Нові музичні релізи: коли плейлист просить про апгрейд. Час оновити плейлист? Або просто хочеться втікати від реальності з новою музикою? У нас є ідеї! Yurcash принесе дозу сарказму і неперевершеного артроку, SadSvit додасть трішки драми, а Drevo змусить задуматись, що сталося з твоїм почуттям реальності. temstime дивує експериментами з попмузикою, а Ben Obert висловлюють почуття підтримки у скрутні часи.
У новому випуску дайджесту від каналу The Rock Spectrum наші автори Кирило Грудень, Настя Лисенко, Оля Музичка та Іван Лисько коментують свіжі релізи української музики. А від сьогодні до нас доєднався - Антон Кістрін!
А для комфорту слухання зібрали всю музику в один плейлист:
Yurcash - Мойдодир
Жанр: артрок
Слухати: Spotify | Deezer | YT Music
Антон Кістрін
Нещодавно одна ретро-радіостанція у себе в чаті питала підписників: яка пісня тривалістю понад 6 хвилин вартує кожної секунди? Мені, крім очевидних хрестоматійних прикладів типу “Bohemian Rhapsody” та “Stairway to Heaven”, на думку одразу спали “Paranoid Android” від Radiohead та “Jubilee Street” Ніка Кейва. А от з аналогами таких масштабних за хронометражем та знаковістю треків на українській сцені поки не складалось. Втім, здається, яскравий претендент у нас таки з’явився…
Свіжий реліз “Мойдодир” від Юркеша — це вдала спроба авторів у трохи довшу і складнішу форму, ніж традиційний радіосингл. Тут протягом композиції, хоч і не змінюючи розмір 6\8, Юрченко і компанія впевнено жонглюють зміною гармоній, стилістичних кліше з дуже різних музичних жанрів. Та, що найголовніше, — настроїв, влаштовуючи слухачеві справжні емоційні гойдалки.
В епічному 6-хвилинному артроковому полотні Yurcash змішують грішне з праведним, вкрапляючи чимало іронічних відсилок, від тих же Radiohead (і в тексті, і в аранжуванні, використавши прогресію акордів пісні Creep) до скандальної цитати з Тичини. Вокал Юрченка, як і протягом кількох десятиліть, — на висоті. Так само як і його акторсько-виконавська мультизадачність в рамках одного треку. Якщо в Україні колись з’явиться індустрія мюзиклів та рок-опер, Юрій — одна з перших перспективних зірок цього жанру.
Іван Лисько, Галя Кунашук:
Важко описати у двох словах, те що намаринували Юркеш у довгоочікуваній пісні Мойдодир. Це дивовижна звукова еклектика, у якій є буквально все, що наповнює Юркеш. Чотирма октавами у діапазоні вже нікого не здивуєш, але від вокалу Юрка Юрченка йдуть мурахи по шкірі. Юркеш з величезною повагою вшанували прогресивний рок 70-х, напхавши чимало алюзій на класичну епоху жанру. Це одна з найдовершеніших і майже бездоганних робіт у дискографії колективу. Це рівень якого вони коли-небудь сягали та не факт чи перевершать. І якщо ми заслужили мати свій взірець усяких Haken, Atomic Ruster, то нехай це буде Yurcash.
Редакторка наших текстів Галя Кунашук каже, що тут є усе, що тільки може бути поєднано. Гармонійно! І логічно. Кінематографічний сюжет. Низки алюзій та ілюзій. Виклик бігти з вершин рок-опери – аж до низин через гойдалки на різнокаліберних вокально-інструментальних перепадах. Відчути кожен емоційний прояв крізь звуки, логічно поєднані в мелодійний ланцюг. Заглибитися в нетрі словесних сплетінь і відшукати в них сенс власної інтерпретації...
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Женя Галич, Ігор Кириленко — Убер
Жанр: індіпоп
Слухати: https://orcd.co/halych_kyrylenko
Антон Кістрін
Пісня "Убер" - в першу чергу не рекламна інтеграція, а чуттєва і майже камерна мініісторія від Жені Галича та Ігоря Кириленка, якій автори додали соціальної вагомості, залучивши до створення відео перекладачку жестової мови.
Ця робота Євгена, окремо від гурту, радикально контрастує з новим альбомом O.Torvald "Втома" і відсилає до їхнього акустичного альбому, хоча спродюсована Ігорем, здається, більш витончено.
У коментарях під відео дописувачі скаржаться, що їм замало двох хвилин хронометражу пісні, але це єдиний помітний недолік. А серед очевидних переваг релізу хотілося б відзначити: дуже добре, що Кириленко не віддав цю пісню Володимиру Дантесу...)
