Цієї осені маю невелике особисте свято — рівно 2 роки тому, 15 вересня, я почала слухати к-поп і лишають до нині у цьому комʼюніті. Тому вирішила написати невеликий огляд на треки та альбоми, які слухала протягом літа. Це буде не рейтинг, не якесь оцінювання, а лише мій власний погляд на ці пісні.
Hwasa — I love my body
Хваса — реперка і вокалістка у Mamamoo. Сольну кар'єру вона почала в лютому 2019 року, а її пісня Maria здобула великий успіх.
Будемо чесні — я люблю Хвасу. Вона яскрава, її пісні зазвичай дуже наповнені й цікаві. Але якщо говорити про її перший трек у новій агенції, то я б так не сказала. Він досить простий музично. Звісно, закладений сенс надзвичайно важливий — любити свої тіло таким, яким воно є, і не зважати на інших. Але музична лінія банальна, а одна з частин взагалі нагадала мені пісні Меган Трейнор чи Демі Ловато. Це, звісно, не робить трек поганим, але він не з таких, які особисто я буду переслухувати довгий час.
I.M — Overdrive
I.M — південнокорейський репер і співак з гурту Monsta X. Я не дуже знайома з цим гуртом, тому й з його творчістю познайомилася випадково. Я б не сказала, що цей альбом якийсь "над". Він, звісно, досить пристойний, окремі треки навіть є у моєму основному плейлисті.
Але, як на мене, він не те щоб сильно вирізняється з-поміж усієї плеяди цих літніх альбомів.
Альбо чуттєвий, навіть я б сказала — із сексуальним підтекстом. Тут гарний вокальний низький тон I.M, повільний ритм, низькі баси, атмосферні синтезатори. Я не дуже люблю автотюн, і інколи він мені звучить тут зайвим, але цілком вписується в концепцію треків.
SOMI — Fast Forward
З цього альбому я чесно послухала тільки заголовну пісню — Fast Forward — і не сказати, що вона вже надто мені сподобалася. Мабуть, з переваг, це те, що вона не схожа на жодну з пісень, які я слухала цього літа.
Вона яскрава, легка, необтяжлива, досить легко засідає в голові — але скоріше завдяки ритмічному музичному малюнку, аніж тексту. Водночас вона нагадує щось добре знайоме — щось електричне, ритмічне. Я немов би опинилась у 9 класі на шкільній дискотеці й всі довкола танцюють тектонік. Не сказала б, що це дуже приємні спогади (але це субʼєктивно).
Але вона непогана, і у це вже добре.
Jihyo — ZONE
Джіхьо прекрасна. Джіхьо чудова. І її сольний альбом теж непоганий. Я б не сказала, що він чимось особливим зачепив, бо я не переслухувала його давненько, але за звучанням він доволі свіжий.
Я б сказала, тут відчувається трохи ретро (якщо звук 90-х — початку 00-х для вас ретро), трохи іспанських мотивів (в одному з треків точно вчувається вплив регетону). І загалом альбом ладно збудований.
Це зовсім точно не TWICE, бо от сольний альбом Найон виглядав дещо схожим на ті треки, які виконують дівчата. А тут повна протилежність — присутня зрілість, і вокал Джіхьо розкривається на повну.
Jungkook — Seven
Що можу сказати — пісня дійсно заїдає. Особливо зважаючи, що вона повністю англійською. Але не те щоб вона вражала. Вона якась … плоска? Нецікава?
Трек повністю американізований, цього очікуєш почути від когось на кшталт Джастіна Бібера, але це трек південнокорейського співака. І хоча Чонгука позиціюють як чудового вокаліста — я б не сказала, що з цієї пісні це видно.
Текст банальний, мелодія однотипна і нецікава, вона видається застарілою — не ретро, а саме застарілою і немодною.
Але кожному своє, як то кажуть.
Kang Daniel — REALIEZ
Не буду говорити, що це найкращий альбом цього літа, але точно він у топі найкращих. По-перше, він цілісний. По-друге, він цікавий, я додала всі треки в плейлист і переслухую його час від часу.
Я говорила в особистому каналі, що окремі шматки пісень з цього альбому нагадують щось зі старого року — але не в плані того, що це плагіат, скоріше — автори надихнулися музикою типу Skillet, Metalika або що.
