“Minecraft: Фільм” увірвався на наші екрани з неймовірним успіхом, за перший тиждень обігнавши “Братів Супер Маріо в кіно” у світовому прокаті. Режисер Джаред Гесс отримав найуспішнішу екранізацію відеогри, Джек Блек зіграв Джека Блека, мої колеги носяться по МакДональдз у пошуках шаленої бджілки, Емма Маєрс залутала собі в колекцію чергову вірусну роль другого плану, а я втратила декілька розумових клітин.
Маркетологи навчилися виправдовувати невдалі фільми фразами: “Треба веселитися!”, “Це не фільм для роздумів”, “Просто розслабтеся та насолоджуйтесь”, але "Minecraft: Фільм” переграв нас усіх з неймовірним теґлайном “Вимкніть свій мозок” — розберемося чому.
Попередження: рецензія є виключно особистою думкою авторки та може відрізнятися від вашого досвіду.
Пролог довжиною в 25 хвилин
Стрічка розпочинається з історії Стіва — чоловіка середнього віку, який під час роботи в шахті знаходить чарівний куб, що відкриває йому портал у Верхній світ, так званий простір для фантазій, можливостей та кубічності. Стів був аутсайдером усе своє життя — ніхто не підтримував його креативність, тому він приймає рішення залишитися в такому пречудовому місці, де все підкоряється його руці.
Але після років проживання в Minecraft головний герой натрапляє на портал в Незер, де зла відьма-піґлін на ім’я Малгоша намагається забрати в нього чарівну сферу (жарт про те, що для всіх мешканців Майну магічний кубік матиме вигляд сфери повторюватиметься у фільмі не менше 5 разів). Тож наш Стів надсилає свого вірного вовка Деніса сховати скляшку в реальному світі.
Тим часом нам представляють ще чотирьох персонажів, з яких ви запам’ятаєте половину. Навколо розливається драма, аби в нас був хоч якийсь інтерес дивитися за кожним. Малий Генрі (Себастьян Ежен Гансен) та Наталі (Емма Маєрс) нещодавно осиротілі сиблінґи, які змушені переїхати в нове місто. Старша сестра намагається турбуватися про малого, але сама ще дитина, тому не всі її спроби є вдалими. Доен (Даніель Брукс) з’являється у кадрі як ріелторка, яка продає Генрі та Наталі будинок, опісля ми дізнаємося, що дівчина має тисячі підробіток, серед яких також є зоопарк на колесах. Ми також знайомимось із Гарретом Гаррісоном на клікуху “Сміттяр” (Джейсон Момоа) — колишній чемпіон з відеоігор, а також власник майже збанкрутованого ретро магазину.
Проте, оскільки нас не цікавить реальне життя, через певні обставини вони всі опиняються з чарівною сферою у Верхньому світі.
Знайомство з персонажами проходить настільки швидко та хаотично, що я не помітила, як пройшло вже 25 хвилин. Це не є мінусом і цілком адекватна швидкість, проте, через часті перемикання кадрів та сюжетів, мала нескінченне відчуття, що переглядаю Tik-Tok.
Рецензія без спойлерів
Фільм явно націлений на авдиторію дітей, котрі грають в Minecraft.
Якщо ви ніколи не відкривали гру Minecraft — фільм вже не доступний вам для перегляду. Передісторія Стіва та його роки у Верхньому світі взагалі не розповідають правила світу та треба просто прийняти, що він ставить з повітря різноманітні блоки, розбудовує селища та міста. Про верстак нам розповідатимуть у середині фільму, хоча в грі це були б ваші перші кроки. Про наявність в персонажів інвентарів, ранговість матеріалів та про те, що всі моби згорають вдень треба буде здогадатися самостійно. Інтуїтивно гравці Майнкрафту це розуміють та не ставитимуть зайвих запитань, хоча мене зацікавило, чого персонажі жодного разу не намагались переспати ніч та скіпнути битву.
Якщо ви старші десяти років, імовірність того, що вам сподобається стрічка також зменшується. Простий сюжет; персонажі, до яких важко відчувати емпатію, через їхні доволі пласкі характери; діалоги в яких не було жодної потреби — герої неначе говорять з дуже маленькими дітьми; жарти, що також будуть смішні або компанії лютих метаіроністів, або дітлахам.
Одночасно з повним не розумінням того, як побудований Верхній світ, вам намагатимуться спростити лор як це тільки можливо: як в селищі вегетаріанців з’явився успішний бізнес смаженої курки та чому він популярний у Незері? Ми не знаємо. Як у Незері з’являється шоу талантів, коли там із самого початку не любили фантазію? Ми не дізнаємося. Та навіть те, що передісторія Стіва нам подана перед представленням інших головних персонажів спрощує в голові сюжет та не дозволяє і трошки подумати.