Бо ж подивіться і послухайте, яка тепла музична колаборація.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
FLAESH FUNERAL - A Rushing Peace
Жанр: альтернативний рок, індірок
Слухати: https://linktr.ee/flaeshfuneralband
Антон Кістрін
FLAESH FUNERAL - в біса цікавий новий київський проєкт Павла Холошева, фронтмена легендарного гурту Fontaliza. Новий сингл "A Rushing Piece" здатен трохи притрусити ностальгією за 2010-ми тих, хто пам’ятає ті часи, адже цей трек запросто міг би бути невиданою піснею Фонталізи, але з переосмисленим саундом та підходом до аранжувань і структури композицій.
Зухвало-протестний, побудований на брудному гітарному звучанні та речитативі у куплетах, бойовичок нагадує одночасно усю нову хвилю британського панк-рівайвлу, від ранніх Kasabian до Idles (котрі, своєю чергою, очевидно, надихались прото-панком на зразок The Stooges). Радісно, що Павло продовжує творити, бо було б прикро, що такий талановитий сонграйтер повністю присвятив себе конвеєру триб'ют-шоу з оркестрами...
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Ben Obert - я не знаю (ft. Korobro)
Жанр: індірок, поезія
Слухати: https://li.sten.to/yaneznaju
Антон Кістрін:
Пісня “я не знаю” - свіжа колаборація київських інді-рокерів Ben Obert з поетом Павлом Коробчуком. Загалом — симпатична робота, після прослуховування якої не виникає претензій до лірики, бо з текстом тут якраз все склалося якнайкраще. Це поетична музична замальовка, в центрі якої — екзистенційні самокопання ліричного героя, котрий погоджується з легендарним висловом, який приписують Сократу. А ще це пісня про любов і довіру. Про руку допомоги, яку нам подає наша людина в момент, коли ми не знаємо, що далі. Фрагмент поезії Коробчука продекламовано наприкінці треку і це дуже вдале композиційне рішення і цікавий фінальний штрих.
Щодо музичної частини — вона все ж контрастує з насиченістю лірики, бо аранжування аж занадто мінімалістичне і спрощене, як для пісні з таким меседжем. Ймовірно, хоча б один мелодійний хук, який хотілося б наспівувати, міг би врятувати композицію від умисної лаконічності. Якщо це крок Ben Obert в бік більш інтелектуальної співаної поезії, то від музики в такому жанрі хочеться багатшого звучання…
⭐️⭐️⭐️⭐️
SadSvit - Твій Промінь
Жанр: синтпоп, індірок, альтпоп
Слухати: https://ffm.to/k0azr8d
Антон Кістрін
У 99% випадків прослуховування нових українських релізів в умовному жанрі “постпанк” викликають миттєву візуальну асоціацію: мем, де Леонід Кучма каже про те, що “це ж було вже”. На щастя, таке трапляється не завжди, бо досі існують артисти, відкриті до творчих експериментів, пошуку та розвитку. Один з них - SadSvit.
Якщо колеги Богдана по “цеху” ДК Енергетик у нових релізах почали відкривати більш агресивну версію себе, то, судячи зі свіжого синглу “Твій Промінь”, Седсвіту, здається, хтось навмисно підсунув касету The Smiths. Бо це одна з найсвітліших пісень артиста за останній час. Що цікаво, це той самий автор, котрий не зраджує обрану естетику та творчій ідентичності.
Молодість та відкритість до змін цього буремного світу — очевидні переваги артиста. SadSvit щоразу демонструє, що має достатньо часу на переосмислення своєї музики, і тому не боїться зробити помилку у творчості, балансуючи між субжанрами. “Твій Промінь” — гарний приклад того, як виконавець, відомий своїм “холодним” вайбом, може запакувати життєствердну лірику у ванільно-наївний бедрум–поп, але при цьому залишитись у своїх координатах.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Оля Музичка:
Не шанувальниця Sadsvit, але з перших секунд, з заплющеними очима зрозуміла, що це Богдан Розвадовський. Насправді звучить непогано, у своєму стилі, ненапруженим вокалом. Антон уже загалом усе сказав, і мені немає, що додати. Думаю, що якийсь резонанс ця пісня підійме в Тіктоці для відео з щасливими моментами. Ну є якийсь такий вайб. Тому мій висновок такий — просто, легко, спокійно.
⭐️⭐️⭐️
temstime - SHAOS (LP)
Жанр: індіпоп, індітроніка
Слухати: https://plan.kyiv.ua/chaos
Іван Лисько:
На дебютному альбомі Артем Шойжолов хаотично поєднує денс-поп 90-х з ньювейвом, інді, модерною попмузикою і делікатно нашаровує веретена електроніки. У текстах Артем намагається навести лад думок у своїй голові, тому перетворює їх хаос музичних інтонацій та звуків. Інтелігентна попмузика для тих, хто втомився від Пивоварова, Дорофеєвої, Yaktak та іншого непотребу.
