Чи хотіли ви знищити колись цілу націю ? Якщо так, то у вас явно є дещо спільне з Жинь🌋
Цикл, який розбив мені серце. Історія про война, живу легенду і просто дівчину, яка шукала кращої долі ніж небажане весілля
Загальна інформація
Автор - Ребекка Кван
Назва - Трилогія «Макова війна»
Кількість сторінок - 499; 616; 584 = 1699
Жанр - епічне фентезі
Вікові обмеження - 16+
Суб’єктивна оцінка - 5/5 🦦
❗️Розділи з спойлерами виділені❗️
Вступ
Хочу попередити відразу, ця книга розбила моє серце, змусила зневіритись в людях і ще більше себе зрозуміти. Ця книга - це скло, настільки болючо подане, що вивела мене на сльози ( а це вдалось мало якій книзі )
Вона змусить вас закохатись і зненавидіти персонажів, змусить побачити те, що і так бачили. І ще раз запевнить, війна - це тупе, жахливе і огидне явище, однак іноді бажати смерті іншим - природньо.
Про сюжет
На початоку криги ми знайомимось з Жинь. Дівчина з села, яка намагається здати екзамени для вступу в університет. Шанси здати і поступити мізерні, однак найменший шанс краще, ніж інша потенційна можливість - весілля з якимось старим чолов‘ягою .
Чому весілля це жахливо ? Хм, ось які настанови дає тітка Фан для Жинь:
— Перша ніч найгірша, запевняю. Затисни в зубах клапоть вати, щоб не прикусити язика. Не кричи, хіба що він цього захоче. Опусти голову й роби все, що він каже, стань його мовчазною домашньою рабинею, доки він тобі не повірить. А що далі?
І тому останні два роки було сповнені безсонних ночей, червоних очей, книг і іношої роботи. Так, як часи не дозволяли весь час байдикувати, потрібно було допомагати в крамниці і тому часу на відпочинок майже не було.
Жинь мусила відточити пам’ять до ідеалу. Вона відмовилася від сну.
Однак цього було не достатньо, часу залишилось обмаль… Невже нічого не вдієш, це все було даремно ?
Жинь тримала свічку біля книжок і, якщо починала клювати носом, капала гарячим воском на руку. Очі наповнювалися слізьми від болю, вона змахувала їх і поверталася до навчання.
Вже з перших сторінок стає зрозуміло, що головній героїні нічого не падає на голову, за все потрібно боротись та платити кров’ю й потом.
Думаю цілком не буде спойлкром сказати, що у неї вийшло поступити, однак на цьому проблеми не закінчилось.
Якщо ви досі не переконались, що головна героїня варта уваги, то ось момент, який вже на початоку книги переконав, що я прочитаю весь цикл.
Поступити в академію було важко, навчатись, ще важче. Більшість учнів це діти заможних людей, їх готували найкращі вчителі, все їх життя йшло до цього. І з цим важко порівняти два роки навчання в учителя, якого підкупили опіумом. Тому кожна поміха може стати вирішальною, її треба знищити відразу.
Такою поміхою стали місячні
Можливо, те, що Жинь не знала про менструації аж до того ранку, було свідченням відсутності сексуальної освіти в Тікані
— Тож ти не помираєш, любонько, твоє тіло просто відторгає внутрішній шар матки.
— Що за хрінь?
І що там я говорила за поміхи… Їх треба знищити, вирвати з корінням. Ну і вона буквально знищила свою матку. Тут можливо, хтось ойкне. А як ще діти ??
Якби вона хотіла розжиріти з крикливими виродками, то лишилася б у Тікані. Вона прийшла до Сінеґарда, щоб утекти від такого майбутнього. То чого ж вагатися тепер?
Можливо дивна причина залпом прочитати цикл, але яка вже є🙃
Далі навчання, дивакуватий вчитель і війна…
Війна, яка прийшла неочікувано. Війна до якої ніхто не був готовий. Війна яка була геть не доречна і абсолютно безглузда.
Війна, яка принесла смерть, навчила виживати і ненавидіти всім сердцем.
Плюс і мінус цієї книги, це те як вона описана. Іноді здається, що автор описує сьогоднішні події. ( коли читаєш книгу думаєш наскільки це жахливо і потім бачиш це в новинах)
Маленький спойлер без контексту - ГЕС, от я прочитала книгу рік тому, а від неї пробігають мурахи досі.
В книзі також є любовна лінія, але це не та книга де герої падають в обійми один одного під час битви. Кохання тут сурове, зі смаком крові і пороху, його треба читати між речень і обіцяю - воно розіб’є серце.
Про контекст і магію
Надихнувшись історією Східної Азії, зокрема жорстокістю Японсько-китайської війни, у своєму романі Кван вибудовує абсолютно новий світ, даруючи читачам унікальний досвід. «Washington Post»
Додайте до цього події, які схожі з Опіумними війнами, вже виходить цікавий мікс.
А тепер варто сказати про «магію». Досі я не бачило нічого схожо в інших книгах. Це не дар від народження і не таємні руни, які передаються поколіннями. Ніяких заклинань і магічних слів.
