Як і більшість людей ,що не виїхали із України, після вторгнення рашистської мерзоти, на самому початку не бажала дивитися правді у вічі , що ця війна не скоро закінчиться. А десь глибоко там в середині , мій внутрішній голос говорив ,,відкрий очі, притули своє вухо та почни дослухатися до себе”. Можливо той хто буде читати ці рядки, подумає ,що за бред гонить ця жінка. Але це шановні не є ,,бредом”, а є істинною, тому що в кожного із нас є дві натури . Це та ,що знаходиться у нас в середині, і вона керує нашою підсвідомістю, це ще є інтуїцією.
І от що відбувається з людиною ,коли вона слухає свою інтуїцію, ловить певні знаки та вчиться їх розшифровувати. Людина сама починає змінювати той сценарій життя, який було закладено нашими батьками ще до народження. І йдучи за внутрішнім голосом та своєю інтуїцією, навіть у 50 років розуміє ,що змінюватися ніколи не пізно. Як і навчатися чомусь новому .Робити, те що ти навіть не дозволяв собі подумати. Бо це не було прийнято в тому соціумі, в якому ти зростав .
І що відбувається із тим ,хто взагалі не бажає чути ,себе мудрого, той що в середині тебе? А якщо чесно -взагалі нічого з тією людиною не відбувається. Та людина пливе ,немов би відірваний від вітки листочок , один і не знає куди його винесе потічок, що підхопив його, коли він відірвався від свого коріння . Ця взагалі людина не думає , ні про духовне, ні про те ,що він залишить після себе цілій нації. На першому плані у таких людей насамперед лише вони, а після них хоч потоп.
Але до чого я це вела? А от вела я про тих людей ,хто не поїхав за безкоштовним благами із своєї країни, а залишився в Україні, та намагається не лише донатити на ЗСУ, а й розуміючи ,що період очікування мине та прийде на кінець то довгоочікувана перемога ,над нелюдами ,що увірвалися в наші домівки. І все уже давно змінилося. І хлопці із дівчатами, що боронять нашу країну ,вони зовсім стали іншими ,що були до війни. Їхня підсвідомість змінилася, бо вони весь час перебували у стресових ситуаціях, на адреналіні. І це їх дуже сильно закалило ,вони перейшли той поріг болю, який був закладений у них. І вони розуміють ,що лише в їхніх силах буде змінити наше сьогодення. Бо вони потом та кров’ю відвойовують кожен клаптик нашої з вами землі. Можна багато ще розповідати про наших незламних воїнів. Хвала їм за їхню невтомну працю.
І от коли я починаю читати, або чути ,в рекламних роликах, від тих хто виїхав із країни, та живе в країнах Європейського Союзу, що вони розробляють новітні методики подолання травм для військових. я хочу звернутися до них:
Шановні наші співгромадяни, щоб ви зрозуміли, це уже не нашим хлопцям потрібна буде ваша допомога після війни , а вам ,якщо ви намагатиметеся маніпулювати нашими хлопцями. Щоб зрозуміти чим дихають наші мужні захисники потрібно, разом із ними прожити в окопах -в багнюці ,снігу та на холоді. А не в теплій Європі. В своїй роботі із військовими ,а це уже із 2014 року, я бачу ,як змінюється психо- емоційний стан ,тих хто воює. І що ,як раніше бачила їхні психічні травми, так зараз я бачу наскільки їхній світогляд змінився. І як раніше їм була важлива наша психологічна, людська підтримка. Так зараз їм важливо буде витягувати ті травми дитинства, що війна вивернула із середини на зовні. Їм потрібна комлексна робота не тільки із свідомими страхами та травмами, а й із підсвідомим, щоб в корні вирвати травму. Щоб вони могли далі жити своїм побутовим життям.