На диво, мені не був огидним візуал: можливо, мені вже приївся вигляд тих дивних волохатих кубів та криперів. З іншого боку, склейка зеленого фону та персонажів подекуди трохи невдала.
Фізичні декорації були зроблені дуже якісно і я навіть позаздрила маленькому Себастьяну (актор Генрі), котрий 100% просто мріяв мати діамантового меча та відкрити ту квадратну скриню. Та що там, я певна, що у всієї команди тягнулись ручки стирити “зайвий” кубік, тільки місцевий завхоз ходив і наглядав за ними.
Також хотіла би відмітити, що команда використала оригінальні треки з гри, проте це скоріше bare minimum, аніж заслуга фільму.
Акторська гра не була мені зрозуміла до кінця через спрощений сюжет та діалоги, Емма Маєрс майже весь час ходить з обличчям нерозуміння, що водночас описує її ставлення до Верхнього світу, з іншого боку — точнісінько демонструє мою думку про фільм.
Про персонажку Даніель Брукс мені взагалі немає чого сказати, вона що була в сюжеті, що її не було; сестричка хоча би надає для Генрі більшого емоційного бекґраунду. Сам же хлопчик грає роль Фродо місцевого розливу та просто веселиться на знімальному майданчику.
Стів — це Джек Блек, буквально та фігурально.
Хочу виділити гру Джейсона Момоа, якому вже не вперше доводиться грати роль чудернацького дядечка-невдахи — і ні я не про Аквамена — минулого разу актор показав себе в ролі Фліпа в чудовому фільмі “Маревокрай” (2022). Проте, на відміну від цікавого, упертого, беспринципного та хаотичного розбійника з Маревокраю, наш майнкрафтський Сміттяр просто егоїстичний та безглуздий. Мені здалося, що Джейсон Момоа намагався використати ті самі акторські прийоми, що він робив із Фліпом, але через гірший сценарій у нього вийшов не самотній власник програшного бізнесу, в якого залишились тільки згадки про свою молодість та бувшу популярність, а часом жорсткий задрот-менсплейнер.
Якщо ви вагаєтеся чи вести свою дитину в кіно чи ні, то моя відповідь: “Так, якщо дитина захоплюється Minecraft”. Фільм не є злісним та не пропагандує якісь лихі наміри, навпаки — дуже світлий, про добро, що перемагає зло.
Проте, якщо ви, як і я, обожнювали гру в дитинстві, або граєте в неї зараз, то фільм точно не перевищує будь-які поставленні на нього ставки. Майнкрафт — це легендарна гра, яка не перестає оновлюватись вже більше 10 років, має тисячі колаборацій, але саме ця кінострічка стала одним з невдалих прикладів для мене.
3/10
Декілька коментарів зі спойлерами
Сцена, де Стів та Сміттяр летять разом буквально валетом просто огидна та я не розумію її сенсу. Вона не смішна ні дітям, ні дорослим і тільки викликає обурення та нерозуміння.
Водночас ентузіазм фанатів стосовно цього пейринґу змусив мене хіхікати.
Спочатку я була впевнена, що Деніс має майже “людську” свідомість і в такому випадку Стів не був таким самотнім впродовж років (бо ми повинні розуміти, що компанія навіть найкращого пса не дорівнює співрозмовнику), проте коли вовка вирішили передати пані Доен та зробили дуже безглузду сцену прощання, я поставила собі запитання: наскільки же Стів поїхав головою. Здається, що всі звертаються до Деніса, як до звичайного собаки, і тільки Стів його розуміє. Я або занадто надумаю, або хтось у нас дуже поїхав кукухою.
Метафора на те, що дітям треба більше проводити часу не в іграх, а в реальному світі мені здалась приємною, проте не зрозумілою: чому всі головні герої обирають повернутися в злий та неприємний для них світ зі своїми проблемами та обов’язками, коли позаду є такий веселий, очищенний від будь-якого зла майданчик для радощів. Якщо ми переведемо це на ігрову залежність в дітей, тоді мораль стає більш логічною: живи реальним життям, де в тебе також є можливості бути щасливим та креативити, витрачена енергія окупиться втричі.
Проте, коли говоримо про фантастичний світ кубів та “магії”, мені щиро цікава мотивація всіх персонажів.
Весь час фільм нагадуватиме нам, що саме Верхній світ є місцем, де можна бути собою та дати волю фантазії, але самі творці кіно зовсім не намагались вигадати та прописати цікавих персонажів, тільки обмежували акторів.
Пишіть свої думки в коментарях та не забудьте приготувати смачну канапку!
Над статтею працювали: авторка haexanka; редакторка Ishtari; дизайнер Kuro.
Доєднуйтеся до наших соц. мереж: Telegram та Instagram — там на вас чекає ще більше смачного контенту!