Основна його перевага полягає у гнучкості, різноманітних аранжуваннях і доволі крутому сонграйтингу. Альбом можна слухати з будь-якого номера, і сприйняття при цьому не постраждає. Найсильнішими роботами, на мою думку, є “бруд”, “тону”, “знаки”. У пісні “бруд” Артем стібеться з псевдопатріотизму, підміни понять і вважає себе “патріотом гучних слів”. У “тону” віддає данину журнальній fushion естетиці нульових і прагне розібратися у своїх думках. У цих трьох піснях шикарно розкривається глибокий тембр Артема.
Іронічно, що найкращі роботи (крім risks) розташовані зверху трек-листа, бо далі йдуть експерименти, які не несуть жодного сенсу і менш за все вражають. Англомовні пісні не пасують артисту взагалі. Після треку “знаки” альбом стає розмазаним і більшість робіт не мають уже тієї хітової енергії простої, але винахідливої попмузики. Однойменна CHAOS ідеально завершує альбом, бо на ній якраз чітко відчувається електронний хаос у голові Артема і в якому тоне його вокал. “Мішень” прикольна завдяки грувистому басу і примітивним синтезаторам, які нагадують, що у нас в 90-х існувала попмузика.
У плейлист: Бруд, Тону, знаки
⭐️⭐️⭐️⭐️
Кирило Грудень
Мені більш за все хочеться відмітити пісню “тону”. Це справді непогана композиція, яка навіть досить добре звучатиме десь в клубі, оскільки класно приправлена прогресивними елементами та електронним звучанням. І весь альбом точно вартує вподобайки шанувальників попмузики.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Drevo — Перший тайм (LP)
Жанр: попрок
Слухати: Deezer | YT Music | Spotify
Іван Лисько:
Не розумію сенс даного альбому. 12 пісень з яких 11 синглів, які виходили раніше. Жодного інтересу до альбому в такому разі. Усі ці сингли можна було зібрати в одну збірку найкращих пісень. Якщо це було бажання підсумувати попередній етап кар’єри, мабуть, то має сенс. Але я все одно того не розумію.
Тепер випливає на поверхню інша проблема альбому: треки від цього краще не стали, а одноманітна структура половини пісень стала ще помітнішою. Якщо синглами ще вдавалося замаскувати цей нюанс, то на альбомі вже ні.
Послухайте “Самолітом” і “Біг навипередки” – почуєте самоповтори в аранжуваннях, і їх безліч, просто переставляйте треки місцями. Свою задачу написати радіоформатний альбом, більшість пісень якого перевірені стримінгові хіти, Drevo виконав. Невибаглива аудиторія з примітивним смаком з радістю схаває альбом.
⭐️⭐️⭐️
BALKON - затьмарені (ЕР)
Жанр: індірок
Слухати: https://linktr.ee/balkon.band
Оля Музичка і Настя Лисенко
Дуже здивувалися побачити їх в списку. Довго за них не було чути. Очікувань було набагато більше, аніж здійснилося. Нам не вистачило вокалу та чіткішого зведення. А так, якоюсь мірою ніби продовження пісні “Відьми”. І варто відзначити, що між релізами справді відчутний ріст. І це пояснюється доволі просто — зміна складу гурту. А з ними ж орієнтири. Тобто, коли вони визначаться в стилі і пропрацюють це, — буде цукерочка.
⭐️⭐️⭐️
Кирило Грудень:
Іван каже, що я слухаю дивну музику, але сам скидує мені не менш дивну музику для рецензування. Тут є класна ідея, із якої дійсно можна було б зробити щось оригінальне, але наші виконавці або максимально спрощують все для всіх, або ж намагаються зробити щось максимально дивне і неслухабельне. Цей трек із другої когорти.
⭐️⭐️⭐️
Уляна Дель Рей — Книжка в твоїй сумці (LP)
Жанр: поппанк, комедійний рок
Антон Кістрін
Львівський гурт Уляна Дель Рей на чолі з Колею Капішоном, котрого, скоріше за все, ви бачили і чули як стендап-коміка, днями релізнули альбом “Все простіше ніж здається”. Назва якого, після прослуховування, здається повністю виправданою. Напевно, це і є головною метою жанру ось такого ексцентричного поппанку — справити на слухача враження, що артисти робили цей матеріал і виконують його тепер абсолютно невимушено (особливо “не заморочуючись”).
Сингл і кліп “Книжка в твоїй сумці” - не найсильніша річ в альбомі (хоча виділити один трек досить важко). Якщо місією гурту є занурити слухача у ностальгію за безтурботними нульовими, то вона, може, і реалізовується, але працює не на всю бажану аудиторію. Важко уявити сьогоденних львівських підлітків з подібною музикою у плейлістах. Якщо ж місія — викликати посмішку, то це виходить хіба що шляхом крінжових текстів про пиво і шпроти.
