Я відчуваю ніжність усім єством
Вона пливе моїми венами стрімко - перехоплює подих - заповнює собою весь простір і кров
Б'ється до мене в вікно, проривається під непомітні щілини, пролазить під скатертину - ховається в кутку коло ніг
Я б захищала її усім живим та незмінним, але не вмію - такому ніхто не вчив
Ніжність пришита до залишків крил на моїй спині
Вона заважає мені летіти, але й забороняє прив'язувати себе до землі
Вона крокує вулицею швидко й упевнено, ніколи не зупиняючись, але завжди лишає сліди. Казала: «Комусь доведеться поступитися місцем»
Я дотримувалась вказівок, але ніколи не визнала її правоти
Відчуваю прив'язаність навіть кінчиками закривавлених пальців
Я, бачить Бог, віддала б тобі все, якби колись бодай щось в собі мала
Складаю сонети твоїм внутрішнім заборонам, ніжність бо складає їх в пазли
Ми тепер назавжди за дорослих - чи то на жаль, чи то на щастя
