The Rock Spectrum
А ми до вас з новою добіркою найцікавіших релізів прем’єрної п’ятниці 25.10. Розповідаємо про гаражний рок, альтернативу, інді, фольк, артрок тощо. Чим був багатий та щедрий новий вікенд української музики. Детально оглядають новинки Кирило Грудень, Антон Кістрін, Оля Музичка та редактор контенту Іван Лисько. Гумористично, легко, позитивно і з любов’ю до своїх читачів.
Для зручності прослуховування, усі новинки зібрали в наші плейлисти:
Spotify | Deezer |YT Music
Погнали читати і одночасно слухати?
Valeriia Vovk — U Poli (ЕР) (feat. Michele Romeo)
Жанр: індіфольк, акустичне етно, індіпоп
Слухати: https://linktr.ee/valeriefolkmus
Антон Кістрін
Новий сингл від Валерії Вовк — наче хмаринка, що намагалася наздогнати тебе наприкінці літа, але не змогла. Аж раптом ти призупинився на мить, щоб перезавантажитися, і вона, вже посеред осені, пролилася на тебе теплим літнім дощем… Це майже обрядова пісня про прощання з теплою порою — із присмаком полину та запахом скошених трав. Але в ній є і інтригуючий сторітелінг, і цікава розв’язка сюжету.
“У полі” — на перший погляд, дуже мінімалістично спродюсована псевдофольклорна пісенна оповідь, де головні ролі надані акустичним гітарам і вокалам Маріанської глибини. Саме нетиповий плот-твіст в аранжуванні та кількаразові зміни ритму у композиції разом з інтервалами голосів створюють відчуття дотику до магії та душевного, тремтячого резонансу. Усе це вкупі справляє стовідсоткове враження музики, створеної заради музики, а не заради лайків.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
The Sixsters — Everything I Owned
Жанр: альтернативний рок
Слухати: https://linktr.ee/thesixstersband
Антон Кістрін:
Цей новий реліз язик не повернеться назвати "зумерською музикою", навіть попри те, що середній вік музиканток гурту The Sixsters добре відомий. У цьому випадку рівень виконавської майстерності та якість сонграйтингу дають фору багатьом їхнім колегам-підліткам в Україні.
Секрету тут, здається, немає. Дівчата виховувалися на "правильній" музиці, і ця "методологічна база" підвантажилася до їхнього світосприйняття ще в досить юному віці.
Так, пісню “Everything I Owned” важко назвати новаторською чи експериментальною — це міцно спаяна композиція, хоча в ній є місце для цікавих аранжувальних рішень, таких як зміна розміру між куплетами та приспівом.
В ідеальному світі цей трек автоматично став би зеленим світлом для гурту від мейнстрімних рок-радіостанцій. І про найсумніше з історії The Sixsters: дівчата з 2022 року живуть, навчаються, продовжують творити музику разом і досягають успіху... але не в Україні. Сподіваюся, це на краще для їхньої музичної кар'єри. Та чи отримають вони колись заслужене визнання на Батьківщині?..
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Renie Cares — Кричу
Жанр: альтернативний поп, індіпоп
Слухати: https://song.link/renie_cares_krychu
Іван Лисько:
Дуже добре, що Реня порушила тему дегуманізації жінок, коли за жінкою не бачать особистість, а лише красивий об’єкт. Про це важливо і потрібно говорити. Ця тема залишатиметься актуальною ще багато років.
У результаті вийшла хороша авангардна інді-робота з тендітним вокалом Іри Панчук, яка здатна зачепити емоції жінок, що стикалися з об’єктивізацією та дегуманізацією себе як людини. За відеокліп окрема подяка — неймовірна естетична насолода, глибокі сенси, метафорично замасковані відсилки до Бунюеля та Сальвадора Далі у стилі німого кіно 20-х років.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Женя і Катя — Бачити Тебе Щодня
Жанр: індіпоп
Слухати: https://bfan.link/jenia-i-katia-bachiti-tebe-shchodnya
Антон Кістрін:
Радісно бачити, що одна з найкрасивіших пар української інді-сцени — Катя і Женя Мартинюки — продовжує творити нову музику. І хоча з певних причин зараз цей дует уже не претендує на звання хітмейкерів і не очікує на гучний прорив, Женю і Катю, схоже, цілком влаштовує їхній впевнений статус локальних зірочок. Адже в кожному новому релізі подружжя транслює ще більше любові, що випромінюється і з нового синглу “Бачити Тебе Щодня”.
