Українська настільна стратегічна гра «Галичина 1918-1919». Варгейм про події польсько-української війни.


Одразу дисклеймер, щоб експерти не писали в коментарі, як зараз буває:”Як так, писати про війну з поляками, коли вони наші найкращі союзники?”. Матеріал нижче несе чисто просвітницький характер, і знайомить з історією та грою, яка цю історію висвітлює.

Сьогодні буде не переклад, огляд\відгук на гру, в яку я давно хотів пограти і нарешті зміг це зробити. Більше про варгейми як явище можна почитати тут: https://drukarnia.com.ua/articles/nastilni-vargeimi-bez-miniatyur-chudova-zabavka-dlya-zacikavlenikh-v-istoriyi-i-ne-tilki-0N9M-

Трошки історичного контексту. В 1918-ому році, коли завершувалась Перша Світова Війна, закінчився і розпад російської та Австро-Угорської імперій. Шанс здобути незалежність та створити власну державу спонукав українців до рішучих дій. Листопадовий Зрив та проголошення ЗУНР стали зразком звитяги то доброї організованості. Але плани на Галачину, Буковину, Волинь, Лемківщину мали й численні сусіди, що прагнули приєднати етнічні землі українців до власних новостворених держав. Не останню роль у полнах отримати спустошену війною Галичину відігравала нафта, адже Бориславський нафтовий басейн був одним з найбльших родовищ нафти у світі. Нова локальна війна ставала неминучою.

Бій з поляками за залізничний вокзал у Львові, 1918 р. Післявоєнний малюнок Леоніда Перфецького – видатного баталіста, ветерана Армії УНР, який чимало творів присвятив воякам Української революції 1917–1921 рр.

Як і в будь-якому іншому варгеймі, ви берете під контроль одну зі сторін конфлікту і намагаєтесь обіграти опонента, щоб до кінця гри не залишилось міст під його контролем, або ж ви не набрали більше за нього переможних балів, які даються за розігрування карток чи успішні дії вашого війська. Гра проходить на класичній вже мапі з гексами, яка відображає територію, на яких розгортались бойові дії. Окремо є мапа Львову, бої там проходять окремо від основної мапи та мають деякі обмеження.

В грі задіяні різні роди військ, які позначаються жетонами. Піхота, кіннота, артилерія, бронепотяги та літакі. Всі вони мають свої переваги та недоліки(потяги переміщуються на 5 гексів, але лише по залізниці і т.д). Першим переміщується той, хто має найнижчу ініціативу. Другий гравець має перевагу і за умовчуванням це польська сторона.
Після фази переміщення, управління підрозділами виконується через систему наказів(артпідготовка, атака, маневр, закріпитись, відступ, перегрупуватись, поновлення втрат), які викладаються біля жетонів підрозділів і перевертаються одночасно обома гравцями і виконуються в конкретному порядку. Є можливість покласти один жетон блефу і таким чином заплутати противника в своїх планах.

Дії гравця обмежують наявними в нього ресурсами. Їх всього чотири:
-Стратегічні бали, які використовуються для використання карт подій(про них далі). Також вони є переможними очками, кількість яких вирішує переможця.
-Рекрути це кількість людей, з яких можна сформувати нові підрозділи.
-Старшини збільшують кількість загонів, які можна переміщувати та наказів, які можна віддати.
-Амуніція це ресурс, який використовується для створення складів з провізією та грає роль валюти, яка використовується для відновлення послаблених загонів.

В одному гексі на полі може бути лише один підрозділ(піхота чи кіннота т.д.) але є можливість групувати різні види військ. Групи мають більшу боєздатність, але також мають певні обмеження.

Основною ж механікою гри є карти подій, що рухають, так би мовити, колесо історії і впливають на перебіг подій в грі. Кожен хід кожен гравець отримує 5 карт, які він може грати під час свого ходу. Картки бувають різні, найчастіше вони дають той чи інший ресурс взамін на стратегічні бали. Також зіграти деякі карти необхідно, щоб зіграти якісь інші, сильніші карти. Мені особисто ця механіка дуже сподобалась. Це дозволяє обирати найкращий розвиток подій для вас прямо зараз. чи пізніше в грі. Деякі картки мають обмежений час, щоб їх зіграти. Також важливо, що є три типи карток, кожен з яких додається в колоду в конкретний момент гри.
Така послідовність карток і умови для їх створюють справжнє занурення в гру, адже картки відображають реальні події, і впливають на беспосередній процес гри, відтворюючи наслідки тих подій.
Особливо порадувало, що на кожній картці міститься опис тієї чи іншої події, що робить гру не лише захопливою стратегію, але й міні підручником по конкретному конфлікту, що власне і робить цю гру унікальною.



