Внесок Василя Чебаника в становлення сучасного мистецтва українського шрифту неможливо ігнорувати - він є визначальним. Він перший з українських митців надав ЦІЛІСНУ ІДЕЮ національного шрифту/абетки. До нього це ніхто не зробив системно. Публічно проєкт графічних змін до української абетки було представлено у 2004 році.
Фактично, в своїх творах проєкту Рутенія. Графіка української мови він кристалізував творчі пошуки візуальної ідентичності усіх українських митців шрифтової графіки 20-го століття та доколоніального періоду писемності і друкарства України.
Ці багаторічні пошуки культурної ідентичності та її тяглість [через графічне зображення літер української мови] широко взнані в Світі та серед українського народу.
Василь Чебаник оформив своїми шрифтами головний примірник Конституції України, зробив айдентику десятків визначних інституцій. Та й навіть диплом лавреату Шевченківської премії - зробив Чебаник. І був відзначений цією нагородою не за один зі своїх шрифтів, а саме за ПРОЄКТ ГРАФІКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ.
Але цей довгочит про інше.
В пошуках матеріалів для каталогізації доробок Василя Яковича Чебаника регулярно натрапляю на дивні інтерпретації творчості відомого художника-графіка від комп'ютерних дизайнерів шрифтів.
Навмисно так акцентував на спеціалізації, бо колеги з усього Світу ставляться до творчості Василя Яковича по-іншому.
Найпопулярніший спосіб маніпуляції від шрифторобів - коли вони кажуть про "звичайний декоративний шрифт Рутенія", беручи до уваги одну з десятка гарнітур Василя Яковича. Відкидаючи його ідею по зміні графем української абетки. Умисно і тонко, як Щедрик. Або не умисно, не маючи фахових знань та надбань, як сео Рентафонт.
Шрифтороби, активно критикуючи доробки Чебаника, використовують їх для своїх комерційних робіт чи проєктів. "Жруть кактус".
І це не технічні помилки, це не створення "нового" - це свідомі плагіаторські дії. Чого вартий останній випадок з використанням Рутенії для USAID/ENGAGE. Просто підставили людей під удар. McDonald's на черзі.
За спиною хають, в обличчя посміхаються.
Та старанно замовчують вплив Чебаника, або навіть пробують видати його ідеї за свої "оригінальні дослідження". Трохи смішно, що ці "дослідження" іноді проводять політологи за фахом.
А іноді просто крадуть твори та ім'я шрифтів Rutenia, домішуючи свого трошки.
"Миші".
На жаль, ці маніпулятивні способи доволі популярні в українському середовищі комп'ютерних дизайнерів. Системно популярні, мені це легко довести. Хоча мабуть фах тут ні до чого.
[враховуйте, що кожне твердження я можу аргументовано підтримати. Маю час, натхнення та досвід. Декотрі вже це розуміють]
ПРИКЛАД 1
Нижче наводжу докладну (вибачте) демонстрацію, як це роблять "найавторитетніші експерти". Натрапив в пошуках матеріалів для редагування Вікіпедії.
Варто наголосити, що описане нижче не "помилка веб-редактора". Фахівцям, котрі стверджують, що вони "уважні до кожної деталі" такого не допускають. Редактор статті Telegraf.Design, до речі, не забула згадати освітні курси Projector де викладає автор.
Наголошую, цей ПРИКЛАД ТИПОВИЙ. Він просто демонструє менталітет дизайнерів комп'ютерних шрифтів. Насправді, таких демонстрацій ДЕСЯТКИ, на жаль.
Про що мова.
В листопаді 2020 року вийшла стаття відомого дизайнера та викладача Кирило Ткачов "Шрифтовий стрибок: як розвивався шрифтовий дизайн в Україні останні 20 років"
В статті наведені якісні приклади і описи шрифтів українських майстрів комп'ютерної графіки в період 2000-2020.
Та й про самих майстрів цікаво. Корисна стаття.
Але є нюанси - в контексті маніпуляцій стосовно творчості Василя Чебаника і шрифтового ринку в цілому.
стаття ілюструється ЧОТИРМА фото з виставок зі шрифтами Рутенія. Графіка української мови Василя Чебаника.
Але ЖОДНОГО підпису чи згадування Василя Чебаника під цими фото немає. Як і немає ЖОДНОЇ якісної ілюстрації творів Василя Яковича. Тільки загальні фото його виставок. А по іншим авторам - є.
Тобто, навіть просто ілюстрації виставок Чебаник працюють на демонстрацію розвитку шрифторобства. І це дійсно так. "Внесок Чебаника - визначальний".
також, наведено декілька фото спілкування героїв статті з Василем Яковичем, об'єднаних візуальною ідеєю "Метр спілкується з учнями".
Але в усій статті згадування імені Чебаника надається побіжно і тільки ОДИН РАЗ, та й ще і в розділі "2016–2020. Комерціалізація, шрифтова освіта, нові майданчики".
На думку Ткачова, оце і весь внесок Чебаника в "шрифтовий стрибок". Реально? І саме в цьому розділі статті?
Ні професорська діяльність [і до сьогодні, 2024 року], ні плідна мистецька творчість по створенню гарнітур та літерацій, ні популяризація української ідентичності.... УКРАЇНСТВА, як такого, задовго до загальних тенденцій серед підросійщених шрифтарів.... Включно з виготовленням у 2001 році Василем Чебаником КОНСТИТУЦІЇ для Верховної Ради. Нічого цього не згадує експерт, котрий описує період 2000-2020.
Жодного доброго слова про внесок Чебаника.
Повне замовчування справи життя Майстра.
Жодного слова про позицію Чебаника у протистоянні російській гуманітарній агресії - з початку публічного оголошення проєкту національної абетки Рутенія в 2004-му. Не з 14-го. Не з 22-го.
З початку 2000-х публічно. І навіть на виставках в росії в 2008-09 він розповідав про українську абетку, відмінну від "гражданкі".
Також широко відома позиція Василя Яковича - український шрифт #Рутенія має бути безкоштовним для українців. Це, як вакцина від поліомієліту - вона ПОДАРОВАНА людству. І усією своєю діяльністю Чебаник демонструє цей принцип. Про це ні слова.
Кирило Ткачов усю діяльність видатного каліграфа відносить до розділу у статті "Комерціалізація, шрифтова освіта, нові майданчики" і ніде більше не згадує його імені. Тільки фоточки постить з ним.
Було б смішно, якби не так сумно.
ТА НАБІЛЬШИЙ НОНСЕНС - під ілюстративною фотографією одного з шрифтів Василя Чебаника стоїть підпис, що це шрифт Геннадія Заречнюка NarbutAbetka, NarbutClassic, Yakutovych!
Можливо, за думкою автора статті, ця ілюстрація мусить підтвердити тезу над нею: "..... На той момент [на початку 2000-х], в знаковому складі більшості з цих шрифтів були лише прописні літери кирилиці (не було рядкових, а також символів латиниці, цифр, базової пунктуації)."
Та для ілюстрації цієї тези чудово підходить шрифт, котрий був згаданий в цьому ж абзаці - Ancient Kyiv авторства Генадія Заречнюка. Хто бачив, зрозуміє чому.
Але навіщо цю тезу ілюструвати роботою Чебаника!? Та й ще 2016-го року!? З якою метою?
На мою думку, це продовження такої ж маніпулятивної тези про "звичайний декоративний шрифт Рутенія" в інших статтях шрифторобів та систематичних спроб шрифторобів звузити ідею національного шрифту. І автор, Кирило Ткачов, розміщуючи ілюстрацію з виставки Чебаника, свідомо маніпулює, м'яко кажучи. Корпоративно -"ви тільки подивіться, які чудернацькі завитушки!".
Внесок Василя Чебаника для "шрифтового стрибку" набагато ширше наведеної ілюстрації. І ніяке заздрісне та недолуге висміювання в корпоративних чатіках цього вже не змінить.
НМД - було б правильним упорядкувати матеріали в статті. Це можна зробити і сьогодні. Або післязавтра ви все рівно це зробите.
Окреме зауваження для злоріків інфоВАРТИ - осінню 2020-го року уся енергія волонтерів ІнфоВАРТА була направлена на популярізацію ідей національної абетки та покази Фільм Рутенія в Києві, Маріуполі, Одесі та в прифронтових містах зони АТО на Сході України. Тисячі глядачів подивились фільм та провели дискусії.
У 2020 у нас не було можливості розібратися у фахових відносинах шрифторобного середовища, ми не знали про дивний менталітет українських шрифтарів. Ми щиро вважали, що вони допомагають Василю Яковичу та його ідеї. Час показав інше.
І нам тоді було не до аналізу співпраці українських шрифторобів з росіянами. Вони навіть і сьогодні про це кажуть - "всі так робили - І нам можна!".
Тоді ж, напикінець 2020, Angelika Korniyenko розпочала процес оформлення Авторських Свідоцтв на твори Василя Яковича Чебаника. Для упорядкування спадщини.
А сьогодні ми виганяємо мишей з окопів.
ОСОБИСТА ДУМКА:
Поняття честі та гідності поки ще далекі для українських шрифтарів. Підросійщені креольці, так само як ґусня, свідомо використовують метод перехоплення наративів та надбань. Так само пробують переписати історію та привласнити чуже.
Ще і розповідають, що так діяти нормально серед митців. Що це просто "апропріації з метою створити нові сенси чи творчі образи", "..всі крадуть та надихаються чужим.."
Можливо, це і не відноситься безпосередньо до автора статті Кирило Ткачова, але його стаття в тренді аналогічних - про котрі ми продовжимо розповідати.
Вторгнення змінило наше ставлення до таких дій.
Ми стали злютованіше.
#Опановуй_і_Плекай
вартовий #Рутенія