Тут важливу роль грають Боги. Боги Пантеону представляють шістдесят чотири основні сили. Знаючі певні секрети з ними можна зв‘язатись і привести в наш світ, однак це може бути небезпечно .
По іншому це можна назвати шаманізмом . Шамани – ті, хто спілкується з богами. Боги – сили природи, сутності не менш реальні та ефемерні за вітер і огонь, невід’ємні для існування всесвіту.
Шістдесяти чотирьох божественних сутностей має свою протилежність. Приведіть богів у свій світ — і ця рівновага порушиться
Для того, щоб «зв‘язатись» з богом використовують опіум і інші психотропні речовини. А поєднання наркотиків, не зовсім філантропних богів і людей побитих війною - ненайкраща суміш.
❗️Спойлери ( роздуми над фіналом )❗️
Книга розбивала моє серце безліч разів, але до кінця трилогії я не була готова. Я зненавидів його і не хотіла приймати, хотілось забути все прочитане і викинути книги. Невже все йшло до цього ?
Злість пройшла і всеж я його зрозуміла, це було логічно Да навіть очевидно, десь з половини 3 книги. Все буквально йшло до цього, а я лиш закривала очі. Хотілось повірити в щасливий фінал, хоч для когось, невже смертей було замало…
Я часто нию, що саме мого улюбленого персонажа завжди вбивають, але… Я навіть не можу перерахувати, скільки персонажів тут померло. Чи вижив взагалі хтось ? Наче, але точно ніхто з моєї 10 улюблених.
Іноді була надія на ще, один спокійний щасливий день. Ви взагалі пам’ятаєте, такий був в книзі! Не вірите, ось нагадаю
Крім цього не згадаю, але навіть це фото робить боляче. Та всі арти роблять боляче, Ребекка Кван не пожаліла нікого.
Нажаль читала книгу рік тому і спогади не свіжі. Але в кінець 2 крини, я не повірила доки не почала 3.
Відняти у война праву руку, я вже повірила в чарівне сцілення чи іншу фігню якої в цьому циклі точно не могло бути. Однак світ не справедливий і суровий. Це дало мені ляпаса і була певна розбило Жинь, однак вона витримала. Вона билась до кінця, навіть тоді коли вже не знала за що.
— Ти можеш прикликати полум’я, — сказала лікарка. — Нащо тобі меч?
Ех ця трійця… Вони були ворогами, билися пліч опліч і знову стали ворогами, і знову билися пліч опліч🌄
Хотіла сказати, що всі померли. І хоч не всі фізично, але морально точно… Іноді мені здається, що життя після всього цього не таке й солодке і можливо смерть була б менш болісна…
Вони зрозуміли - це запізно, у них не було і дня, дня без очікування битви, дня без взаємної ненависті чи простої розмови вкінці
Останні сторінки у мене просто всі виділені, тому якщо хтось хоче знову розбити собі серце ось:
Пальці Неджі ослабли під її долонею. Жинь стиснула їх міцніше. Їй вистачало рішучості на двох. І коли дирижаблі почали знижуватися над Спіром, вона піднесла його руку до грудей і встромила клинок у своє серце.
Неджа не міг поворухнутися. Ледве міг дихати. Він дивився на крихітне тіло у своїх руках, неживе і мляве, зовсім не схоже на ураган на ім'я Фан Жунінь, і тремтів.
«Ах ти сволота, – подумав він. - Злісна сволота».
Неджа смутно усвідомлював, що має радіти її смерті. Повинен тріумфувати. І розумом він тріумфував. Жинь була чудовиськом, вбивцею, руйнівницею світів. Вона залишала за собою слід із крові та попелу, і нічого більше. Без неї світ стане кращим, безпечнішим і спокійнішим. Нечжа це розумів. Він у це вірив.
І всеж... І все ж при погляді на це неживе тіло йому хотілося вити. Але чому?
Хотілося закричати на неї, розштовхати, доки вона не відповість. Якого хрону, Жинь?
Він знав чому. Достеменно знав, який вона зробила вибір і що могла б зробити натомість.
І тому ненавидіти її та любити було так важко.
Тригери
Оскільки за своєю суттю трилогія «Макова війна» — це невідфільтрований погляд на жорстокість насильницької війни та те, як її наслідки залишають тривалий вплив на покоління, ось тригери, з якими варто ознайомитись до прочитання книжки: війна, вживання наркотиків, наркоманія, самопошкодження, расизм, мізогінія, геноцид, насильство, смерть тварин, жорстоке поводження з тваринами, тортури, вбивства дітей і дорослих, зґвалтування, каліцтво, експерименти над людьми - Вікіпедії
Кінець
Піду вип’ю чай, перечитувати важливі фрагменти було важко. Згадувати це все і за такий короткий термін…
Не всім підійде ця книга, не всі її зрозуміють, але спробувати варто.
То були не життя. То були цифри. Їх треба було відняти🌋🎭
Буду рада почути вашу думку про книгу і підтримку у вигляді оплесків
