І я, як і більшість людей, до неї не дослухалася. Бо що може знати стара бабуся про моє життя? Мені ж треба купу справ переробити! Робота, підопічні, діти, тварини, хатній клопіт, покупки тощо. Коли тут зупинятися?
Аж доки одного разу, забігавшись, я впала на льоду й відчула справжнє запаморочення. Та одного разу виявилося замало. Треба було так само впасти вдруге. І ось тоді в моїй пам'яті яскраво пронеслося бабусине: «Не бігай — упадеш!»
Тільки я вже була доросла і знала про існування вестибулярного апарату. Тому замислилася: а що, власне, відбувається з нашим тілом, коли ми постійно кудись біжимо?
Адже організм — це не набір незалежних деталей. М'язи, суглоби, органи чуття, нервова система — усе працює разом. І якщо м'язи втомлені, суглоби перевантажені, а нервова система місяцями працює в умовах підвищеного навантаження та недостатнього відновлення — чи може це позначатися на нашій здатності утримувати рівновагу?
Бо бабусина мудрість має ще яке наукове підґрунтя.
Рівновага — справа всього організму
Уявіть флюгер під час завірюхи. Його крутить туди-сюди, вправо-вліво, вперед-назад. Ось так іноді й ми носимося у своїй нескінченній біганині!
Але людське тіло — не флюгер. Йому потрібно постійно утримувати рівновагу.
За це відповідає, зокрема, вестибулярний апарат — невеликий, але надзвичайно важливий орган у нашому внутрішньому вусі. Він відчуває повороти, нахили й прискорення тіла та передає мозку інформацію про наш рух і положення у просторі. А мозок, отримуючи ці сигнали разом із даними від очей, м'язів і суглобів, керує рухами тіла, щоб ми не втрачали стійкості.
Коли нас постійно носить туди-сюди, ми різко повертаємо, прискорюємося, гальмуємо, змінюємо напрямок — організму доводиться раз у раз коригувати положення тіла.
Не обов'язково тому, що вестибулярний апарат хворий чи зламався. А тому, що він працює разом з усім організмом, і втомленій системі стає складніше координувати рухи.
Втомлені м'язи, перевантажена нервова система, недоїдання й недосипання — усе це може погіршувати нашу здатність утримувати рівновагу. Навіть якщо ми молоді, сильні й цілком здорові.
І тоді — падіння!
Ось нам і бабусине: «Не бігай так сильно — упадеш!»
І тут я згадую сучасний культ зайнятості
«Я сплю по п'ять годин!»
«У мене двадцять зустрічей на день!»
«Я постійно в русі!»
Це часто подається як атрибут успіху. Але хто цікавився, як у цей момент почувається людська система рівноваги?
Ми звикли розділяти себе на професійну продуктивність, ментальне здоров'я та фізичне тіло. Проте сам організм про цей поділ не знає — він працює як єдине ціле.
Дивлячись на засновників стартапів, молодих підприємців чи людей, які стрімко набувають соціальної ваги, я часто бачу одну й ту саму картину: шалена, беззупинна зайнятість.
Зустрічі, переговори, презентації, поїздки, нові можливості... Усе треба встигнути, усім відповісти — і бажано ще вчора. Поступово втрачається контроль: вже не людина керує цим процесом, а біганина керує людиною.
Бо за ролями успішного лідера, засновника чи експерта я бачу насамперед біологічний організм. Тіло, якому критично необхідно спати, повноцінно їсти й давати відпочинок м'язам і нервовій системі.
Коли навантаження систематично випереджає здатність відновлюватися, людина підходить до межі. Проблема у тому, що в сучасному світі цю критичну перевтому часто плутають із шляхом до успіху.
А бабуся казала простіше й точніше за будь-які бізнес-тренінги:
«Не бігай занадто — упадеш!»
Емоційна рівновага
Отже, падають не лише люди похилого віку, у яких із роками природно слабшає система рівноваги.
Падають і молоді, здорові, фізично сильні люди. І зовсім не через хворобу, а через звичайну людську перевтому. Через постійний поспіх, недосипання, м'язове виснаження та колосальні навантаження. Організм може бути повністю здоровим, але його ресурси — не безмежні.
Проте є ще один важливий вимір. Адже люди падають не лише фізично.
Так само втрачають й емоційну рівновагу. Коли накопичений стрес, втома та безперервна гонитва за справами починають бити по увазі, самоконтролю й здатності ухвалювати рішення.
Звісно, механізми фізичної та емоційної стійкості не тотожні. Але обидві тримаються на єдиній основі — стану нашого організму, здоров'ї нервової системи та здатності вчасно відновлюватися.
І саме тут бабусине «Не бігай занадто — упадеш!» набуває для мене ще глибшого змісту.
Коли успіх приховує виснаження
Я достатньо часто чую від успішних, постійно зайнятих людей тривожну фразу: «У мене депресія. Я змушена (змушений) приймати антидепресанти».
І мене це щиро непокоїть. Тому я пишу цю статтю і загалом веду цей блог. Можливо, комусь це допоможе.
Адже у соцмережах та на екранах я бачу ділову, активну, впевнену особистість. Вона розбудовує бізнес, запускає нові проєкти, виступає в ефірах, здобуває популярність і суспільний авторитет.
А потім я чую від неї про депресію.
І тоді починаю придивлятися не до яскравих досягнень, а до щоденного способу життя цієї людини.
Бачу хаотичне харчування чи й постійне недоїдання — бо їсти просто немає коли, попереду купа важливіших справ. Бачу недосипання — бо коли спати, якщо треба будувати компанію? Бачу повну відсутність тиші і усамітнення: нескінченні дзвінки, сповіщення, поїздки, зустрічі й дедлайни. Бачу відсутність найпростішого біологічного ритму: робота — відновлення, робота — відновлення.
Жодних вихідних. Жодних відпусток. Інколи найменшої паузи між завданнями немає. І замало сну.
Це — шлях до фізичного і психічного виснаження. Запам’ятайте що це — упадок сил.
Суспільство нерідко подає це як шлях до великого успіху й предмет для гордості. Але я бачу в цьому дещо інше: виснажений фізичний організм, від якого щодня вимагають дедалі більшої віддачі, позбавляючи часу на відновлення.
Звісно, депресія — це складний стан з біологічними, психологічними та соціальними чинниками. Вона виникає не лише через перевтому чи збитий режим, а лікування антидепресантами часто є необхідним і цілком обґрунтованим.
Проте надмірне навантаження, хронічний стрес і відсутність відпочинку — це не вигадані небезпеки. Всесвітня організація охорони здоров'я прямо зараховує надмірні робочі навантаження до факторів ризику для психічного здоров'я.
Іноді людина настільки звикла до власної біганини, що не помітила межу виснаження. А я дивлюся на неї й знову чую знайоме бабусине:
«Не бігай так, ну! Бо упадеш!»
Голова обертом іде не лише в домогосподарок
У людей, зайнятих «серйозним» бізнесом чи управлінням, може скластися враження, що вся ця «бабусина» фізіологія — не про них.
Мовляв, це стосується лише літніх людей або заклопотаних домогосподарок, у яких увесь день круть-верть по кухні. Або по подвір’ю — між піччю, курником і городиною.
Але ні!
«Круть-верть» — це насамперед механічний рух фізичного тіла. Повороти, нахили, прискорення, гальмування, раптові віражі. Туди-сюди, вправо-вліво, вперед-назад.
І вестибулярному апарату абсолютно байдуже, де саме відбувається ця біганина: на кухні, у свинарнику, в офісі, на виробництві чи дорогою на чергову ділову зустріч. Він виконує свою біологічну роботу незалежно від того, чи керуєте ви міжнародною компанією, чи пораєтеся по господарству.
Так само м'язи втомлюються не лише від хатньої праці. А нервова система потребує відновлення не тільки після догляду за дітьми чи тваринами.
Фізичну й емоційну рівновагу втрачають усі: чоловіки й жінки, молоді й літні, топменеджери, підприємці та домогосподарки.
