Чи то рано, чи то пізно…
Є у волі цвіт — і вціловує!
Зразу я хотів був написати аби щось, поки інше на славу Світодуху лиш думаю й складаю. Щонікольник — бо раз в ніколи, хоча ймовірно частіше. А тоді у моєму бутті-животті було все: радість, спокій, закохання, тривога, завальна робота, зрада, викрути тощо тощо тощо. Здебільша праця звісно, іноді нема часу сісти й подумати, а ще створити щось — але саме це тра робити, такий от совіт. Та й взагалі — що ти є в метушні; а час все знайти можна. А ще надто багато намірів й думок теж не зважено мабуть, але вже так.
А тепер й на письмо сього йде все більше часу, але почуваюся краще.
Отож, коротко всіляке рупиве, що єсмь помітив чи зробив й хочу поширити, а головне витерти місце в голові:
Стоїцизм — чудово. Та й загалом все що проти зневіри.
Абміграма “Страх — уява”:
Хоча звісно страх майже завсіди не без причини, але часто й густо це загалом саме твоя гадка, особливо думавши наперід.
Постеріг, що слова “діловод” й “вододіл” однакові з виду, але з переміняними коренями. Простираю називати таку дію “коренемін”. У саме цім разі суть є така: вправний діловод як вододіл — ділить різні діла, впорядковує їх, не дає змішатися.
Цікавіше, звісно, питання, чи багато сутніє двієць слів, єднаних коренеміном. Одразу можна відзначити твари з однією тямою, де одне з двійці користає наш український спосіб твору з наказовим на початку, а також деякі інші відміни: крутиголова — головокрут, гонивітер — вітрого[і]н, клюйдерево — деревоклюй, краєвид — видокрай (рідк.), небокрай — крайнебо, листопад — падолист, лизоблюд — блюдолиз, водограй — грай(-)вода (рідк.), ломикамінь — каменолом. А ще тут мабуть варто ділити точні (точно як дві каплі, зі сполучними чи почепами чи ще чимось) й не дуже точні. Слово “водовід” обертається в себе. Єдиною іною гарною двійкою, схоже, є, знову не геть достоту, праворуч — рукоправ (лікар по руках?). Ще є родовід — водорі[о]д (рідк., і не доконче моск., може й лат.). А з інше — можна тільки гадати, що є робохліб, трусозем, любокава, ходопіш, кутотриник, земо[земле]чорнь тощо.
Мені недавнечко подали какао з малюнком:
Як істий Слововерт, я повернув сей образ і побачив жопку. Так-так, бо істий Слововерт випромінює й сприймає не тільки різношерсті символи, а й любов.
Будь ласка, знайдіть якнайзручніший одяг. Іноді тяжко навіть помітити постійні обставини, але спитуйте, ви вже мабуть чуєте щось.
Саме цей світ мабуть є чистилище.
З одного видива англійською взнав про стародавній вірш китайською, “Зоремір” Су Хуей, що його можна читати багатьма різними способами — у багатьох напрямках. Написаний через розбите серце, можливо.
Якщо ви чомусь-то не знаєте про Словотвір, який шукає чистомовні відповідники — ось. І я там є, і багато людей різної міри знання, допитливості й іронічності.
Єдине, в що можна вірити — це в те, що купа нечитаних книжок буде рости.
А ще що іноді треба плакати. І обійматися.
На цім поки все. До подальших творів на славу Світодуха. Є у волі цвіт — і вціловує!