У цього треку є все необхідне, щоб він оселився у ваших плейлістах і супроводжував вас у осінніх подорожах (навіть якщо це поїздка в метро на роботу, а краще, звісно, у відпустку): проста гармонія, чіпкий мелодійний вокальний хук, який захоплює одразу з перших секунд — у дусі Of Monsters And Men чи Kings Of Convenience (або будь-якого іншого гурту 2000-2010-х, що експлуатував родючу нішу інді-фольку).
Серед інших переваг — легкий і майже невагомий текст про найбільші цінності у житті (якщо ви перебуваєте у здорових стосунках). Якщо ж люди у здорових стосунках вас трохи дратують, то цей трек — не для вас.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Schmalgauzen — я не прийду
Жанр: артрок
Слухати: https://hyperfollow.com/yanepryidu
Оля Музичка:
Театрально, поетично і змушує дослухати до кінця — це все про Schmalgauzen. Мені здається, скоро я впізнаватиму їх за першими нотами.
Моя улюблена частина в усіх піснях — кабаре та начитки Влада Михальчука. Вокал, як завжди, ніжний і поступово розвивається до неочікуваної модуляції. Хоча саме ця пісня виглядає як вирізка з мюзиклу про кохання.
Свій неповторний стиль, трохи захмарно та ритмічно виплекана пісня, яка чіпляє і до кінця тримає в напрузі.
⭐️⭐️⭐️⭐️
NeverthLes — Тримаєш небо (Для кого ця музика? LP)
Жанр: фанкрок, афробіт
Слухати: https://share.amuse.io/album/nevertheles-dlia-kogo-tsia-muzika
Іван Лисько:
В рамках одного дайджесту описати враження від альбому, що триває понад годину, ми не зможемо. Тоді це буде не капсульна рецензія, а цілий розбір, оскільки Лесь Якимчук нашинкував альбом численною кількістю стилів. З 14 пісень хочу виокремити довжелезну відкривачку “Тримаєш небо”. Це симбіоз хвацького фанку, афробіту та фольктроніки. Вайб і звук нагадують культових Talking Heads, зокрема альбом Remain in Light, з якого Лесь витягує впізнавані мотиви й комічно наслідує їхній стиль. Єдині недоліки цієї пісні — її довжина та текст, який давно втратив актуальність і звучить як млява псевдопатріотичність. Кінцеві мелодії можна сміливо викинути — це просто розтягування часу, а не композиторське бачення. До такого хронометражу зумери точно не готові. У всьому іншому це бадьорий фанк у найкращих традиціях Talking Heads.
⭐️⭐️⭐️
Кирило Грудень:
трек “Так дивно”
Дивно, але мені знову сподобалося. Сповнена самоіронії, але при цьому серйозна композиція “Так дивно”. Я, короче, зацінив весь альбом... І це свіжий, трушний, сміливий реліз з усіма сміливими живими думками та музичними рішеннями. Без пафосу, яким просто пронизано 90% української музики. Це дуже рідкісний приклад музики, якою вона має бути і якої на нашій сцені майже немає. Це те, що принаймні я так довго очікував почути й, врешті, це сталося. Нарешті альбом, який я поставлю на репіті. Дякую, Лесь!
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Мія Рамарі – Свідомість
Жанр: індіпоп
Слухати: https://linktr.ee/miaramari
Іван Лисько:
Слухаючи Мію Рамарі, на серці стає спокійно й добре, наче всі проблеми раптово зникають, і безтурботність – усе, про що думаєш. Мія своїм голосом уособлює комфорт і душевний затишок. Дуже приємно слухати цю невимушену простоту. Нова пісня “Свідомість” не претендує на статус хіта через свою передбачуваність. Проблема більшості пісень виконавиці в тому, що їм бракує чіпкого мотиву, за який можна було б вчепитися. Проте аранжування, як завжди, пронизані сонячним теплом і промінчиком надії, хоч Мія завжди співає про особисті переживання. Серед численних прохідних пісень тут вона дійсно прагне продемонструвати щось цікаве.
⭐️⭐️⭐️
Кирило Грудень
Якби в Україні випускали аніме [дякую, що не випускають, бо це було б жахливо], ця пісня однозначно була б саундтреком.