Пісні цього альбому — це суміш року і нетрадиційних елементів трепу. Тут гарна електрогітара, гарні ударні — і за це чіпляєшся, і хочеться переслухати ще раз.
Lee Chae Yeon — Let's Dance
Це вже третій сингл від Лі Чейон, і якщо перший мені не дуже зайшов, Knock був непоганим, то цей трек якось зовсім не моє. Він пустий, він надто зосереджений на повторах самого себе, він надто і недоречно електронний, і якось лягає мені зовсім не цілісно.
Taeyong — SHALALA
Мені не подобається NCT. Ну чесно — будь-який з їх юнітів. Не тому, що там погані учасники, а тому, що їхня експериментальна музика зовсім мене не захоплює. Для мене то надто. Тому і на цей сольний альбом Тейона не покладала великих надій.
Однак трек SHALALA виявився приємним і мʼяким — він більше нагадує еклектику сучасного хіп-хопу кінця 90-х до початку 2000-х і це робить його приємним, мʼяко лягає на вуха і його хочеться переслухувати.
Я б не сказала, що інші пісні з альбому є такими ж яскравими, але вони непогані — гарно розкривають вокал Тейона і додають спокою після яскравості й незвичності SHALALA.
Єдине мене дещо бентежило дивне гудіння в треці, але з цим можна змиритися.
ATEEZ — THE WORLD EP.2 : OUTLAW
Про ATEEZ я написала великий пост ось тут, можете почитати — за ці кілька місяців моя думка про альбом не змінилася.
Альбом хороший. Гарно зроблений. Він відрізняє ATEEZ з-поміж інших. Він показує їх власний колір. Він показує їх сильні сторони. Але і він повторює. Це буквально попередній реліз, але в іншій упаковці. І це засмучує.
Я буквально слухаю з нього тільки BOUNCY та DJANGO, а інші якось висковзнули з мого плейлиста. Чекаю на нові релізи, поки Йосан вбиває мене своєю красою.
EXO — Exist
До мого особистого топу альбомів цього літа точно влітає новий альбом від ЕХО. По перше, для мене він точно анскіп. По друге — тут всього достатньо, він цікавий музично, він гарно представляє кожного з мемберів. По третє, пісні відрізняються одна від одної, але разом із тим — доповнюють одна одну.
Альбом захоплює. Його хочеться переслухувати. Він легкий, мʼякий, це не ті треки, які включиш, щоб під них займатися у залі, але вони чудові для вечірки, напівприглушених вогнів і неспішних розмов.
Exist — це перш за все R&B-альбом. Тут гарний інструментал, перкусія, гітара у духові. І, звісно ж, чудовий вокал.
Мабуть, мені найбільше подобаються заголовна Cream Soda, а також Cinderella — вона досить проста, але водночас якась чарівна, так і хочеться, щоб чарівний принц (читай: Бекхьон) приніс туфельку.
Загалом, цілком і повністю рекомендую альбом.
KISS OF LIFE — Shhh
Так, він не найкращий трек цього літа, але він достатньо цікавий, щоб привернути мою увагу. Рідко коли до мого плейлиста потрапляють треки гуртів, яких я не знаю.
Я б не сказала, що він досконалий, що він який аж надто чудовий. Ні, я прекрасно усвідомлюю, що постійний повтор приспіву ще жодну пісню не зробив хорошою. Але він достатньо заїдає, він дозволяє закрити очі на недосконалий інструментал і періодично переслухувати — бо голоси дівчат приємні, він крутиться в голові, та й не лишає поганого посмаку.
MISAMO — Do not touch
Дівчаткам з TWICE вдалось зробити приємний трек. Він "дорослий", темний, захопливий — але, мабуть, найбільше захоплює приспів. Голоси дівчат гарно поєднуються, приємно звучать і теж дозволяють закривати очі на все інше.
На жаль, я б не сказала, що пісня розвивається, вона якось… пливе сама по собі, перериваючись на дійсно класний, захопливий і чіпкий приспів.
Інструменталу тут як такого немає і, якщо з деякими піснями це спрацьовує і ти ніби линеш за голосом, то тут такого немає.І це не тому, що дівчата погані вокалістки, а скоріше автори треку не прописали їм такої можливості.
