В теперішні буремні часи, коли втрачаються звичні сенси, змінюються пріоритети і цінності, внутрішньо може штормити так, як ніколи раніше.
Бувають періоди більш-менш спокою, якісь нейтральні, потім знову накриває хвиля розчарування, нерозуміння, сумнівів... Невизначеність (буквально у завтрашньому дні) витримати найскладніше.
І тоді вкотре постає питання: за що триматися?..
Стосунки, міжособистісні зв’язки, коли це по-справжньому про близькість і довіру, можуть стати надійним якорем у цьому буремному світі.
Є, щоправда, величезна різниця – бути поруч і бути емоційно близькими.
Багато розмовляти, ділитися новинами, переживаннями, мати спільний побут, дітей... часто не означає, що люди близькі. Настільки, щоб зв’язок з цією людиною тримав тебе тут. Не дав зірватися у прірву відчаю.
І якщо є така людина - будь-хто, з ким ти відчуваєш себе побаченим, почутим і прийнятим у всій своїй суперечливості і різноманітних проявах - це як оберіг у цьому житті. Справді.
Можна, звісно, говорити «я у себе є, а значить ми впораємося» - і це важливо, так, але нам потрібна інша людина, бо ж соціальні істоти.
Я люблю наводити приклад, що навіть, якби людина жила серед лісу, то спілкувалася з білками, деревами чи сонцем - вибудовувала зв’язок)
Ніхто не позбавить екзистенційної самотності (це окрема історія – знайти шлях до себе), але надійний зв’язок точно допоможе пережити все це.
І тут можна спитати себе «З ким мені важливо бути на зв’язку? І це мене підтримує і додає сил»