Уляна Дель Рей запевняють, що проповідують мистецьку течію “неорагулізму”, але поки що своєю творчістю не дають відповіді на запитання “що ж воно таке?”. Свіжий альбом гурту — бадьора добірка музичних камеді-рок-гегів, яка зможе скласти вам гарну компанію у навушниках в маршрутці Стрий-Дрогобич (якщо така існує).
⭐️⭐️⭐️⭐️
Кирило Грудень:
Я меломан і всяке можу слухати, але найбільше, все ж не люблю подібний ніякий безідейний поппанк для усіх. І ні, це не Блінк-182, бо Блінк робили це яскраво і смачно. Ще більше ненавиджу гурти з жартівливими назвами для привернення уваги. Але кому потрібна моя думка, якщо людям подобається.
⭐️⭐️
sichneva - столиця
Жанр: індірок
Слухати: https://linktr.ee/sichneva
Оля Музичка і Настя Лисенко
Якби “Київ вдень і вночі” знімали новий сезон, це був би один з саундтреків. Пісня проста, приємна вуху, мінімалістична. Але переслухувати її будуть поціновувачі простої музики, простого тексту дівчини під гітару. У цій пісні немає до чого докопатися, але і немає ж за що зачепитися. Можливо, наявність хітового мотиву вирішило б це питання.
⭐️⭐️⭐️
The Pamphlets - Оверсінк
Жанр: індірок, гранж
Слухати: https://fanlink.tv/the-pamphlets
Кирило Грудень:
Це вельми навіть хороший гранж, цілком підійде в плейлист подібної музики, але як індивідуальний трек - оверрейтед.
⭐️⭐️⭐️
homepunkk - Післясмак (ЕР)
Жанр: гранж
Слухати: https://ffm.to/pislyasmak
Кирило Грудень
Ще одна гранжова композиція “Відображення”, та і весь мініальбом зроблений у даному брудному стилі. Потужний трек на перший погляд, який, на жаль, в собі більше нічого не має цікавого і менше ніж за три хвили є простим самоповтором одного качового рифу. Це міг бути хіт, але відчуття, що, написавши куплет і приспів, далі на композицію вирішили забити. І так піде.
⭐️⭐️
Ріддл-Діддл — Loneliness
Жанр: синтіпоп
Настя Лисенко
З усього, що я почула — цікавими здалися тільки фанкові мотиви. Вокал... Його наче записували на погану апаратуру, і я дуже сподіваюся, що це реально так, а не свідома ідея. Якщо покращити цей момент, відмовитися від жахливого зведення і, можливо, додати чогось більш автентичного в їхню роботу, то з цього гурту може вийти щось нормальне. Я бачу присутність потенціялу, щоб видати щось хороше на рівні минулого альбому. А поки що цим треком гурт нагадує, як звучали потерті татові касети в 90-х.
⭐️⭐️
SUDNO - Я Промовчу
Жанр: постпанк
Слухати: https://songwhip.com/sudno
Антон Кістрін
Складається враження, що для більшості нових артистів, котрі граються в естетику постпанку, намагання створювати музику в цьому жанрі — наче ностальгія за часами, в яких ці артисти ніколи не жили. Я нічого не знаю про середній вік музикантів проєкту SUDNO, але здається, вони теж зарезервували собі на роки вперед койкомісце у цьому капсульному часово-просторовому хостелі.
Черговий трек з доробку гурту має назву “Я промовчу”. Знову псевдодумерське тужливе лірик-відео, зроблене на колінці зі слайд-шоу з панельками та урбаністичними пейзажами зі стокових архівів. Знову весь той самий набір штампів в аранжуванні, текстах і сенсах… Зрозуміло, що умовна мистецька течія постпанку — достатньо самокапсулізована, адже її епоха дійшла логічного завершення. Але це не означає, що вона забороняє хоча б крок ліворуч і праворуч в розвитку.
Є сподівання, що це судно таки визирне з озера самоповторювання та випливе річкою сміливіших творчих експериментів у якийсь більш впевнений потік небанальності. Тим часом — маємо доволі посередній прохідний новий реліз…
⭐️⭐️
Кирило Грудень:
Це настільки схоже на Цоя, якого я не любив, навіть коли не любити російську музику ще не було мейнстримом, що я навіть не можу це слухати. Зараз я напишу, що це абсолютно трек "ні-о-чьом", але вдумайтеся, скільки таких треків "ні-о-чьом" у виконанні Цоя вважаються хітами й на яких виросли покоління і били морду, якщо тобі не подобалась така музика. Цей трек нічим не гірший за умовні "Алюмінівиє агурци". Втім, сподіваюся, що мені не натовчуть пику за дві зірочки.
