Останнім догорає квітом,
Останнє віддає тепло
Уже минуле сяйне літо…
Відзеленіло. Відцвіло.
Ще ніби й фарба не осіння,
Ще не помітно жовтизни,
Та журавлів прощальна пісня
Журбою лине з висоти.
І де-не-де, немов сивини
З мого старого гребінця,
Прозорі нитки павутини
Мандрують до свого кінця.
І серце смутком огорнуло -
Від чого так болить душа?
Чи то, що літо промайнуло?
Чи то, що молодість пройшла?
Сивина, то ще не старість,
Знов зустрітися, чи забути?..
На ниви скошені розхлюпався туман,
Отже, розпочну з того, що я не відношу себе до високо проактивних людей з міцною силою волі, купою корисних звичок та соціальними мережами, від яких одна половина ридає від захвату, а інша – від заздрощів.
Осінь - пора спокою та натхнення. Знайдіть свій внутрішній баланс.
Отже, розпочну з того, що я не відношу себе до високо проактивних людей з міцною силою волі, купою корисних звичок та соціальними мережами, від яких одна половина ридає від захвату, а інша – від заздрощів.
Осінь - пора спокою та натхнення. Знайдіть свій внутрішній баланс.
