З листування:
"Я стверджую, що необхідно стати ясновидцем, зробити з себе ясновидця.
Поет стає ясновидцем завдяки тривалій, наполегливій та свідомій відмові від того, що кажуть йому органи чуття. Кожна форма любові, або страждання, або божевілля; він відшукує в собі, він випиває кожну отруту в собі і залишає тільки їхні квінтесенції. Це невимовна тортура, протягом якої поету знадобиться вся його віра і надлюдська витривалість, і протягом якої він стає терплячим пацієнтом та безжальним зловмисником, безнадійно проклятим - і великим мудрецем! - серед людей. Тому що він досягає незбагненого! Тому що він збагатив свою душу - багату від початку - більше ніж будь-яка інша людина! Він дістається незбагненого; і навіть якщо, збожеволівши, він втрачає розуміння своїх видінь, принаймні він бачив їх! Нехай він загине, намагаючись прорватися крізь це невимовне, безіменне щось: інші моторошні шукачі прийдуть; вони розпочнуть там, де він впав!"
Перекладав нашвидкоруч з англійського перекладу, з усіма наслідками.
Англійський переклад (взятий з вікіпедії):
"I say that one must be a seer, make oneself a seer.
The poet makes himself a seer by a long, prodigious, and rational disordering of all the senses. Every form of love, of suffering, of madness; he searches himself, he consumes all the poisons in him, and keeps only their quintessences. This is an unspeakable torture during which he needs all his faith and superhuman strength, and during which he becomes the great patient, the great criminal, the great accursed—and the great learned one!—among men.—For he arrives at the unknown! Because he has cultivated his own soul—which was rich to begin with—more than any other man! He reaches the unknown; and even if, crazed, he ends up by losing the understanding of his visions, at least he has seen them! Let him die charging through those unutterable, unnameable things: other horrible workers will come; they will begin from the horizons where he has succumbed!"
Оригінал:
"Je dis qu'il faut être voyant, se faire voyant.
Le poète se fait voyant par un long, immense et raisonné dérèglement de tous les sens. Toutes les formes d'amour, de souffrance, de folie ; il cherche lui-même, il épuise en lui tous les poisons, pour n'en garder que les quintessences. Ineffable torture où il a besoin de toute la foi, de toute la force surhumaine, où il devient entre tous le grand malade, le grand criminel, le grand maudit, - et le suprême Savant ! - Car il arrive à l'inconnu ! - Puisqu'il a cultivé son âme, déjà riche, plus qu'aucun ! Il arrive à l'inconnu ; et quand, affolé, il finirait par perdre l'intelligence de ses visions, il les a vues ! Qu'il crêve dans son bondissement par les choses inouïes et innommables : viendront d'autres horribles travailleurs; ils commenceront par les horizons où l'autre s'est affaissé!"
