«Захар Беркут» — історична повість Івана Франка, яка розгортається у ХІІІ столітті на тлі драматичних подій боротьби українців проти монголо-татарської навали. У центрі сюжету — старійшина Тухольської громади Захар Беркут, який стає символом народної мудрості, єдності та незламності духу в боротьбі за свободу рідної землі. Це історія про самопожертву, відданість своєму народові та силу громади перед обличчям жорстокого ворога.
Події повісті відбуваються у мальовничій Тухольській долині, де мешкає громада горян, яка живе за давніми звичаями та законами. Їхній старійшина Захар Беркут користується великою повагою серед односельців завдяки своїй мудрості, чесності та справедливості. У цій атмосфері гармонії і злагоди з природою та власними традиціями громада зіштовхується з загрозою, що насувається з далекого степу — монголо-татарським військом, очолюваним грізним воєначальником Бурундою.
Напередодні навали в село прибуває боярин Тугар Вовк зі своєю дочкою Мирославою. Тугар Вовк отримав від короля угорських земель дарчу на володіння частиною тухольських угідь і починає протистояти громаді, намагаючись узурпувати її права та традиції. Між ним і Захаром Беркутом виникає конфлікт, який ще більше загострюється, коли син Захара — Максим, закохується у Мирославу. Вона підтримує Максима та його ідеї, але мусить протистояти своєму батькові, який прагне влади і готовий заради цього співпрацювати з монголами.
Коли монголо-татарська орда досягає Тухольщини, Тугар Вовк стає зрадником, пропонуючи допомогу Бурунді. Він намагається примусити односельців скоритися загарбникам, але тухольці під проводом Захара Беркута вирішують захищати свою свободу. Захар переконує громаду у важливості спільної боротьби, нагадуючи про силу єдності та спільної відповідальності за долю рідної землі. Тухольці організовують оборону, використовуючи природні переваги гір та долин.
Найбільша битва розгортається в ущелині, де тухольці використовують хитрість та винахідливість. Вони перегороджують річку, будують дамби і потім знищують їх у вирішальний момент, заливаючи долину водою та топлячи монгольське військо. Ця перемога стає можливою завдяки рішучості та самопожертві кожного члена громади, а також безкомпромісній позиції Захара Беркута, який готовий віддати все, щоб зберегти свободу рідного краю.
Однак перемога тухольців не обходиться без втрат. Максим, рятуючи Мирославу та інших односельців, потрапляє в полон до монголів і жертвує своїм життям, щоб знищити ворога. Його смерть стає важким ударом для Захара Беркута, але старійшина з гідністю приймає цю жертву, адже розуміє, що його син віддав життя заради великої справи. Мирослава, розуміючи всю глибину любові Максима до своєї землі та народу, вирішує залишитися з тухольцями, відмовляючись від привілеїв свого походження.
Фінал повісті сповнений символічного змісту та мудрості. Захар Беркут виголошує свої відомі слова про силу єдності та необхідність боротися за свої права та свободи: «Діла наші не загинуть, доки житимуть люди на землі!». Цей заклик стає підсумком його життєвого шляху та головною ідеєю твору — про те, що народ, об’єднаний спільною метою, непереможний.
«Захар Беркут» Івана Франка — це глибока історія про боротьбу за свободу, людську гідність та єдність перед загрозою знищення. Франко майстерно переплітає історичний контекст із загальнолюдськими цінностями, що робить цей твір актуальним у всі часи. Це книга про те, як важливо зберігати свою ідентичність, поважати традиції та готовність боротися за рідну землю, навіть коли ворог здається непереможним. Захар Беркут залишається символом мужності та мудрості, який нагадує нам про те, що справжня сила народу полягає в єдності та вірі у справедливість.
