Думається про цей жаданий крок, який зрушує з місця частину душі, чи то з потягу чи то з будь-якої автівки, яка погодилася підвезти задарма. Крок, про який кажуть, що назад вороття немає. все. Хочеш не хочеш але ти вже інший.
Перша сигарета викурена у богом забутій місцині, означає... - я відвідали це місто.
Незнайомі вулиці пробираються до тіла, щоб тіло відчуло, щоб згадало, що це не вперше, не єдине і ти вже десь це бачив але воно нове і ще тобою небачене.
Місто ще прохолодне, не через осінь, не через швидшу канадську зиму, просто ще не встигло полюбитися.
Пізніше я буду сумувати за холодними фарбами будівель і навіть кольорами осіннього листя і сміятися із хамовитної робітниці на заправці. Але не зараз. Зараз я хочу побути щасливим, чалапаю до місця яке буде на моїх знимках в мережі і посміхати мене спогадами через роки. Я певно захочу повернутися до хамовитої робітниці на заправці аби відповісти їй пізніше додуманими словами.
Другий крок це жага до любові і що ця любов прийде сама собою, звичайно, для неї нічого не потрібно робити, ні думати. це просто... просто місто дуже гарне, його дуже люблять.. і ... може.. якщо я.. я.. буду у цьому місті, я відчую любов?
Історіє, моя історія будується на стражданні. Тож богом забуті місця, ще побачимося.
