У кожної людини має бути мрія. І справа не в тому, що так треба, просто так буде краще. Життя без мрії схоже з метанням пустелею, навіть не намагаючись знайти вихід. Вона вказує шлях, надихає та гріє душу. У когось їх може бути декілька, хіба це не дивовижно?
Такі люди швидше за все радіють кожній новій можливості, зустрічають випробування з посмішкою, може про щось нове мріють. Проте, не варто плутати мрію з метою і тим більше з бажанням.
Мету, можна досягти, бажання може здійснитися, мрія ж повинна бути нездійсненна, в цьому її суть. Але я б зрадів, якби чиїсь мрії стали реальністю.
І напевно доповню до минулого, щасливий той у кого їх кілька, цих самих мрій. У спробах здійснити мрію людина відчуває радість. Невдачі, звичайно теж трапляються, так. Але хіба це нас зупинить?
А що ж трапляється коли єдина мрія зникає?
Коли мрію неможливо навіть спробувати досягти?
Та нічого взагалі-то. Просто нічого з цим не вдієш, чекати чи шукати нову, саме так вже влаштована людина. Але сумувати не варто, під час пошуку або очікування, можна на заміну взяти мету чи бажання, спочатку цілком зійде. Я ось на гітарі хочу навчитися грати, це важко, але коли в мене виходить, я в захваті, а добрий наставник невтомно веде стежкою навчання.
А зараз, може не до теми, але хочете кумедний факт?
Людина чимось схожа на соняшник.
Чому? Запитаєте ви.
Ну, ці рослини ж тягнуться до сонця, де б воно не було, так?
Людина загалом теж так робить, але трохи інакше. Чи помічали ви, коли зовсім темно і нічого не видно, ви мимоволі підіймаєте свою голову вище за звичайне. Напевно, це можна якось пояснити науково, але я хочу вірити, що ми теж тягнемося до сонця, до нашого світла.
Хоч і не знаємо де воно, ми все одно шукаємо його,
може воно позаду нас, а дивимось вперед.
Виходить, люди перейняли щось від рослини?
Чи це всі такі на планеті Земля? Доволі кумедно, як на мене.
А як радіє людина, вийшовши з темряви на світ, наче "сяє".
В мене теж є мрія, що одного разу вийду з темряви.
Знаєте, є люди, що живуть як соняшники.
Хтось із народження, хтось таким став.
Я маю на увазі сліпих.
І я один із них.
Мені пощастило, не був народжений з цим, бачив мати, тата, бабусь та дідусів, своїх друзів, різних людей, різні речі, кольори та звичайно ж сонце. Все це, зберігаю у своїй пам'яті та серці, відчайдушно чіпляючись за кожен фрагмент спогадів,
що так жорстоко відбирає час.
Я маю мрію, яка може не здійснитися.
Я хочу знову бачити, тому й тягнуся до сонця.
