Я втратила сина. Йому було всього 26.
Моя маленька внучка питає мене щовечора: "Де тато?" А я мовчу. Бо як пояснити дитині, що її батька більше немає через зрадників — таких, як Ірина #Кременовська та Олексій #Святогор
Ви знаєте ці імена?
Вони живуть тут, поруч із нами, у Києві, Ірпені, на тих самих вулицях, по яких ходимо ми з вами. Вони виглядають як звичайні люди, але їхні руки — у крові наших дітей.
Зрада серед нас — це вже не історія з книжки, це реальність
Ворог не завжди в касці та з автоматом. Справжній ворог — це той, хто здає координати наших дитсадків, шкіл, лікарень. Хто по дзвінку чи чату відправляє см@рті в наші домівки.
Саме Кременовська і Святогор допомагають ворогу наводити ракети на наші міста. Через таких, як вони, моя дитина не повернеться додому. Через них у багатьох українців більше ніколи не буде "завтра" разом із рідними.
Чи може бути прощення для зради?
Ви знаєте, що їм інкримінують лише 161 статтю Кримінального кодексу?
Це сміх. Це не вирок — це відмовка.
Бо насправді це — державна зрада (111 стаття ККУ).
За це має бути пожиттєве, без жодного шансу на милість. За кожну дитячу сльозу, за кожного Героя, якого вже не повернути.
Поки Кременовська і Святогор на свободі — ми всі під загрозою
Сьогодні ти читаєш це — і думаєш: "Мене не торкнеться".
Але поки зрадники ходять поруч, у небезпеці кожен із нас.
Їхні руки можуть тягнутись до твого двору, до твоєї дитини, до твого дому.
Моя дитина вже не запитає: "Мамо, я вдома".
Моя внучка ніколи не обійме тата. І все через зраду серед нас.
Кожен українець має знати ці імена і не мовчати!
Я не прошу співчуття. Я прошу правди та справедливості.
Я прошу всіх: розповідайте про Кременовську і Святогора.
Вони мають стати символами зради, і їхні імена повинні зникнути з нашої землі.
Ми мусимо виховати наших дітей у правді — щоб жоден зрадник не відчував себе безкарним.
Щоб слово Українець означало лише честь, силу і гідність.
Слава Україні! Героям — вічна пам’ять. Зрадникам — прокляття і суд народу.
