Читаємо ми зі студентами текст і бачу там фразу: I am going to see my in-laws this weekend. Вже подумками налаштовуюсь, що студенти можуть не знати in-laws, але пригадую, що на попередніх рівнях ми точно зустрічали mother-in-law або brother-in-law.
Діма: “А що це таке — in laws?”
Я: “Пам’ятаєте ми вчили з вами mother-in law … she is a mother of your wife or husband. We сan also have a brother in law…”
“Yeah,” тяжко позіхає Таня. “Це ж родичі, нав’язані нам державою.”
Сміх у групі, і тепер я впевнена на 100%, що учні запам’ятають це слово.
Я не адепт викладання у стилі: суха лекція, де центром уроку є викладач і його знання. Хоча в цьому стилі теж є приємні вийнятки, адже є настільки харизматичні лектори, що так і думаєш: “От цю б людину я слухала та слухала”. Згадали харизматичних лекторів з університету чи з додаткових курсів?
Я адепт guided discovery (метод котрольованих відкриттів), коли в центрі уроку є студенти, які за допомогою уточнюючих питань самі розуміють, що означає нове слово або як функціонує та чи інша граматична конструкція. Бо я вважаю, що центром уроку мають бути студенти, їхні цілі та інтереси, а жодні теоретичні знання саме в іноземних мовах не варті нічого, якщо немає вміння та навичок їх застосовувати на практиці. І для guided discovery (хоча для лекційного типу теж не заважало б) дуже важливо час від часу залучати гумор. Навіщо?
Сам процес guided discovery доволі важкий, адже потребує повної залученості у навчальний процес. І треба трошки “підсолодити” цей процес. Коли нам смішно, наш мозок виробляє ендорфіни — природні анальгетики, які підвищують наш настрій та зосередженість. Тому інформація стає більш привабливою для нашого мозку, що і допомагає нам краще її запам'ятовувати. Гумор може викликати асоціації з іншими ідеями та концепціями, допомогає нам зв'язати нову інформацію з тим, що ми вже знаємо. Коли щось здається нам смішним, ми зазвичай звертаємо на це більшу увагу, а це знову допомогає нам зберігти інформацію в маленькому комп’ютері — нашій пам'яті. Гумор робить інформацію більш емоційно яскравою та важливою. Коли ми сміємося, мозок виробляє нейротрансмітери, такі як допамін, який відповідає за відчуття задоволення. Ми з легкістю встановлюємо більш сильні емоційні зв'язки з тим, що ми почули або побачили. Тому гумор — це не порушник дисципліни на уроці, а дієвий інструмент покращення навчального процесу.
Вчимо ідіому to take a backseat. Переклали її буквально як “сісти на заднє сидіння в машині”. Почали думати, який прихований сенс тут. Провели паралель між to be in a driving seat, тобто керувати та контролювати процес. Ага, значить backseat щось навпаки – припинити контролювати, відійти на другий план, не бути головним. Фух, впоралися. Кілька секунд мовчання, бо я хотіла відпрацювати цю ідіому та задати пару уточнюючих питань, а мій студент Віталік скористався затримкою, щоб знову поскаржитися на проблеми у проекті та зірвати урок. І тепер мені потрібно було відібрати контроль над уроком і ввічливо повернути всіх назад до своїх, тобто і їхніх також, ідіом. І цієї миті Катя незворушно вимовляє: Віталя, hey, take a backseat ... пауза .... please? Ну що ж, дякую, Катю. Нам вже не треба відпрацьовувати цю ідіому.
Звісно, що перетворювати свій урок на стендап теж не варіант, адже цінність будь-якої техніки саме в дозованому використанні. Проте не бійтесь додавати гумор на уроках — це порада як викладачам так і студентам. Користі від нього більше, ніж шкоди.
До речі, як перекладається in-laws?
