам.
«Легко, як пиріг». Ви колись готували пиріг? Це було легко? Коли хтось каже «просто, як пиріг», чи змушені ви зупинитися й подумати? Ви малюєте пиріг? Напевно ні.
МЕТАФОРА
На противагу кліше ми маємо використовувати метафори. Метафори свіжі. Метафора - це зв'язок, порівняння двох малоймовірних ідей.
Метафори вимагають глибокого осмислення з боку письменника і читача. Це спонукає як автора, так і читача по-новому осмислити тему, скорше за все через призму власного досвіду.
Пропоную Вам подумати над словами Емерсона:
“У поета є нова думка: у нього є абсолютно новий досвід, який потрібно розкрити... “
Вправні автори хочуть дати своєму читачеві можливість розкрити власний досвід, і метафори можуть дуже класно допомогти у цьому.
Я завжди наголошую на тому, що метафори не можуть “кидатися” рандомно у текст, вони повинні мати сенс. Ви можете написати: «Любов — це холодильник». Але при цьому повинні розширити цю фразу, встановивши логічний зв’язок між двома ідеями, а це вже складніше завдання.
Дуже яскравим прикладом може слугувати поезія Василя Симоненка. Побачте споміж рядків метафори, яки використав автор і осмисліть їх.
І вже задихалося літо,
І зітхали вітри у траві,
І колосся, промінням политі,
Ворушилися, мов живі.
Тільки обрій моргав суворо,
Де тополі, немов списи,
Підняли свої вістря вгору
На сторожі цієї краси.
Я сподіваюсь мої лаконічні вправи та приклади бодай трішки допоможуть Вам уникати клішованості у власних текстак. Та набиратися вправності у використанні метафор.
