Перша й основна причина природних аномалій, які відбуваються в усіх оболонках Землі, — це астрономічний цикл, у який входить уся Сонячна система кожні 12 000 років.
Уявіть Землю як величезну кулю, у центрі якої розташована інша дуже гаряча куля — ядро Землі. Кожні 12 000 років внутрішня куля — ядро — зазнає зовнішнього космічного впливу у вигляді додаткової енергії. Це можна порівняти з тим, як на електричний обігрівач хтось подає додаткову напругу. Такий «підігрів» діє не тільки на нашу планету Земля, а й на інші планети Сонячної системи, і навіть на саме Сонце. Підтвердженням існування зовнішнього космічного впливу на Сонячну систему є активація надр і зростання аномалій у різних оболонках усіх об'єктів Сонячної системи, що мають ядра.
Фізична природа цього зовнішнього космічного впливу поки що залишається невідомою, оскільки людству досі не вдалося виявити сам вплив. Однак ми бачимо наслідки: планети, які тривалий час вважалися «мертвими», тепер проявляють ознаки геодинамічної активності. Також відбуваються вагомі зміни у всіх оболонках Землі. Усе вказує на те, що певна надлИшкова енергія надходить ззовні й викликає внутрішнє нагрівання планет і активацію тектонічних, вулканічних та електромагнітних явищ.
Ця зовнішня енергія нагріває ядро Землі ще сильніше. Образно це можна порівняти з тим, коли ви збільшуєте вогонь на плиті, на якій, наприклад, стоїть каструля з молоком, накрита скляною кришкою. Точно так само в надрах Землі посилюється рух розплавленої речовини — і магма починає активно підніматися ближче до поверхні. Так само як молоко у вашій каструлі починає підніматися до кришки, так і магма з глибин мантії піднімається до її кори, і прагне прорватися назовні, — так само як молоко прагне витікти з-під кришки.
Спочатку, коли молоко піднімається до кришки, воно створює тиск і змушує кришку брязкотіти. Так само магма, наближаючись до кори, створює тиск, який призводить до тектонічних коливань, що проявляються у збільшенні частоти землетрусів.
Потім молоко, піднімаючись вище, починає піднімати кришку і виходити назовні невеликими цівками пари і краплями — це можна порівняти з активацією окремих вулканів, коли спостерігаються стовпи пари та локальні виливи магми.
З точки зору фізики, процеси, що відбуваються в каструлі з молоком, яке нагрівається, дуже схожі на ті процеси, які сьогодні відбуваються всередині нашої планети.
У результаті внутрішнього нагрівання, на нашій планеті запускається ціла низка наслідків. Більше тепла виходить із глибин, нагрівається океан і збільшується температура та вологість атмосфери, відбувається зростання кількості та частоти землетрусів, а також сплески вулканічної активності.
Дослідження шарів древніх порід та льоду, які наче «архів» зберігають інформацію про минулі події, вказують на те, що подібні періоди активізації надр Землі відбувалися регулярно, приблизно кожні 12 000 років. А раз на 24 000 років ці катастрофи ставали ще потужнішими. Це відбувалося з тієї причини, що кожні 24 000 років зовнішнього космічного впливу до ядра надходило в рази більше, внаслідок чогО мантія плавилася інтенсивніше, що спричиняло ще сильніші землетруси, виверження вулканів, цунамі, повені та урагани.
Згідно з геологічними даними, настільки потужні катаклізми востаннє відбувалися на нашій планеті приблизно 24 000 років томУ, що означає, що зараз ми ввійшли в період із більш руйнівними наслідками, ніж відбувалися 12 000 років тому. Саме це є причиною зростання числа та сили катаклізмів, на яку накладаються всі інші чинники, про які я розповім далі.
Наступна причина, яка посилює й без того жахливий за своєю потужністю 24 000-літній цикл, — це порушення ключового механізму в системі охолодження Землі, а саме терморегулюючої функції океану. Це порушення сталося не тільки через забруднення океану пластиком, а й унаслідок його розпаду на мікро- та нанопластик. І саме нанопластик є антропогенним чинником, який знижує теплопровідні властивості океанічної води.
Унаслідок цього тепло, яке раніше ефективно відводилося від літосферних плит холодними водами океану, більше не відводиться настільки ефективно. Уявіть, якщо в систему охолодження двигуна автомобіля раптом потрапить значна кількість піску — двигун почне перегріватися, оскільки система не зможе належним чином відводити тепло. З океаном відбувається аналогічне: нанопластик порушує здатність океану охолоджувати надра Землі, а це означає, що надлИшкове тепло продовжує накопичуватися в надрах.
