Про страх перед людьми та соціальний стандарт якого реально немає.
Цей пост, це спроба довести в першу чергу самому собі, що думка людей немає ніякого значення, і що у труні мені буде байдуже.
Я пам’ятаю ці відео, або просто пости типу “Як би я вдягався якби не існувало соціальних стандартів”, “Що би я робив якби не думка суспільства”, і так далі і так далі.
Для українців думка суспільства максимально важлива штука, а особливо ми боїмось виділятись. А знаєте чому? Бо так сказали нам батьки, а знаєте хто їм сказав? КПРС.
У радянському союзі люди не могли виділятись, а хто був не такий як всі, на того показували пальцями. А ОСОБЛИВО якщо ти живеш у селі, де є замкнуте коло спілкування.
Але хто зараз може щось комусь сказати? Хто взагалі існує? Чому я повинен думати, що про мене подумають люди? Та байдуже ж на них?
ВАС ВСІХ НЕ ІСНУЄ. Люди можуть тільки пліткувати, а пліткують вони або про те, що гірше за них, або дискредитують кращих, стараючись просто применшити досягнення. А ти не применшуй досягнення іншого, ти ж знаєш що він досягнув кращого результату за тебе, закрийся в комірці і продовжуй робити себе кращим.
Існують люди які бояться крикнути в автобусі, і подібні речі. Це страх, і він має свої причини. Можливо ти товстун?-худни. Можливо ти себе соромишся, бо в тебе якась пляма з народження, або ніс великий? Ну а що ти зробиш з тим що в тебе щось від народження? Що ти з цим можеш зробити, соромитись і далі до кінця свого життя?
Який сенс обмежувати свої можливості власним мозком? Тіло це дзеркало мозку, і воно виконує тільки те, що сигналізує мозок.
Я можу не писати цей пост, можу не вчитись, можу боятись, можу не займатись спортом. Я можу не робити нічого. Але для чого мені тоді жити?
Не бійтесь людішок, людішок не існує, вони забудуть про вас. Згадайте щось таке про що всі говорили, а зараз всі вже забули і цю людину, і її фейл.
А помилка? Яка ціна помилки? Як казав Федеррер-це просто очко, я програв одне очко, в мене зараз наступна подача. У ВСІХ Є ПРАВО НА ПОМИЛКУ! ПОМИЛОК НЕ ІСНУЄ! ПОМИЛКА ЦЕ УРОК! Я ВИГРАЮ НАСТУПНЕ ОЧКО! Я ВИГРАЮ СЬОГОДНІ.
Я буду лягати спати сьогодні і скажу собі або “Я виграв” або “Я сьогодні програв”. Але якщо я сьогодні програв? Що далі? А далі те, що я вже нічого не зміню. І я прокинусь завтра і скажу собі: “Сьогодні я виграю” і так по колу. І СЬОГОДНІ Я ВИГРАЮ.
Не бійтесь робити помилки, робіть так, як треба вам, йдіть по головах. Не будьте ще одним втраченим життям, бо наступного вже не буде.