Легка, непередбачувана, наповнена живою енергетикою і всім тим, що вирізняє її з-поміж інших одноманітних релізів. Мені не так часто прям щоб подобалися пісні з тижневого плейлисту, але це саме той випадок.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Скажи щось погане – Дотик
Жанр: гаражний рок
Слухати: https://plan.kyiv.ua/dotyk
Іван Лисько:
Достеменно невідомо, що саме спонукало дует “Скажи щось погане” написати найдовшу пісню у своїй дискографії. Можливо, їх просто задовбало трендове засилля коротких однохвилинних пісень, і вони вирішили показати, що можна створити одну пісню замість двох коротких? Хтозна. Проте я дуже радий, що дует випустив новий сингл. Звісно, це вже не так естетично і сексуально, як на мініальбомі Крик. Але все одно незмінно млосна атмосфера тягучого гаражного року мені подобається. Хіба що в цій пісні хотілося б почути якийсь крутий мотивчик, щоб робота виділялася на фоні якісного ЕР Крик і LP Рефлексія. Таку тривалість варто заповнити не лише гранжевим програшем на приспіві, а й іншими мелодіями, бо для мене трек “розганяється” тільки наприкінці — але до цього моменту ще треба дослухати.
⭐️⭐️⭐️
Кирило Грудень:
Ще одна цікава композиція, на яку я раджу звернути увагу. З-поміж іншого року вирізняється нетривіальною лірикою та атмосферним виконанням. Для тих, хто не проти теми сексу в піснях, але кого бісить пафосна латексфауна.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Volaj — Скільки ще потрібно буде часу?
Жанр: постхардкор
Слухати: https://lnk.to/forhowlong
Іван Лисько:
Не так давно ми слухали дебютний трек “Чи справді ти хоч колись відчував?” перспективного гурту Volaj. Як нещодавно вийшла нова робота. Стилістично, вона продовжує тему дебютної пісні. Про дослідження внутрішньої боротьби, коли спогади про минуле не дають рухатися вперед, а реальність не відповідає очікуванням. У тексті лунають питання: як довго триватиме цей стан, коли пережиті моменти все ще тримають у полоні, не даючи змоги повністю відпустити? У цій пісні, напрочуд, гарно все: доволі хітовий приспів, зроблений за шаблоном чіпкої поп формули, максималістська лірика та ритм-секція, яку приємно слухати. Якщо на попередній роботі, приспів так не запам’ятовується, то на цей раз Volaj зробили все, щоб відклався у пам’яті вушним черв’ячком. Той напрямок куди рухається гурт Volaj починає подобатися.
⭐️⭐️⭐️
Lely45 — А якщо чесно
Жанр: попрок
Слухати: https://linktr.ee/lely45
Оля Музичка:
Я була поцінувальницею цього неймовірного голосу Лілу ще роки три тому, коли дівчина основною платформою для розвитку використовувала TikTok. І коли вона почала виходити на ширші кола, можна було лише тішитися — своєрідний свіжий ковток повітря у світі однозвучної української попси.
Початок пісні мені дуже подобається. Хороша ритміка, голос співачки та дуже доречні переходи. Доволі дивно було відчувати ніби модуляцію після першого приспіву, але це додало свій шарм.
Не скажу, що пісня стала улюбленою з її творчості. Але не можу сказати, що це відверто погано. Це цікаво, і це однозначно експериментально.
⭐️⭐️⭐️
Отрута — Втома
Жанр: зумеркор, альтернативний рок
Слухати: https://linktr.ee/otruta.kyiv
Антон Кістрін:
Зізнаюся, під час прослуховування більшої частини цього треку вже був готовий розродитися відгуком, наближеним до гнівного та розпачливого. Адже до певного моменту думав, що автори й виконавці транслюють свою творчість на дуже "серйозних щах"...
(Перепрошую, напевно сучасна молодь вже не використовує цю багатошарову ідіому, але вона надзвичайно точно описує ставлення деяких ще доволі юних артистів до власної удаваної геніальності).
Але я спромігся дослухати цей опус до таймкоду 01:40, коли вокаліст вигукує слово “паркур”. Цей переломний момент у композиції відкриває новий рівень постіронії, яка приховується від слухача буквально до останньої можливої секунди, коли ти вже готовий запитати у всесвіту: “Що за хуйню я слухаю?”
Пісня могла б з легкістю стати саундтреком до чергового продовження якогось постмодернового трешу на кшталт "Кунг-Ф’юрі", адже кожен елемент композиції звучить навмисно пародійно. І мені буде дуже сумно, якщо я все ж помилився у своїх припущеннях і автори цього зумер-кору сприймають його не на фану. Тож авансом — 3 зірочки та 1 невидимий єдиноріг за винахідливість.
