Мовчання – це голос, що чують серцем.
Коли слова безсилі, як пітьма,
Коли вони, мов тіні, гублять зміст,
Тоді мовчання голосом стає –
І тиша шепче те, що не збагнуть.
Вона говорить поглядом, руками,
Вона кричить, коли навколо – ніч,
Коли душа обпалена роками
Не потребує слів, лише мовчить.
Бо зайві фрази – це лише відлуння,
Що заглушити правду не змогли.
А справжнє – це мовчання нерозлуки,
Де чуються всі відстані й жалі.
Мовчи, коли не треба зайвих звуків,
Коли для слів забракло висоти.
Мовчання – мова тих, хто серцем чує,
Хто знає більше, ніж сказав би ти.
