На різних джерелах ви можете знайти різну інформацію про українську міфологію, але я зібрала інформацію , що є найпоширенішою про мавки.
У народі вважали , що мавками могли стати душі померлих, безіменних, нехрещених дітей або дівчина, що укоротила собі віку через нещасливе кохання, також ті , що добровільно ставали мавками загубившись у лісі. Взалежності від смерті їх могли називати ще нявками, навками, бісицями, метришками та нейками.
Проживати вони могли не лише в лісах , а й на полях, у траві або гірській печері.
За повір’ями мавки любили веселитись, бігати по травах, рвати квіти, гойдатись на гілках дерев, мов у колисці, плести вінки. Але найчудасійнішим з цього були їхні танці. Ігровищем називали місце де не росла трава, через їхні танці, але деякі вважають , що трава не росла через те, що чорт грав на дудці для їхніх танців.
Вважається, де пройде мавка, там трава росте густіша та краща. Всі мавки досконало володіли чарами навіювання..
Але їх також і боялися , бо можуть залоскотати до смерті. Люди вірили, що врятуватися можна одягнувши сорочку навиворіт або носити з собою обереги(полин, любисток, часник). Або ж відкупитися гребінцем.
Дорослі мавки зазвичай були молоді, вродливі дівчата восокого зросту з довгим волоссям прикрашеним квітами. Якщо ж говорити про маленьких мавок , то хлопчики мали переважно руде волосся , а дівчата світле.
Легенди про цих створінь найбільш поширені були на Закарпаті, Волині та Поділлі.
!На різних сайтах та книгах інформація може відрізнятися через велику варіативність легенд!