На цьому огляд завершується, далі я коротко розпишу свій досвід та враження від гри. Також залишаю посилання на Фейсбук сторінку проекту. Зараз їх робота призупинена, бо автори захищають нашу державу, але після перемоги планується випуск нової гри. https://www.facebook.com/Nevidomavijna
Також запрошую зацікавлених в варгеймах у наш затишний чатик по темі в Телеграмі. Там ми обговорюємо історію, різні ігри та ділимось досвідом. https://t.me/WargamesUA

Стартове розсташування армій


В першій своїй грі я грав соло і зміг зіграти лише один хід, адже моя кицюня, як вивилось, дуже любить розкидати жетони по столу, і коли я відійшов, вона вирішила змінити хід історії. Тим не менш, так як кожен хід це 4 фази переміщень та наказів, я встиг ознайомитись, як і з механікою створення складів амуніції, відрізанням противника від цих складів, щоб не дати перегрупуватись, так і з бойовою системою в цілому. Вона тут доволі проста, немає ніяких таблиць, просто кидається кубик і додаються модифікатори за союзні загони, які допомагають в атаці, чи додаються модифікатори в захисті, якщо загін закріпився, чи знаходиться в форті. Все доволі просто, але тим не менш, є гармати, які допомагають атакувати, мортири, які нівелюють захист форту, літаки та бронепотяги, які ганяють по залізниці.
Гра починається лише з декількох підрозділів на кожному боці, але їх кількість швидко збільшується, завдяки стартовим карткам подій, котрі генерують рекрутів для армії, та дозволяють швидко захоплювати важливі міста. Я почав грати без мапи Львова, але швидко зрозумів, що це була помилка, але вже не став її діставати, хоча вона додає ще один ігровий процес.
Загалом зігравши один хід я залишився задоволеним простотою, швидкістю та в цілому настроєм гри. Найбільше, мабуть, сподобалось читати опис карток, так як я не те щоб великий знавець цього конфлікту. Тож це було щось приблизно, як прочитання подій в книзі, які моментально мали ефект в грі і це приємний експірієнс, мені таке сподобалось. Мабуть, навіть більше ніж варгейми, в яких карток немає. Хоча я грав лише в декілька з них поки що.
На мою думку, це чудова гра для ознаємлення з настільними варгеймами, як для школярів так і для людей старшого віку. І, звичайно, ж чудовий спосіб ознайомитись з важливим періодом в історії України.
Сподіваюсь, в майбутньому таких ігор українського виробництва стане більше і вони будуть більш популярні, ніж зараз.

Вирішила побавитись кубиками на сонеку:)
Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Taras
Taras@voncarstein123

Викладаю тут свої переклади

3.3KПрочитань
13Автори
33Читачі
Підтримати
На Друкарні з 20 травня

Більше від автора

Вам також сподобається

Коментарі (5)

Давно дивлюсь в сторону цієї гри. Коли вперше побачив її, був здивований, що є гра по такій “не попсовій” війні, яка ще й приємно виглядає. Дякую за огляд.

Стосовно твоєї передмови. Такий рівень експертності у людей, який ти очікував у коментарях, зумовлений міфологізацією і викревленням історії з пропагандистською метою - спрощеною історією шкільних підручників. Історією, яка подається з перспективи сучасних держав. То не була війна Польщі з Україною. То була війна Другої Речі Посполитої за відновлення свого існування і кордонів проти однієї з українських держав, яка була проголошена на колишніх територіях Речі Посполитої. А Річ Посполита не тотожна полякам. Річ Посполита була і нашою державою. За її часів не було націй, а титульним “народом” цієї держави була шляхта. Друга Річ Посполита, звичайно, вже формувалась в парадигмі націй. Титульною нацією вже були поляки, а українці мали бути “gente rutheni, natione poloni” - тим, що намагалась здобути руська православна шляхта, зокрема Хмельницький і Виговський. Це аж ніяк не було загарбницькою війною. Але, безперечно й те, що українці мали право на свою державність. Бо на той час як нація, наш нарід був майже сформований.

Вам також сподобається