⭐️⭐️⭐️
Дивний простір — Листопад
Жанр: попрок
Слухати: https://linktr.ee/weird_space
Оля Музичка:
Початок цього листопада доволі звичайний, як у вокальному плані, так і в інструментальному. Хоча переносить в прохідний непоганий за фінансуванням американський фільм. Доволі тяжко зосередитися на тексті, але качає. У приспіві мені дуже і дуже чогось не вистачило: чи то сильнішого вокалу, чи то швидкості і “бум”, а може і цікавинки в інструменталі. Плоскувато, проте, переслухуючи раз за разом (що робила я), втягуєшся.
Варто відзначити, що голос у вокаліста доволі приємний, і в другому куплеті він прекрасно розкривається. Але знову ЗАНАДТО спокійний приспів. Раптом задумалась: можливо, варто пошукати вокалістку? Або виділити гітарі та барабанам більше екранного часу.
Останній приспів викапаний Женя Мілевський без модуляції та історії в вокалі. В цілому — непогано. І це найкраща, як на мене, їх пісня.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Kate Soul - З неба дощем
Жанр: попрок
Слухати: https://linktr.ee/katesoul
Кирило Грудень:
З Kate Soul ми не так давно чули її сильну композицію "Я не відчуваю нічого". Я тоді казав, що той трек "скоріше вийняток" з усієї творчості артистки, ніж послідовність стилю. Новинка "З неба дощем" несподівано не менш потужна й емоційна пісня. Я однозначно рекомендую фанатам ліричного року.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Околиця — Лимонні вафлі
Жанр: індіпоп
Слухати: https://linktr.ee/okolitsa
Оля Музичка:
Неймовірно приємний голос, який доволі цікаво грається з “грубими” виразами та вокальними прийомами. Текст простий, доволі споріднений. Цікаво, що моментами голос віддалено нагадує стиль Христини Соловій у часи інді-звучання. За цим цікаво спостерігати, як дівчина то вокально, то гітарним примітивним соло крутить і робить з пісні щось особливе. І це третя її пісня, яку я слухаю і пишу. Не всі люди побачили, але ця пісня однозначно найкраща. І дуже хочеться вірити, що виконавиця не втратить своєї цікавинки та унікальності, як стається з більшістю.
⭐️⭐️⭐️
Perevod — Big Fears of a Little Child
Жанр: прогресивний рок
Слухати: Deezer | Spotify | YT Music |
Іван Лисько:
Оце придумали собі моду гратися в кострубаті моднячі експерименти, які ні до чого не ведуть. На перший погляд — цілком непоганий сингл, звучить як традиційний прогресивний рок Стіва Вілсона у його найгіршій формі, коли він дуже ліниться. Кількість автотюну на вокалі так тисне на пісню, що слухати її довго неможливо. Це концепт заради концепту — ідеї, які ні до чого не призводять. Бракує креативної фантазії, щоб вдало імплементувати те, що вже давно створене. Ще й так неграмотно вміти адаптувати автотюн — треба постаратися. Можливо, краще піддивитися і запозичити у Мікко Котамякі: він у цьому значно прошарений. Байдуже, що аранжування звучить красиво. Красиво може звучати будь-яка музика (комусь і блек прекрасний), але якщо у творі немає душі, а я не відчуваю емоцій, то нічого не можу вдіяти. Щоб звук не був таким плоским і пластмасовим, Олексію Переводчику варто повчитися в Антона Калугіна, як писати прогрок. Якщо існує термін “душна музика,” то нехай він буде тут.
⭐️⭐️
Кирило Грудень
Іван — душніла, а пісня-свято для фанатів прогресивного року. Якщо ви хочете Opeth, але втомилися від закидонів Майкла Окенфельда — рекомендую цей на 100 % автентичний відповідник українського виробництва. І я цілком серйозно пишу це.
⭐️⭐️⭐️⭐️
туди-сюди і смерть — КРУК (ЕР)
Жанр: індірок
Слухати: https://bfan.link/kruk-2
Кирило Грудень
Мініальбом позитивно вирізняється з-поміж інших своєю живістю та музичною оригінальністю. На це цікаво звернути увагу і послухати, приділивши композиціям кілька хвилин.
⭐️⭐️⭐️⭐️
лабрадора сум — на завод
Жанр: постпанк
Слухати: https://linktr.ee/pechallbra
Кирило Грудень:
Хоча це абсолютно стандартна пісня, яка нічим не відрізняється від інших в естетиці постпанку це один із тих рідкісна випадків, коли роль основного інструменту на себе бере вокал і лірика, протягнута крізь монотонний інструментальний моноліт. Я гадаю, що багато людей знайдуть свій вайб у цьому треку, саме тому так само виділю його з-поміж інших тижневих релізів.
⭐️⭐️⭐️
