Друкарня від WE.UA

Останнім догорає квітом

Останнім догорає квітом,

Останнє віддає тепло

Уже минуле сяйне літо…

Відзеленіло. Відцвіло.

Ще ніби й фарба не осіння,

Ще не помітно жовтизни,

Та журавлів прощальна пісня

Журбою лине з висоти.

І де-не-де, немов сивини

З мого старого гребінця,

Прозорі нитки павутини

Мандрують до свого кінця.

І серце смутком огорнуло -

Від чого так болить душа?

Чи то, що літо промайнуло?

Чи то, що молодість пройшла?

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
ВХ
Володимир Хвостенко@Volodymyr

5Довгочити
204Перегляди
На Друкарні з 18 жовтня 2024

Більше від автора

Це також може зацікавити:

  • Осінь - пора тихого дива

    Довгі осінні вечори народжують особливий затишок: плед, книга, чашка трав'яного чаю і коло теплого світла лампи. За вікном дощ малює живі акварелі, а туман стирає межі між реальністю і казкою. У ці години найлегше мріяти - не квапливо, а спокійно.

    Теми цього довгочиту:

    Осінь

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Це також може зацікавити:

  • Осінь - пора тихого дива

    Довгі осінні вечори народжують особливий затишок: плед, книга, чашка трав'яного чаю і коло теплого світла лампи. За вікном дощ малює живі акварелі, а туман стирає межі між реальністю і казкою. У ці години найлегше мріяти - не квапливо, а спокійно.

    Теми цього довгочиту:

    Осінь