Оригінал статті: https://newlinesmag.com/reportage/ukrainian-gamers-are-using-tabletop-role-playing-to-help-survive-russias-invasion/.
Автор - Крістофер Олбріттон. Був кореспондентом журналу Time в Іраку та керівником бюро Reuters у Пакистані. Зараз він працює у Вашингтоні, округ Колумбія.
В країні охопленій війною реальність переплітається з вигадкою, люди вбивають драконів та захищають міста від мародерів.
В кінці лютого 2022го напередодні повномасштабного вторгення кацапів в Україну, Таша Дашкевич, пристрастний рольовик та перекладач, закінчила запис ігрової сесії в “Mothership”, настільну рольову гру в жанрі сай-фай горрор. Таша з друзями мають канал на Ютюбі - IdeaRoll, куди вони викладають записи своїх пригод в жахах космосу для таких же любителів рольовок, як вони.
Запис чергової сесії мав бути викладений в мережу вранці, але не судилось, бо імперія зла атакувала їх батьківщину. І питання життя та смерті перестало бути грою.
Пройшов якийсь час перш ніж Таша, 37-и річна уродженка Сімферополя, тимчасово окупований Крим, знайшла в собі сили поєднати хобі з новою реальністю. Через декілька місяців після вторгення, вона вирішила провести свою першу ігрову сесію в онлайн форматі, яка була відкрита для всіх бажаючих. Незважаючи на постійні бомбардування, подивитись на пригоди в світі Лавкрафтівського “Call of Cthulhu” прийшло близько 30и людей.
“Я була здивована побачити стільки людей. Деякі з них були внутрішньо переміщеними особами, а деякі військовими ветеранами. Загалом в грі було багато крові і лайна, але всі сміялись. Чудово, якщо це допомогло відволіктись від реальності і переключитись на жахи, які більш легкі до усвідомлення, ніж те, що відбувається в житті”, -згадувала потім пані.
Настільні рольові ігри (НРІ), як от Dungeons and Dragons, Vampire: The Masquerade і Call of Cthulhu часто асоціюються з забитими нердами, які збираються у підвалах будинків, а ніяк не з людьми травмованими війною, які шукають перепочинку. Але з часів повномасштабного вторгення ці ігри стали більш ніж розвагою. Вони допомагають лікувати душевні рани, виховати в собі стійкість, об’єднують людей і навіть висвітляють особливості української культури.
В НРІ зазвичай грають за реальним столом, як можна побачити у доволі популярному серіалі від Нетфлікс “Дивні дива”, але з початком пандемії Ковіду багато гравців перейшли у онлайн формат. Мапи і мініатюри були перенесені на екран, а зв’язок в реальному часі підримувався за допомогою Zoom чи Discord.
Влітку 2023го я їздив в Україну, де зустрівся з багатьма гравцями, які самі були авторами та дизайнерами ігор. Вони розповідали, як ігри допомагали їм справитись з вторгненням, яке неначе зійшло зі сторінок “Володаря перснів”. Часто можна було почути, як українці називають російських військових “орками”, всюдисущою поганню з творчості Дж. Р. Р. Толкіна. (Точно невідомо, коли саме українці почали назвити кацапів “орками”, але навіть офіційні заяви Міністерства Оборони України використовують цей термін. Так в одному зі звітів минулого року було вказано: “атаку загону орків було відбито”.)
Як мені сказали гравці, найбільш популярною НРІ в Україні є Dungeons and Dragons, а на другому місці Vampire: The Masquerade. Остання дозволяє гравцям вживатись в роль вампірів, які живуть в тіні людей і борються з власною природою.
В Києві я відвідав клуб Варбанд, затишний ігровий простір у підвалі непоказної індустріальної будівлі на перехресті, де я зустрів Олександру Куцан, 25и річну психологиню і співзасновницю НРІ Ютюб каналу Dice & Bones. Вона розповіла про те, що НРІ дійсно можуть допомагати українцям справлятись з психічними травмами, ПТСР та з загальними переживаннями з приводу війни.
“Для декого ця спільнота, як дім”, - говорить Олександра про людей, які постраждали. “Це також, місце де люди можуть спокійно навчатись взаємодіяти з іншими та покращувати свої соціальні навички з комфортом.” Вона також сказала, що тактичні навички ветеранів можуть бути задіяні в ігровому процесі.
Співвласник клубу, Олексій Базовків, котрий здає приміщення гравцям та фарбує мініатюри і цим заробляє на життя - 36и річний ветеран цієї війни. Зараз він не воює у зв’язку зі станом здоров’я, але з гордістю демонструє кацапські “трофеї” з його часів на фронті: шматки гелікоптера, протигаз і тубус з використаної протитанкової зброї. Це нагадування про те, яка реальність лежить зараз на плечах українців.
“Торжества світла над темрявою це класичний троп в НРІ, що несе обнадійливі наративи, в яких невелика група людей перемагає зло”, - говорить доктор Меґан Коннел, ветерана армії США і письменниця, що називає себе “кваліфікований психолог та терапевт-майстер підземель”.
