Останнім догорає квітом

Останнім догорає квітом,

Останнє віддає тепло

Уже минуле сяйне літо…

Відзеленіло. Відцвіло.

Ще ніби й фарба не осіння,

Ще не помітно жовтизни,

Та журавлів прощальна пісня

Журбою лине з висоти.

І де-не-де, немов сивини

З мого старого гребінця,

Прозорі нитки павутини

Мандрують до свого кінця.

І серце смутком огорнуло -

Від чого так болить душа?

Чи то, що літо промайнуло?

Чи то, що молодість пройшла?

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
ВХ
Володимир Хвостенко@Volodymyr

11Прочитань
0Автори
0Читачі
На Друкарні з 18 жовтня

Більше від автора

Вам також сподобається

  • Осінь

    Осінь – золота пора природи

    Теми цього довгочиту:

    Осінь
  • З чого починаються зміни? – 2

    Зміни розпочинаються з відчуття себе. Марафон з розуміння основ турботи про себе. А що ж підкреслює, формує, підсилює відчуття себе? Поговоримо про це в серії дописів зі схожою назвою – з чого починаються зміни?

    Теми цього довгочиту:

    Психологія

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • Осінь

    Осінь – золота пора природи

    Теми цього довгочиту:

    Осінь
  • З чого починаються зміни? – 2

    Зміни розпочинаються з відчуття себе. Марафон з розуміння основ турботи про себе. А що ж підкреслює, формує, підсилює відчуття себе? Поговоримо про це в серії дописів зі схожою назвою – з чого починаються зміни?

    Теми цього довгочиту:

    Психологія