Звісно, запаморочення, втрата координації та емоційне виснаження — це різні стани. Але всі вони нагадують про одну просту істину: наш організм має чіткі фізіологічні потреби та межі витривалості.
І ці межі не розширюються від кількості підписників, розміру бізнесу, високої посади чи соціального авторитету.
Можна бути надзвичайно успішною людиною, але це не робить м'язи невтомними, а нервову систему — залізною. Організм не здатний безкінечно компенсувати перевантаження.
Бо фізіологія не знає, наскільки важливі наші справи.
Дайте кісткам спокій!
Тому, хоч би ким ви були — працівником кафе, бізнесменом, домогосподаркою чи пенсіонером, — дослухайтеся до народної мудрості.
Знайдіть час присісти й зробити перерву. Знайдіть час, щоб дати своєму тілу відновити сили, а системі рівноваги — перепочити від постійних перевантажень. Знайдіть час просто побути у спокої.
Дайте тілу й кісткам, як казала моя бабуся, — спокій! Кістки мають відпочивати у будь-якому віці. М'язи, суглоби, нервова система вимагають регулярного відновлення. Увага, фізичні та ментальні сили — теж. Навіть вестибулярна система, хоч і працює безперервно, є частиною єдиного організму, якому потрібен якісний відпочинок.
Відпочинок — потрібен. Це фізіологічна потреба кожної людини.
І не треба оцього: «На тому світі відпочинемо!». Ні в якому разі!
Щоб не потрапити на той світ раніше часу — відпочивайте своєчасно!
Для відновлення потрібні систематичні паузи: перерви протягом дня, вихідні, відпустки. Потрібен здоровий біологічний ритм, у якому відпочинок посідає таке ж рівноправне місце, як і праця. Бо відпочинок — це не винагорода за успіх і не привілей тих, хто «вже все встиг». Це запорука успіху теж.
Це фундаментальна фізіологічна потреба кожної людини. І коли наступного разу ви знову закрутитеся у своєму нескінченному вирі справ, просто згадайте просте й мудре бабусине застереження: «Не бігай так швидко — упадеш!»
Паливо для вашої рівноваги
І обов'язково стежте за своїм харчуванням!
Не допускайте систематичного недоїдання й дефіциту калорій через нескінченні справи та дедлайни.
Калорії — це насамперед одиниці вимірювання енергії, яку ми отримуємо з їжі. Енергія потрібна мозку, м'язам, серцю й нервовій системі. Вона необхідна для руху, розумової праці, концентрації уваги та регенерації тканин.
Навіть коли ми просто спимо, організм продовжує активно витрачати ресурси! На кожне наше досягнення, кожен рух, думку й навіть на сон потрібна енергія, фізична сила — калорії.
Не забувайте годувати власний організм, від якого щодня вимагаєте стільки роботи. Йому потрібні не просто порожні калорії, а повноцінне, збалансоване харчування.
І окремо — для українців
Любі українці!
Якщо ви забігаєте себе до упаду, намагаючись бути достойним тилом фронту, — тил трісне. Успіх у війні залежить не лише від фронту, а й від тилу.
Ті, хто може, — не доводьте себе до виснаження. Саме тому, що ми — тил для фронту. Якщо тил відчуває упадок сил, бо забігався до непритомності, — це не допоможе фронту.
Економіка країни — на плечах тилу. Діти і літні люди що живуть у країні, — на плечах тилу. Успіх у міжнародній площині — залежить від тилу. Але якщо в тилу ми, прагнучі успіху, забігаємося й виснажимося — це аж ніяк не допоможе фронту.
Тому знаходьте час на сон, їжу й відпочинок. На вихідні, якщо маєте таку можливість. На відновлення своїх сил.
Турбота про власну фізичну і психічну рівновагу — це не зрада фронту. Це наша здатність продовжувати працювати, допомагати, підтримувати одне одного й витримувати це навантаження.
Сильні люди. Сильна економіка. Сильний тил.
Бережіть себе.
