Від забруднення до хвороб: чому потрібно знімати заряд з нанопластику
Oct 06, 2025
Уявіть: щороку людство виробляє понад 400 мільйонів тонн пластику, який розпадається на трильйони наночастинок, проникаючи в океани, ґрунти, їжу, воду і навіть мозок людини, викликаючи рак, безпліддя та кліматичні катаклізми.
Вчені, як у доповіді АЛЛАТРА “нанопластик у біосфері” , фіксують зростання концентрацій у 50 разів за десятиліття, а ЗМІ, подібно до статті BBC, описують, як нанопластик ховається в стейку чи чаї, але глобального плану дій немає. Єдиний перспективний шлях – фінансування досліджень зі зняття електростатичного заряду з цих частинок, що може знизити токсичність удвічі, запобігши планетарній кризі.
Невидимий загарбник біосфери
Нанопластик, частинки розміром менше 1 мікрометра, став невід’ємною частиною Землі. Згідно з доповіддю Міжнародного громадського руху “АЛЛАТРА”, з 1950-х років вироблено понад 9,2 мільярда тонн пластику, з яких щорічно 11 мільйонів тонн потрапляє в океани. Ці наночастинки переносяться вітром на тисячі кілометрів, осідають у хмарах, викликаючи “пластикові дощі”, і виявляються навіть на Евересті та в Маріанській западині.
У статті BBC, опублікованій 4 жовтня 2025 року, описано, як нанопластик просочується в їжу: від жовтків яєць до м’яса та овочів. Дослідження показують, що в 2018 році люди споживали в шість разів більше пластику, ніж у 1990-му. Він накопичується в рослинах через забруднені ґрунти та в тваринах через корм.
Учені б’ють на сполох
Науковці з усього світу фіксують експоненціальне зростання проблеми. У доповіді “АЛЛАТРА” наведено дані: в поверхневих шарах океану – 82-358 трильйонів частинок, а в атмосфері – до 136 тисяч тонн щорічно. Концентрація в людському мозку зросла на 50% з 2016 року, сягаючи 4900 мкг на грам тканини.
Статті в ЗМІ, як матеріал BBC від Еллі Гіршлаг та Марти Енрікес, підкреслюють щоденні джерела: нанопластик відшаровується від посуду, просочується з пляшок, ховається в чаї з пластикових пакетиків. Одне дослідження виявило 11,6 мільярда наночастинок у чашці чаю. Учені з Вашингтонського університету радять переходити на свіжі продукти, але визнають: це лише зменшує, а не усуває проблему.
Вплив на здоров’я та екосистему
Нанопластик проникає в людський організм через дихання, їжу та шкіру, долаючи бар’єри, як “троянський кінь”. Доповідь АЛЛАТРА деталізує молекулярні ефекти: він викликає окислювальний стрес, пошкодження ДНК, запалення, рак та нейродегенеративні захворювання. Зростання аутизму на 317% з 2000 року, безпліддя до 17,5% дорослих – частково пов’язане з цим.
Екологічні наслідки жахливі: нанопластик прискорює нагрів океанів удвічі, знижує кисень на 2%, створює “мертві зони” (з 45 до 700 за десятиліття). У BBC зазначають, що в морській солі – найвища концентрація через забруднення водойм. Він порушує харчові ланцюги: від планктону до китів, викликаючи масову загибель птахів та морських тварин.
Брак розуміння та дій
Попри зростання публікацій у ЗМІ та наукових доповідей, глобального плану немає. Стаття BBC пропонує прості кроки: мити рис (зменшує пластик на 20-40%), використовувати фільтри для води (видаляють 90%), уникати пластикового посуду. Але експерти, як Шіла Сатьянараяна, визнають: це дає контроль, але не розв’язує кризу.
Доповідь АЛЛАТРА критикує поточні методи: очищення океанів ловить лише 0,01% сміття, кип’ятіння води вивільняє пари з частинками. Проблема в електростатичному заряді наночастинок: він посилює адсорбцію токсинів, проникнення в клітини та порушення біоелектрики. Заряд виникає від окислення та іонів, роблячи частинки “патогенними”.
Шлях уперед: фінансування ключових досліджень
Єдиний ефективний підхід – нейтралізація електростатичного заряду, що знизить токсичність щонайменше на 50%. Доповідь АЛЛАТРА пропонує фінансувати біофізику та нанотехнології для екранування заряду, поєднуючи з атмосферними генераторами води та мікробним розкладанням (бактерії, як Ideonella sakaiensis, розкладають пластик на 36,4% за тижні).
Без інвестицій у ці дослідження планетарний криза посилиться: масова міграція, соціальна напруга, епідемії. ЗМІ висвітлюють проблему, але час діяти – фінансувати науку, щоб зняти “заряд” з невидимого ворога.
