Сусана, так звали дівчинку, яка була дочкою депортованого татарина та вірменки. Попри усі труднощі, яке життя давало їхній сім’ї, дівчинка завжди мріяла співати на великій сцені, бути відомою та впізнаваною. А як могло бути інакше? Її батьки професійні музиканти —прищеплювали любов до музики ще з пелюшок. З дитинства Сусана вже брала участь у десятках різноманітних музичних конкурсах. Успіхи окриляли маленьку мрійницю, а невдачі — загартовували. Так маленькими кроками, вона йшла до великої цілі свого життя.
У пошуках свого стилю Сусана нерідко експериментувала з зовнішнім виглядом до нового особливого звучання своїх пісень. Набравшись чимало досвіду вона запалила свою зірку вже як Джамала — українська співачка кримськотатарського походження.
Життєвим кредо молодої співачки стало давнє арабське прислів’я:
«Жодна посудина не вміщає більше свого обсягу, крім глечика знань – він постійно розширюється.»
І справді так, на своєму шляху до визнання вона докладала зусиль, щоб ще більше вдосконалювати себе як професійну співачку.
Джамала знайшла свою віддану аудиторію, яка полюбила її пісні. У текстах її пісень кожен може знати свої сенси.
Лавровим вінком для Джамали стала перемога на Найвідомішому пісенному конкурсі «Євробачення». Тоді артистка заспівала найвизначнішу для своєї кар’єри пісню «1944», присвячену трагедії для усього кримськотатарського народу, а саме їх депортації до Середньої Азії тодішньою радянською владою. У той момент Джамала стала уособленням всіх своїх поневолених предків. Адже головним меседжем композиції є пам'ять про страшні події минулого, задля уникнення їх в майбутньому.
Сьогодні виконання цієї пісні є особливим не тільки для кримських татар, а й для усього українського народу, слова якої влучно зображають наше теперішнє життя з чужинцями, які прийшли в тисячі домівок й кажуть, що вони невинні.