Це відчуття надії та контролю над ситуацією можуть допомогти перебороти тривожність та невпевненість викликані війною.
“Одним зі, знаєте, потойбічних жахів, з яким ми зустрічаємось в реальному житті це відчуття безвиході, але в цих іграх, в цих світах ви завжди маєте надію. Ви можете принести світло в світ темряви. І це дійсно дещо надзвичайне”, - розповіла доктор під час нашої онлайн зустрічі.
Люди по всій Україні живуть в умовах постійних сповіщень про повітряні нальоти та бомбардування, і в багатох є загиблі та поранені друзі чи родичі. Мільйони українських біженців розкидані по світу, а страх, що західні світові лідери “втомляться від України” постійно зростає. В умовах, коли русня не змешує рівень своєї агресії, може бути важко зберігати надію. В глибинах “П’ятого підземелля”, тематичного андеґраунд ресторану у Львові, 27и річний гравець в НРІ Олексій Марченко пояснив, що можливо саме через всі ці причини він та всі інші прагнуть стати героями в вигаданих пригодах.
“Це дійсно домомагає відчути надю і допомагає людям справитись з цими важким періодом. Це спосіб побути кимось іншим, втекти від реальності”, - розповів мені Олексій, коли ми сиділи в будинку, під яким буквально розташоване підземелля.
Пані Коннел підкреслює, що імерсивні ігри допомагають людям справитись з важкими або травматичними ситуаціями. Люди, які приймали участь у війні можуть відчувати, що їх досвід віддалив їх від інших і створив потребу відновити зв’язок, а ігри дозволяються людям з такими труднощами соціалізуватись під час ігрових сесій, в яких всі будуть слідувати встановленим правилами і вживатись в якісь ролі. Також ветерани можуть використовувати свої знання під час гри, накшталкт, “О, я знаю, як встановити пастку. Я знаю, як створити укріплену позицію”, -доповнює доктор Коннел.
Більш того, перемоги всередині гри - знищення драконів та захист міст від “орків” мародерів - може принести відчуття впевненості та компетентності, які іноді втрачаються під час війни.
Війна - а також кацапський наратив про те, що Україна це менший брат расєї - викликала сильний сплекс інтересу до всього українського і українці почали більше любити та цікавитись своєю культурою.
Ігрова спільнота не є винятком. Після того, як Таша записала свою сесію в “Mothership” перед вторгенням, вона довго думала, чи варто взагалі викладати цей запис в мережу. Її сумніви витікали з того, що вони з друзями проводили гру російською, мовою, якою раніше зазвичай говорили. До вторгнення вона не надавала багато значення цьому питанню, адже як і більшість кримців вона вважало себе українцем, які за збігом обставин говорять кацапською.
Але прокинувшись того ранку і зіштовхнувшись з новою реальністю, вона перейшла на українску, незважаючи на те, що її сім’я російськомовна. Згодом вона опублікувала записаний епізод з дисклеймером, що це буде остання сесія, котра проходить російською. Звичайно, вона завжди була українкою, але тепер їй потрібно було висловити це сильніше, ніж будь-коли.
Реакція серед її аудиторії, яка на 80% складалась з кацапів, а решта з російськомовних українців, була невтішною. Більшість ігнорувала факт війни. Інші почали знущатись з неї, пишучи негативні повідомлення в Телеграмі та Дискорді. Їй говорили, що через пару місяців все буде нормально і вона змову буде розмовляти кацапською. Інші намагались нав’язувати думки про те, що вона все неправильно зрозуміла. “Звідки ти знаєш, що на фото російські танки?”, - пригадує Таша одне з повідомлень.
Лише троє кацапів - одна жінка та двоє чоловіків - написали їй слова вибачення і виразили співчуття з приводу вторгнення. Таша розповідає, що жінка згодом втекла з московії, а чоловіки лишились.
Великі ігрові видавницва, як от Wizards of the Coast, що випускає D&D, дають ліцензію на свій продукт не для окремих країн, а для регіонів. Так як Україна знаходиться близько до росії та Білорусі, а ринок кацапії набагато більший, офіційного перекладу D&D українською не існує.
Але є й хороші новини. В грудні 2022го, Chaosium, видавницвто з Каліфорнії, яке видає “Call of Cthulhu” у співпраці з Geekach, українським видавцем, анонсувала створення української версії гри, базові правила якої можна скачати безкоштовно.
Такі історії, як Ташина, надихають українських геймерів висвітлювати українську самобутність, яку кацапи заперечують, через ігри. Вони хочуть розповісти про свій досвід людям, які не знають, через що зараз проходять українці.