NCT DREAM — ISTJ
Я вже казала, що я не люблю NCT через їх експериментальність. Але інколи пісні прориваються у мій плейлист. І ISTJ одна з таких.
Ця пісня не існує як експеримент заради експерименту, вона функціонує саме як пісня — у неї є історія, є розвиток, вона змінюється від початку до кінця. Приспів не такий вже щоб чіпкий, але достатньо цікавий, щоб утримувати увагу. Мабуть, мене бісить уповільнення після 2 приспіву, але це мала плата за можливість слухати все інше.
Пісня досить електрична, тут хороші ударні й електрогітара. Гарно оброблені голоси хлопців. Лайк.
Nmixx — Roller Coaster та Party O'Clock
По перше, я люблю Nmixx, мені подобаються голоси дівчат, як вони поєднуються, як грають один з одним. Тому загалом і ці пісні мені зайшли. Це, мабуть, спроба стати "синглом літа", бо вони обидва такі от танцювальні треки, для відпочинку біля басейну і яскравих вечірок.
Roller Coaster — мʼяка, яка ні до чого не зобовʼязує, приємна, вона перетікає як прохолодний напій. Біти теж мʼякі, вони не бʼють в голову, а досить приємно поєднуються. Так, вона проста, і більше вписується в тренд, який останнім часом панує в треках к-поп гуртів. Але водночас вона цілком пасує дівчатам і дозволяє розкритися їхнім голосам.
Party O'Clock більш яскрава. Так, вони Roller Coaster досить схожі, ніби перетікають одна в одну. Але водночас вони різні — приспів першої яскравіший, тут більше ударних, тарілки ніби сповіщають про вечірку. І її приємно слухати зрештою. І це добре.
P1Harmony — JUMP
На цих хлопців я звернула увагу після Music Bank. У них дійсно цікава музика. І цей реліз тому підтвердження. Вони мені лягають в одну парадигму з музикою тих же ATEEZ чи Xikers, але водночас достатньо відрізняються від них, щоб бути впізнаваними
Мені дуже подобається тут EDM-приспів. Його невимушена енергія нагадує вечірку, і P1Harmony чудово підходять для того, щоб бути господарями цієї вечірки.
Попри те, що текст пісні закликає нас "прискорити темп", більша частина треку здається дивно приглушеною. Окрім кількох дратівливих перкусійних семплів, ритму бракує характеру. Щоразу, коли здається, що пісня вибухне, вона стишується. Але це дозволяє їй бути прийнятною цікавою піснею.
SHINee — HARD
По перше дякую Поліні, що у моєму біас листі тепер є Темін. По друге, до цього я не слухала SHINee.
Цей трек не дуже схоже на те, що я зазвичай слухаю. Він ближче до тих експериментів від SM, які мені не подобаються. Але приспів цієї пісні — з мʼякими голосами, ударними, він ніби підкрадається, щоб захопити тебе в полон.
Мені водночас подобаються і не подобаються деякі незвичайні інструментальні моменти треку. Тому він проковзує буквально між крапельками.
Stray Kids — 5Star
Про альбом 5Star я багато писала отут. За ці місяці мій рейтинг пісень дещо змінився, окремі з них я регулярно переслухую, деякі зовсім ніяк не зайшли.
Згадаю в цьому пункті також про крайній японський реліз хлопців — переклад японською Super Bowl — це чудова пісня, а кліп — це просто квінтесенція абсурдності, тому за моїм особистим рейтингом він один з кращих взагалі.
А ще у них вийшла колаборація з японською співачкою Lisa — Social Path. Це було б гарним саундтреком до якогось аніме.Тут яскрава суміш гітар і стрімкої перкусії, вони створюють сильну енергію, яка залишається стабільною протягом усього часу. Не сказала б, що мене це захоплює, але загалом сильне рок звучання цієї пісні відкриває для мене нову сторону хлопців.
Загалом плюс-мінус ці пісні наповнювали мій плейлист цього літа — на початку осені. Діляться своїми думками щодо цих релізів, а також тих, про які я не згадала. Найближчим часом постараюсь написати більш детальні огляди на ті треки, які лишили найбільший слід у душі — бо я буквально переслухала дискографію тих же EXO, SHINee чи Теміна, і маю багато чого сказати.