Як наслідок, тепло, що піднімається з глибин, від розпеченого ядра, не може вийти назовні, і перегрів планети тільки посилюється. Таким чином, людська діяльність, зокрема забруднення океану нанопластиком, погіршує ситуацію і тільки посилює ті катастрофи, які вже відбуваються та відбуватимуться по наростаючій під час 24 000-літнього циклу потужних катастроф.
Нагрівання океану само собою є вкрай небезпечним явищем, оскільки зі збільшенням випаровування зростає і вміст вологи в атмосфері, що, своєю чергою, призводить до нерівномірного розподілу опадів по планеті. Можливо, ви вже самі помітили, що в одних регіонах посилилися посУхи, в той час як в інших спостерігаються екстремальні зливи, які приносять опади, що багаторазово перевищують норму для цих місць. Помітно зросла кількість торнадо, інтенсивність та частота штормів та ураганів, і ця тенденція наростатиме доти, доки урагани не почнуть переходити в стадію мегаураганів.
Є два додаткові чинники, які ще більше погіршують ситуацію. Перший з них — це Сибірський магматичний плюм.
У своїх попередніх зверненнях я неодноразово пояснював це явище, але вважаю, що багато хто почує про нього сьогодні вперше, тому я коротко викладу суть.
Більшість людей знайомі з поняттям вулкана — це канал або тріщина в земній корі, через яку магма виходить на поверхню з верхніх шарів мантії. Вулкани зазвичАй мають локальний характер і пов'язані з мЕжами тектонічних плит.
Магматичний плюм — це принципово інше явище. Це колосальний стовп розпеченої речовинИ, що піднімається з глибоких шарів мантії, можливо, навіть із межІ мантії та ядра. На відміну від вулканів, плюм незрівнянно більший.
Сибірський магматичний плюм має діаметр 2500–3000 км і його можна порівняти за розмірами з цілим континентом Австралія. Плюм зароджується набагато глибше за вулкани — на сотні або навіть тисячі кілометрів нижче поверхні.
Якщо виверження вулкана — локальна подія, то активність плюму може спровокувати масштабні геологічні зміни та глобальні катастрофи.
Для наочності: якщо вулкан можна порівняти з окремим фонтаном у парку, то плюм буде представляти всю водопровідну систему міста, що живить безліч таких фонтанів. Або якщо використовувати іншу аналогію, то за кількістю енергії вулкан можна образно порівняти з барбекю, на якому ви на вихідних смажите стейки, і тоді плюм можна буде порівняти з ядерним вибухом колосальної потужності.
Навіть порівняно з відомим Єллоустоунським супервулканом, який сам собою вважається серйозною загрозою, Сибірський магматичний плюм становить незрівнянно більшу небезпеку. Потенційно він здатний вивергнути об'єм магматичної речовини, що в 1000 разів перевищує максимально можливе виверження Єллоустоуна.
250 мільйонів років тому активність Сибірського плюму призвела до серії катастрофічних вивержень, відомих як Сибірські траппи. Ця подія стала причиною Великого пермського вимирання, під час якого зникло понад 90 % усіх видів на Землі. Це було найбільше вимирання в історії нашої планети.
Нині вже спостерігаються ознаки активізації найнебезпечнішого на планеті плюму: область під Сибіром, яку зачепили магматичні потоки, досягає розмірів Австралії; плюм уже чинить тиск на земну кору, припіднімаючи її; на краях цієї зони реєструють підвищену сейсмічну активність; існує науково обґрунтований ризик прориву магми на поверхню.
Пам'ятаєте аналогію з каструлею молока на плиті? Коли молоко з потужним напором досягає кришки, воно або піднімає її, або зриває повністю, і тоді молоко у величезній кількості виплескується на конфорку. Цей процес уже можна порівняти з проривом Сибірського магматичного плюму.
Важливо розуміти, що небезпека Сибірського магматичного плюму виходить далеко за мЕжі росії — у разі його одномоментного вибуху ⅔ людства загинуть відразу. Якщо цей катастрофічний сценарій реалізується, росія буде знищена практично миттєво, а руйнівні наслідки швидко поширяться по всьому світу.
З огляду на вже перегрітий Світовий океан і критичні процеси, що протікають у ньому, навіть окремим групам людей, які вижили, буде вкрай складно підтримати своє життя хоча б протягом декількох років. З огляду на тривалість наступних катастрофічних подій, включно з настанням тривалої гіпервулканічної зими і спричиненими нею змінами в атмосфері, гідросфері та біосфері Землі, можна з упевненістю констатувати, що людство перестане існувати.
Детальніша інформація про поточну ситуацію, можливі наслідки та пропоновані рішення міститься в науковій доповіді «ПРО ЗАГРОЗУ ПРОРИВУ МАГМАТИЧНОГО ПЛЮМУ В СИБІРУ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ ЦІЄЇ ПРОБЛЕМИ», підготовленій колективом учених, фахівців і волонтерів Міжнародного руху «АЛЛАТРА».
