У липні 2023 року громадська організація “Спільнота Оленівки”, яка об’єднує родини вбитих і поранених військових внаслідок теракту в Оленівці, розпочала важливу і болісну боротьбу. Боротьбу за пам’ять. За те, щоб держава нарешті визнала: ті, кого вбили в російському полоні, заслуговують на окремий день шани - День памʼяті за усіма вбитими військовополоненими у російському полоні.
Коли держава мовчить — говорять родини
У липні 2023 року “Спільнота Оленівки” подала петицію до Офісу Президента із закликом встановити державний День пам’яті військовополонених, убитих під час жорстокого теракту в Оленівці. Родини та небайдужі самотужки розповсюджували петицію та просили українців підтримати запровадження на державному рівні Дня памʼяті і у вересні ми змогли набрати понад 25 тисяч підписів.
Паралельно ми надіслали звернення до народних депутатів України з проханням підтримати та внести у Верховну Раду відповідний законопроєкт, задля гідного вшанування памʼяті героїв, яких вбили росіяни у російському полоні. Ця ініціатива привела до зустрічі у приміщенні Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими наприкінці вересня 2023 року з Дмитром Усовим та народними депутатами Анатолієм Остапенком і Наталією Короленко-Усовою. На зустрічі родини пояснили депутатам, чому так важливо запровадити памʼятний день, і після довгих роздумів було прийнято рішення зареєструвати проєкт постанови №10188, який буде вшановувати памʼять всіх вбитих українців у полоні.
Відписки, мовчання і затягування
Далі були місяці зусиль і розчарувань. Увесь час існування нашої громадської організації ми нагадували про необхідність прийняття Дня памʼяті постійно: на зустрічах з державними органами України, повторними офіційними зверненнями до народних депутатів та президента України, публічними зверненнями до президента України, постійними закликами через наші соцмережі та у ЗМІ, під час різних заходів, мирних акцій та пресконференцій. Ми робили те, що мала б робити держава — зберігали пам’ять.
Відповіді, які ми отримували від державних органів України, в тому числі від депутатів та від Комітету з питань інформаційної та гуманітарної політики, не давали чіткого розуміння, на якому етапі перебуває прийняття постанови №10188. Адже ще у грудні 2023 року Микита Потураєв надав негативну відповідь, агрументуючи «перевантаженням календаря памʼятних дат» , а після цього ми отримували звичайні відписки.
Ми не зупинились. І перемогли
Однак ми боролися далі. 21 липня 2025 року Комітет інформаціної та гуманітарної політики нарешті підтримав проєкт постанови №10188. А вже 22 липня 2025 року Верховна Рада України прийняла рішення встановити 28 липня День вшанування пам’яті Захисників і Захисниць України, учасників добровольчих формувань та цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули в полоні.
Це не просто дата. Це визнання. Це голос пам’яті про тих, хто чекав на обмін, але не повернувся живим. Це біль родин, покладений на державний рівень.
Три роки після теракту та боротьба за повернення військовополонених
Цьогоріч минає три роки від однієї з найжахливіших трагедій цієї війни.
У ніч на 29 липня 2022 року росіяни вбили близько 50 українських військовополонених, які обороняли Маріуполь до наказу здатися в полон із заводу “Азовсталь”. Наші захисники очікували, що всі озвучені їм гарантії про збереження життя та здоровʼя, а також повернення додому з полону через 3-4 місяці справдяться, але, на жаль, росіяни повернули тільки їхні тіла, а понад 130 військових отримали поранення і більшість з них четвертий рік у полоні без належної медичної допомоги, з втраченим здоров’ям, вірою і, можливо, надією.
Громадська організація “Спільнота Оленівки” дякує всім небайдужим, які разом з нами нагадували про необхідність вшанування памʼяті вбитих захисників України у російському полоні. Ми не маємо забувати про їхній подвиг, про трагічний теракт в Оленівці і тепер кожного року ми зможемо на державному рівні вшанувати їх. Нам болісно від того, що смерті у російських катівнях продовжуюються, і ми сподіваємось, що влада України задіє всі можливі механізми задля якнайшвидого повернення додому військовополонених, яких росіяни хотіли вбити під час спланованого вбивства в Оленівці, а також всіх полонених українців.
