Привііііііт! Все ж, я подолала свою лінь і змусила себе написати цей довгочит.
— Урааааа! — на радощах підскочила дівчина.
Тут я планую оповістити Вас про положення справ в розвитку історії. Про те як малює ілюстрації Катя, як пишеться Лізі та чи подобається їй взагалі написане.
Почнемо з простішого
Що ж, я опублікувала другу частину першої глави без ілюстрації, проте пізніше вона там обов’язково буде. Справа в тому, що малюються зображення на ентузіазмі та захопленні тематикою, ця робота особливо ніяк не оплачується і від того я взагалі не ‘‘підганяю’’ Катю, даючи їй вдосталь часу.
Насправді мені подобаються картинки доволі сильно (здаєтсья я знайшла свою художницю) і я щиро надіюся що наступні мої історії будуть створювати потрібну атмосферу та враження не лише текстом, а й зображеннями, як і ‘‘Дует кохання та гітари’’.
Що ж, переходимо до наступної підтеми
Як мені взагалі пишеться? Що ж, для початку я вмикаю комп’ютер, Google Docs на ньому, захоплюю з собою воду, сідаю і… півтори години слухаю музику на колонці написави два слова. Ну, а якщо розглядати більш плідні дні на слова, то музику я або не вмикаю взагалі, або ігнорую, якщо дуже хочеться послухати. При цьому, п'ю знеболююче, щоб тіло не відволікало, пересвідчуюся, що не голодна, не хочу пити і т.д. після чого сідаю писати план історії.
Може здатися, що заморочуюся сильно, але я просто не хочу відволікатися від справи, до того ж, на всі ці справи йде декілька хвилин максимум.
Окей, щодо плану… він не є супер прописаною схемою з урахуванням усіх деталей та можливостей, ні. Частенько в процесі написання я просто викидаю його, проте він є важливим (як мінімум для мене, в якої думки по типу: ‘‘Про що я пишу взагалі?’’, ‘‘Де я?’’, ‘‘Хто я?’’ трапляються доволі часто). Далі, склавши план, я визначаю скільки пунктів хочу посилити за якийсь час (зазвичай за один день або акт письма(якщо його так можна назвати)).
— Акт? — жартівливо оглянув Лізу Вільєм, — а чи не краще, приступ або припадок?
Ну і далі… Я пишу. І якщо не відбудеться нічого надважливого, справу я не покину, поки остання крапка не буде поставлена.
До слова, такі принципи, стримані обіцянки перед самим собою чи іншим, виконані задачі значно покращують самооцінку та позитивно впливають на якість життя через стабільне і якісне отримання дофаміну і власне ПОКРАЩЕННЯ ЯКОСТІ ЖИТТЯ.Плани на майбутнє та оцінка історії в цілому
Плани… Багато маю їх, проте не сильно віриться, що втілю в життя всі (і все ж, я постараюся). Основні цілі які я поставила перед собою, це набрати певний рівень популярності та мати змогу отримувати якісь фінанси з письма. Тому я планую зареєструватися в майбутньому ще на трьох сайтах, які мені в цьому і допоможуть. А ще я планую зробити цю історію, та й усі наступні мабуть в твердій обкладинці.
Стосовно планів на цю історію. Я хочу втілити в реальність пісню що в ній фігурує, назва якої є спойлером, тому не скажу :) Також хочу донести цю історію якомога більшій кількості людей та, що головне, почути їх думку.
— Ти не багато планів поставила.. може бути важко, але ти впорашся, якщо будеш наполегливою та обізнаною.
— Дякую, спробую, — легко розсміялася Ліза на слова друга.
І нарешті оцінка історії та її структура
~ Оххх, щось лише п’ятсот слів, а я вже стомилася..
Історія планується невеликою. Буде містити в собі чотири глави, розмір, в цілому, має бути близько п’ятнадцяти тисяч слів. Перша глава є ознайомчою, вона не розкриває персонажів сильно, особливо Вероніку. Практично нічого не розповідає про пісню і є радше нарізкою кумедних та милих моментів з життя дівчат чим частиною історії. Через це вона здається мені трішки невдалою, проте не сильно. В цілому, нормально.
Друга та третя глави кардинально відрізняються від першої (навіть не знаю як їх охарактеризувати, щоб не спойлерити). Четверта глава є фінальною, але як на мене містить в собі досить несподівані події, тому є цікавою.
На мою думку історія є перспективною та дійсно цікавою і те чи зможе вона виправдати мої очікування залежить в більшій мірі від моїх письменницьких навичок, а так як я схильна вірити в себе в сфері письма, то думаю все вийде круто.
Отож…
Здається це все про що я хотіла написати в цьому довгочиті. Надіюся якась кількість людей з тих хто читає цей довгочит прочитають історію до кінця, навіть якщо вона їм не сподобається. Що ж, бажаю Вам гарного проводження часу та жити в світі без головної болі. До зустрічі!