Видавець Vampire: The Masquerade заохочує створювати сюжети для сесій базуючись на містах, в яких вони проживають. Власне це і зробив 38и річний Микита Клейменов, взявши просякнутий готичною атмосферою Львів, за основу свого сюжету про події в ніч напередодні вторгнення. До війни населення міста складало 720.000, яке різко зросло після того, як туди почали приїзджати біженці зі сходу. На сьогодні Міжнародна організація з міграції нараховує приблизно 160.000 біженців, які перебувають в Львівській області.
В сюжеті Микити описуються нові труднощі, з якими зіштовхнулись українці під час військового стану: що відбувається з вампірами, коли вони не можуть переміщуватись вночі? Він проводить ігри в інтернеті ангійською мовою, щоб краще донести до іноземців, як відчувалась та перша ніч.
Олексій Марченко в свою чергу використовує воєнні історії для створення квестів для своїх ігрових сесій. Кияни Олександр Лазоренко та Євген Мокеєв написали українську книгу-доповнення до НРІ Vaesen, яка зветься Духи та монстри Міфічної України. Ця книга прекрасна і лякаюча одночасно, в ній описані різні фолькльорні створіння, як от коловертії, які є духами вбитих чи проклятих людей і чиї тіла були поховані на болоті, на роздоріжжі, в яру чи на кордоні з іншою державою. Історії цих створінь відображають серйозне ставлення слов’ян до світу духів. Таких істот хоч і страхітливих, поважали і намагались задобрювати - для коловертіїв ставили блюдце з молоком на ґанок.
Гравці почали спонукати онлай-платформи для фанатського контенту додавати україномовні видання. DMsguild.com має щонайменш 7 пригод та різних додатків для D&D виданих українською, наприклад Колекція різдвяних монстрів українською, а на DriveThruRPG.com можна знайти зібрання коротких, комічних пригод українською під назвою Fables for the Table, яке відсилає до українських ТБ шоу та казок.
В жовтні Таша відвідала НРІ фестиваль в Німеччині, де вона провела декілька ігор по системі Vaesen українською та провели онлайн стрім-сесію з українським доповненням до неї.
Не менш важливим за знаходження впевненості в собі є можливість стати частиною спільноти. НРІ дозволяють старим друзям зустрічатись знов, заводити нові знайомства і об’єднуватись українцям по всьому світі навколо улюбленої справи.
Багато людей зі сходу та півдня Україні переїхали з початком повномасштабки. Киянин Марченко з дружиною Ярнай з Нетишина, невеличкого містечка між столицею і Львовом на другий день вторгнення поїхали у Львів. “Коли ми переїхали, то нікого не знали, і це було доволі гнітюче”, - згадує Олексій. Долучення до місцевої спільноти рольовиків допомогло їм з дружиною справити з самотністю.
Для багатьох людей нові ком’юніті заміняють старі, а гравці з усією країни підтримують одне одного у важкі часи. “Коли ми евакуювались з Криму, ми не знайли куди податись. У нас не було родичів і повернення в Крим було неможливим. Друг з НРІ спільноти допоміг знайти нам житло”, - згадує Таша анексію Криму 2014го.
Насправді, спільнота рольовиків вже не вперше зіштовхнується з насиллям в Украхні. Окрім настільних рольовки є ще рольові ігри живої дії(LARP). Представники цієї тусовки бігають по лісах в саморобних костюмах, обладунках, з муляжами мечів та відтворює різні фентезі сюжети, але вже не за столом, а в житті. Під час Революції Гідності 2014го року, коли протестувальники вийшли на головні вулиці Києва бойкотувати проросійську політику влади, багато друзів Клейменова, які були активними учасниками LARP спільноти взяли свої саморобні палиці та щити та теж вийшли, щоб боротись проти поліцейських загонів тодішнього президента януковича. Щонайменше 100 мирних протестувальників були вбиті, що призвело до втечі яника до расії.
Сьогодні ж багато представників обох рольових спільнот увійшли до лав Збройних Сил, щоб боротись з орками в реальності. Дружина Микити займається рольовим іграми живої дії, а також є бойовою медикинею в українському війську .”Вона ще не втратила жодного пацієнта”, - з гордістю розповідає Микита.
Ми домовились з Ташою та Олександром пограти в D&D у столичному клубі Варбанд. Власник, Олексій Базовкін, організував для нас стіл в одній з кімнат. На ньому були неймовірно деталізовані зруйнована вежа чарівника та руїни будинків, серед яких ми збиралсь боротись одне з одним. Я грав з Олександром, Віктором Бортом та Богданом Мокрієвим.
В якийсь момент мій персонаж заліз на балкон центральної вежі і запустив дві магічні стріли в воїна, яким грав Віктор, а одразу ж після цього мене скинув з балкону Богдан, персонаж якого відкрив двері за мною. Я провалив кидок кубика, щоб уникнути падіння і мій персонаж полетів вниз.
В той момент все що мене хвилювали, це те, як швидко я зможу підвестись на ноги і продовжити бійку. В той полудень війна здавалась дуже далекою.
Переклад: https://t.me/WargamesTranslations
