Микола Хвильовий «Україна чи Малоросія?»

Джерело: Вікіпедія Микола Хвильовий

Полеміка Миколи Хвильового у своїй праці «Україна чи Малоросія?»  багатогранна і вичерпно доведена. Надзвичайно ілюстративним було  звернення до прибічників комуністичної політики Юринця та Хвилі.  Хвильовий хоч і сам був змушений вступити у партію, але він не залишив ідеї  «українізації» й багато його творів цьому приклад. 

На мій погляд, у цьому памфлеті вміщено всю суть історичного протистояння  українців за свою державність та цілісний суверенітет від імперіалізму Росії в  усі часи її існування.  

Орієнтація на європейські погляди про, які аргументовано висловлюється  публіцист, була для України шляхом до розвитку та зміцнення себе як нації,  але російське загарбництво заплутало народ в «малоросійських» кайданах не  на одне сторіччя. 

Микола Хвильовий писав про «московські задрипанки» і які ж заперечували  існування української культури та й взагалі такого народу для них не існувало,  водночас російська культура не є самобутньою, а лише награбованою. Уся  тодішня пропаганда ніяким чином не зламала дух людей, які прагнули до  національного відродження. 

Джерело обкладинки: https://book-ye.com.ua/

Революційні настрої, критика авторитарного режиму та таємна просвітницька  діяльність навіть ціною власного життя це є фундаментом для вільної  України. За всі роки русифікації українців таких фундаментаторів було  чимало, очевидно якби не вони, не було і нас з вами зараз. 

Але, як виявилося у нашому випадку, історія циклічна, коли у тебе під боком  є країна з імперіалістичним маренням свого панування у Світі. Наш народ  знову проходить сценарій минулих століть. Тотальне заперечення всього  українського з нищівною війною, яку вони, напевно, ще і не завершували,  знову не поставила нас на коліна. Чи застане це знову наших наступників  питання непросте, звісно.

Зараз точно не в моїй компетенції аналізувати вчинки та дії влади за 31 рік  незалежності країни, але ґрунтовними є те що, боротьба України за  самоідентифікацію є непохитною. 

На завершення свого роздуму, підсумую те, що у єдності теперішнє покоління  вже зараз чимало змінює в протилежне русло, щоб майбутнє покоління  українців було абсолютно вільним від тривалого російського гніту.

Вдячна за ваші реакції та коментарі)

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Анастасія
Анастасія@vilna_avtorka

1KПрочитань
1Автори
24Читачі
На Друкарні з 15 квітня

Більше від автора

  • Буша. Місце, де зупиняється час

    Буша – це маленьке село на Вінниччині з великою культурною спадщиною та унікальними ландшафтами. Тут, у тиші та спокої, час ніби зупиняється, дозволяючи поринути в минуле й задуматися над вічним.

    Теми цього довгочиту:

    Історія
  • Жінки і президентські вибори у США

    Історія американських президентських виборів еволюціонує на наших очах. У 2024 році віцепрезидентка Камала Гарріс кидає виклик Дональду Трампу, прагнучи стати першою жінкою-президенткою США. Але шлях до цього моменту був довгим і непростим.

    Теми цього довгочиту:

    Політика
  • Сучасна українська літературна, яка вона?

    Дізнайтеся про становлення сучасної української літератури, яке відбувалося на руїнах СРСР. Відкрийте світ нового покоління українських письменників та поетів через літературні журнали та інтернет-простір.

    Теми цього довгочиту:

    Українська Література

Вам також сподобається

Коментарі (1)

Вишкіл в окопах війни, громадянська війна сформували в ньому переконаного більшовика. На чолі повстанського загону, який він організував наприкінці 1918 року на Харківщині, воював проти гетьманців, німців, дроздовців, армії УНР. У квітні 1919 року вступив до КП(б)У. (вікі)

Він не був змушений, і це можна сказати практично про всіх діячів Червоного Ренесансу (як вони самі себе називали).

Я розглядаю “Розстріляне Відродження” як наших комуняцьких покидьків, тоді як сталинистів я розглядаю як русню.

Хвильовий хоч і сам був змушений вступити у партію, але він не залишив ідеї  «українізації» й багато його творів цьому приклад. 

Насправді тоді проводилася политика коренізації, себто згравання Москви з націонал-комунистами, тому ніяких протиріч тут нема. Себто Хвильовий не був якимсь опозиціонером до комунистичної ідеології тих часів.

російське загарбництво заплутало народ в «малоросійських» кайданах не  на одне сторіччя. 

Московські комунисти теж казали про тюрму народів, якій вони буцімто протистоять. Тому вони наприклад змінили імперську назву “малороси” на націоналистичну “українці”: це ж була не “Малороська”, а Українська РСР…

Наш народ  знову проходить сценарій минулих століть.

Наприклад Вікіпедію редагують переконані сталинисти, ідейні послідовники Андрія Хвилі, які шиють там политику за літеру Ґ:

https://drukarnia.com.ua/articles/ukrainian-wikipedia-is-now-ueartemis-s-wikipedia-_jLv9

— а якщо ми це толеруватимемо, то скоро вони нас за літеру Ґ почнуть розстрілювати в реалі.

Вам також сподобається