Олена Білозерська з чоловіком завжди мріяли про дітей. Коли їй виповнилося 34, подружжя було готове стати батьками, але у 2014 році почалася війна на сході України. Вони обидва пішли захищати країну й вирішили відкласти народження дитини. Коли Білозерська повернулася з додому, їй було вже 41, і лікарі сказали, що шансів завагітніти майже не залишилося. Було надто пізно.
Поки війна триває вже четвертий рік, народжуваність в Україні катастрофічно падає: все більше людей стикаються з проблемами фертильності або відкладають рішення про дітей. До цього додаються втрати на фронті та мільйони біженців за кордоном. Наслідок — одна з найглибших демографічних криз у світі.
«Це катастрофа», — каже провідна демографиня Елла Лібанова.
«Жодна країна не існує без людей. Навіть до війни в Україні щільність населення була низькою й дуже нерівномірною».
За оцінками Лібанової, з початку війни Україна втратила близько 10 мільйонів людей — загиблих, тих, хто виїхав, і тих, хто опинився під окупацією. Народжуваність, яка і так знижувалася роками, тепер майже зникла. Російська агресія змусила мільйони поставити життя на паузу, але для багатьох жінок це обертається втраченим шансом стати мамою.
Повернувшись із фронту, Білозерська почула, що шанси мати власну дитину — лише 5%.
«Лікарі радили не втрачати часу й брати донорську яйцеклітину», — згадує вона. Не погодившись, вона почала лікування, попри мізерні шанси.
«Військові живуть від дня до дня, думають про нагальні потреби — гроші на дрони, ремонт авто. На майбутнє нічого не планують», — каже Білозерська.
Вона вважає своїм обов’язком попереджати інших жінок-військових: якщо мрієте про дітей — перевіряйте здоров’я й заморожуйте яйцеклітини.
Для успішного ЕКЗ зазвичай намагаються отримати 10–15 яйцеклітин за цикл. У Білозерської вийшла лише одна, і лікарі одразу попередили: шанс, що вона буде здоровою, мінімальний. Після запліднення спермою чоловіка знову попередили про високі ризики невдачі.
Після кількох днів очікування ембріон вижив, і Білозерська, тоді вже 42-річна, вирішила скористатися єдиним шансом. У цей момент почалося повномасштабне вторгнення. Як підготовлену офіцерку, її терміново викликали на фронт, а ембріон залишився в київському кріобанку.
«Я боялася, що клініку бомбардуватимуть, постійно телефонувала й питала: чи вивезуть ембріони, чи захищені вони», — згадує вона.
У клініці її заспокоїли: є посилена стіна, яка має вберегти від уламків.
Лікар Валерій Зукін, піонер репродуктивної медицини, директор клініки «Надія», де зберігався ембріон Білозерської, каже: війна нищить фертильність українців.
«Більше ускладнень, більше патологій, важче доносити вагітність», — підтверджує він.
За його словами, генетичні дослідження показують різке зростання хромосомних аномалій після початку війни.
Репродуктологиня Алла Бараненко додає: більше випадків ранньої менопаузи у молодих жінок, а якість яйцеклітин і сперми погіршується навіть у донорів без проблем зі здоров’ям. Особливо це помітно у чоловіків, які повертаються з фронту.
«Стрес впливає не тільки на жінок, а й на чоловіків, і справа не лише у стресі, а й у складних умовах життя».
Країна вдів
Ірина Іванова дізналася про вагітність уже після загибелі чоловіка — льотчика Павла Іванова, який загинув у квітні 2025 року. Коли у грудні народилася донька Юстина, Ірина вперше за час війни відчула справжню радість попри біль втрати. Юстина має блакитні очі, як у батька, і спокійний характер.
За оцінками аналітиків, з початку вторгнення Україна втратила від 100 до 140 тисяч людей. Середній вік військового — близько 43 років, тому більшість загиблих — це сімейні чоловіки й жінки з дітьми. Україна поступово перетворюється на країну вдів і сиріт: офіційно в Україні 59 тисяч дітей, які живуть без біологічних батьків, більшість — у прийомних родинах.
Оксана Боркун, яка втратила чоловіка в Бахмуті, вирішила допомагати іншим вдовам. Її спільнота підтримки налічує понад 6 тисяч учасниць, вони організовують зустрічі, вечори пам’яті й дарують дітям загиблих військових подарунки на дні народження.
«Ми з чоловіком дуже хотіли дитину, але не встигли. Робота на проєкті допомогла мені пережити втрату», — каже одна з учасниць.
Демографічна криза
Фертильність в Україні впала нижче одного — тобто на одну жінку припадає менше однієї дитини — менше, ніж у Європі чи США. Ще до війни рідко хто наважувався мати більше двох дітей, хоча саме таких родин потребує країна для подолання кризи.
«Ми намагаємось зробити так, щоб вдови ставали активними членкинями суспільства, — пояснює Юлія Селютіна. — Особливо це буде важливо для відновлення країни після війни. Молоді жінки, які втратили чоловіків, добре знають, за що пішли на фронт їхні чоловіки, й не чекають, що хтось вирішить усе за них».
За роки війни понад 6 мільйонів українців, здебільшого жінок і дітей, виїхали за кордон, і з кожним місяцем шансів на повернення стає менше. Це призводить до втрати інтелектуального потенціалу країни.
«Якщо не повернуться фахівці, доведеться шукати працівників за кордоном, але навряд чи багато висококласних іноземців поїдуть у країну після війни», — каже Лібанова.
Повернувшись до Києва після смерті матері, Білозерська нарешті змогла використати свій єдиний ембріон. У 46 вона народила сина Павлуся.
«Його друге ім’я — Богдан, тобто подарований Богом. Коли береш його на руки, серце просто тане», — ділиться вона.
Джерело — CNN
