Так, як скоро Геловін, подумала подивитися якийсь український фільм жахів. І ось, надибала один такий, який включили в збірку українських фільмів з потрібним жанром. «Сторонній» 2019 року. Насправді, це більше містичний детектив з елементами горрору. Але тут є про що поговорити. Тому, ось, вам мій огляд на цю кінострічку.
Схема допису буде така:
- Трохи про фільм та синопсис.
- Плюси та мінуси.
- Мої враження.
- Підсумок.
Поїхали!
Трохи про сам фільм
«Сторонній», як каже нам Вікіпедія, це фантастичний трилер українського режисера Дмитра Томашпольського 2019 року випуску. Знімали картину за підтримки Держкіно. Однією з локацій стала станція аерації у Бортничах поблизу Києва. У головних ролях: Анастасія Євтушенко, Даша Трегубова та Сергій Калантай. У 2019 році фільм був презентований на кінофестивалі в Сеулі. Загалом, станом на 22 липня 2023 року, фільм було відібрано до конкурсного показу на 27 міжнародних кінофестивалях, де він виборов 15 нагород. Що треба розуміти перед переглядом – це дивне кіно, де в основному жіночий склад акторів. Там дійсно лише один чоловічий персонаж. Навіть, спочатку подумала, що режисер жінка, але як виявилося, була не права. Чи погано це? Ні! Зовсім ні.
Синопсис. Все починається з загадкового зникнення команди з шести синхроністок у басейні під час виступу на очах у сотні глядачів. Це стало першою нерозкритою справою інспектора Глуховської за роки бездоганної служби у поліції. Через п’ять років – нова заява про зникнення. У водолікарні з зачиненої зсередини кімнати зникла пацієнтка під час прийому хвойно-перлинної ванни. Аби розплутати цю справу Глуховська вирушає до водолікарні. Але не як працівник розшуку, а як пацієнтка.
Тепер поговоримо про плюси та мінуси кінострічки
І спочатку про плюси:
- Дуже гарна, естетична картинка.
- Якщо вже заговорили про естетичність, то до плюсів можна віднести загальну атмосферу. Вона містична і є відчуття, що дивишся детектив. Але тут більше можна казати про якийсь довгий сон. Особливо, коли в тебе температура + 40. Ну, люблю я такі картини, що тут ще сказати…
- Непоганий музичний супровід. Тут немає композицій, які я б додала до плейлисту, але вони повністю підходить до загальної атмосфери.
- Фільм цікаво дивитися. Так, тут ніхто тобі пояснювати нічого не буде, але логіка у подіях є. Про що я? Тут немає чіткої сюжетної канви і певного оповідача. Тобто, події відбуваються самі собою, і тобі, як глядачу, не пояснюють чого інспекторка вирішила піти у цю лікарню під прикриттям або чому лікарня стоїть на території очисної бази, або як головна героїня прийшла до своїх здогадок. Це можна зрозуміти, але напряму ніхто про це не скаже. Ти легко можеш будувати свої теорії і робити свої припущення. А чи був правий – хтозна?
- За персонажами цікаво спостерігати. Вони не те щоб дуже прописані, але події, які з ними пов’язані, викликають інтерес. І ти можеш переживати за персонажів. Наприклад, пан Зезюля (якщо правильно написала) викликав в мене емоції. Мені було його шкода. А це вже багато про що говорить.
Тепер про мінуси:
- Це не фільм жахів. Так, тут є елементи жанру (скримери, ошукане очікування тощо), але він не страшний. Скримери з’являються приблизно на 24 хвилині і йдуть підряд. До речі, один мене таки змусив здригнутися (момент з дзеркалом).
- Дивні діалоги. Так люди не розмовляють. Більшість персонажів розмовляють ніби вони якісь містичні істоти або члени секти. Із-за цього ти підозрюєш усіх.
- Є елементи, які точно були зайвими. Хто дивився, той точно розуміє про що я. Наприклад, момент з цією лікарнею в кінці (кажу так, щоб не спойлерити сюжет). Вони взагалі нічого не додають корисного в це кіно, окрім божевілля, яке викликає сміх і нерозуміння того, «що воно тут робить». Таких епізодів не так багато. Напевно, були зроблені для сюрреалізму, але виглядають максимально недоречними.
- Його важко було знайти в Інтернеті. Але це більше претензія до пошуку Гугл.
Мені фільм більше сподобався, аніж навпаки
Він специфічний і явно не розрахований на масового глядача. Чи погано це? Ні. Я таке кіно люблю. Воно змушує думати і будувати свої теорії.
В тому топі в якому я цей фільм знайшла, говорилося про «лавкрафтівські жахи», але думаю це буде не вірно сказано. Розумію, чому про це згадали в описі фільму, бо є деякі елементи (тема води, безодні, різні амфібії та сила, яка розумніша та сильніша за людину). Тут немає головного атрибуту творів Лавкрафта – страху перед невідомістю. Чому зазвичай в його творах головні герої сходили з розуму? Вони зустрічали істот та явища, які неможливо зрозуміти звичайній людині, бо людина скута у певні рамки. А лавкрафтівські Боги «ширші» за ці рамки. Але, звісно, хто ж буде дивитися фільм в якому є азіатські елементи атмосфери та оповідання, тому скажемо про все типу європейське. Ви спитаєте, де хоч щось азіатське? Зараз поясню свою думку. Знаєте в чому різниця між азіатським оповіданням та європейським? В подачі. Країни Сходу більше апелюють не до логіки події та хронології, а до емоцій та переживань. Що прекрасно можна спостерігати у цьому фільмі. За способом оповідання «Сторонній» мені нагадує японську гру зроблену на RPG Maker 2003 – Yume Nikki (2004 року). Там теж ніхто нічого напряму не каже. Ти можеш будувати теорії і всі вони можуть бути, як правильними, так і неправильними. Але остаточної відповіді тобі ніхто не дасть. Так і в кінострічці чіткої відповіді, що таки сталося немає. Лише здогадки.
Далі йде моя теорія, яка частково має підтвердження в фільмі. Усього цього не існує. Тобто немає Глуховської, немає лікарні, немає нікого, окрім трьох персонажів: пан Зезюля, і мати з донькою (імен їх не пам’ятаю). Тобто, цей фільм та події в ньому – це переживання людини про втрату батька. Спочатку, як маленької дитини, яка вважає, що якщо батько її покинув, то її ніхто не любить, а потім дорослої людини, яка дізнається, що родитель просто не наважувався зустрітися з сім’єю і тепер цього ніколи не станеться, бо він помер. І місце поховання – невідоме. Часткове підтвердження моєї теорії знаходиться в кінці фільму. Це присвята: «Моєму батькові, якого я ніколи не бачив».
Підводимо підсумки
Це непогане кіно з містичною атмосферою, яке має вайб японських горрор квестів. Але це не фільм жахів. Ця кінострічка вас поглибить у свою атмосферу та змусить сіру речовину у мозку ворушитися, але не налякає. Якось так…
�
А я нагадую усім, що в мене є телеграм канал в якому, до речі, вже є цей фільм (щоб було легше його знайти) і ютуб канал, на якому почала випускати аудіокнигу - Андрій Любка «Сюїта для трьох скрипок і фортепіано. Таємнича осіння фотографія». Мені буде дуже приємно, якщо ви мене підтримаєте та підпишетеся. Дякую за увагу!
Матеріал підготовлений в рамках UKR story����
