Близький Схід вступає у фазу перебудови. Надім Ахмед Мунакал зазначає, що країни Перської затоки, які надають пріоритет стабільності та деескалації, також позиціонують себе як лідерів у глобальній сфері штучного інтелекту, що, ймовірно, матиме значний вплив на геополітичний ландшафт регіону.
Від політики, орієнтованої на безпеку, до геоекономічних міркувань
Мабуть, найважливішою особливістю сучасних змін на Близькому Сході є зростаюче значення геоекономіки.
Безпека залишається головним пріоритетом, і всі регіональні програми реформ залежать від стабільності. Однак безпека більше не є єдиною силою, що визначає зовнішню політику регіональних держав. Протягом десятиліть зовнішня політика держав Перської затоки базувалася на угоді «нафта в обмін на безпеку», що залежала від військових гарантій США.
Сьогодні ці держави, зокрема Саудівська Аравія та ОАЕ, позиціонують себе як вузли глобальних ланцюгів постачання технологій ШІ, критично важливих мінералів та чистої енергії.
Іран наразі прагне укласти ядерну угоду, щоб полегшити економічний тиск. Ірак та Ліван зараз стикаються з новими викликами щодо балансу сил. Ці держави повинні ретельно управляти своїми відносинами з Іраном та державами Перської затоки, щоб зберегти політичну стабільність та залучити вкрай необхідну економічну підтримку.
Тим часом Сирія вступає у фазу, під час якої пріоритетом є відновлення країни, що робить західну допомогу та інвестиції країн Перської затоки незамінними. У всьому регіоні економічні міркування змінюють регіональні союзи та змушують держави переглянути свою зовнішню політику.
Інвестиції країн Перської затоки як інструмент безпеки та впливу
Останніми роками країни Перської затоки все частіше використовують свої значні суверенні фонди для інвестицій у технології та переходу до них. Регіон також стає одним із найдинамічніших інвесторів у світі в галузі штучного інтелекту, напівпровідників та цифрової модернізації. Технології замінили нафту як основну валюту геополітичного значення.
Цей перехід також змінює альянси та партнерства через технологічну взаємозалежність. Характер і масштаби інвестицій країн Перської затоки свідчать про зростаючу перевагу США як ключового технологічного партнера цих держав.
Звичайно, інвестиції в центри обробки даних та співпрацю в галузі штучного інтелекту сприяють цифровим амбіціям держав Перської затоки. Але вони також створюють довгострокові зв'язки в галузі безпеки, оскільки загроза їхній інфраструктурі безпосередньо вплине на США. Це стає все більш важливим, оскільки держави регіону прагнуть отримати надійні гарантії в умовах зміни політики США від однієї адміністрації до іншої, і особливо тому, що проблеми безпеки залишаються актуальними з часу нападу Ізраїлю на Катар.
Поглиблюючи зв'язки з США, країни Перської затоки також розвивають відносини на своїх умовах. Вони розширюють партнерство, щоб посилити свою стратегічну автономію, одночасно співпрацюючи з Китаєм, Росією та Європою.
США та Китай у Перській затоці
Нещодавній візит саудівського кронпринца Мухаммеда бін Салмана до Вашингтона вписується в більш широку переоцінку відносин між США та країнами Перської затоки.
Ці відносини розпочалися з попередньої поїздки Трампа до Перської затоки, яка вперше підняла рівень партнерства в галузі технологій та інвестицій. Останній візит поглибив цю тенденцію, сприяючи співпраці в галузі штучного інтелекту, критично важливих мінералів та цивільних ядерних технологій, одночасно забезпечуючи значні інвестиційні зобов'язання Саудівської Аравії в промисловості США.
Вашингтон посилив свою роль у регіоні завдяки оновленим оборонним угодам, включаючи надання статусу союзника, що не входить до НАТО, та продаж сучасного озброєння. У сукупності ці події вказують на багатовимірне партнерство між США та Перською затокою, сформоване зростаючим усвідомленням взаємної залежності. Вашингтон потребує економічного впливу та регіонального важеля в Перській затоці; країни Перської затоки покладаються на гарантії безпеки та технологічну потужність США.
Розширення економічного впливу Китаю в Перській затоці прискорило регіональну диверсифікацію, що дозволило відійти від виключної залежності від США в сферах, не пов'язаних з безпекою.
З іншого боку, розширення економічного впливу Китаю в Перській затоці завдяки ініціативі «Пояс і шлях», великим інфраструктурним проєктам, мережам 5G та поглибленню співпраці в енергетичній сфері прискорило регіональну диверсифікацію, що дозволило відійти від виключної залежності від США в сферах, не пов'язаних з безпекою. Пекін став важливим торговельним партнером і провідним покупцем нафти в Перській затоці. Він також інвестував значні кошти в порти, логістичні коридори та цифрову інфраструктуру.
Хоча Китай утримується від прийняття на себе відповідальності за безпеку, його зростаюча присутність змінила стратегічні розрахунки Перської затоки та продемонструвала наслідки конкуренції великих держав на Близькому Сході.
Стабільність регіону Перської затоки та напруженість між Іраном та Ізраїлем
Напруженість між Іраном та Ізраїлем, що характеризується періодичними конфліктами та непрямими сутичками, а не повномасштабним конфліктом, ймовірно, залишиться найважливішим фактором, що формує динаміку регіональної безпеки.
Поки США застосовують свою військову силу, країни Перської затоки все більше прагнуть стабілізувати регіон, знизити ризики конфліктів і надати пріоритет економічним та технологічним перетворенням
Країни Перської затоки все більше прагнуть стабілізувати регіон, знизити ризики конфліктів і надати пріоритет економічним та технологічним перетворенням. Пом'якшення напруженості у відносинах між Саудівською Аравією та Іраном і подальше потепління є прикладом цієї тенденції. Вашингтон, зі свого боку, продовжує виступати в ролі гаранта безпеки, але все більше покладається на країни Перської затоки в питанні управління регіональними напруженнями.
Зовнішня політика регіональних держав буде все більше визначатися прагматизмом, навіть якщо вони формулюють свої дії у відповідності до своєї історичної ідентичності та внутрішніх наративів. Регіональні держави, ймовірно, будуть використовувати кожну нагоду, щоб зменшити надмірну залежність від держав за межами регіону. Майбутнє Близького Сходу буде визначатися тим, як країни регіону будуть вирішувати питання конкуренції великих держав, відстоювати свою автономію та використовувати глобальні суперечності на свою користь. Зовнішня політика регіональних держав буде все більше визначатися прагматизмом, навіть якщо вони формулюють свої дії таким чином, щоб вони відповідали їхній історичній ідентичності та внутрішнім наративам.
Новий регіональний ландшафт
Близький Схід стає все більш багатополярним і стратегічно складним регіоном, де економічні та технологічні амбіції розвиваються поряд із постійними ризиками для безпеки. Регіон досягає прогресу в розвитку, проте основні ризики та структурні виклики продовжують обмежувати його стійкість.
Джерело — The Loop
