Я справді люблю писати

ПЕРЕДМОВА

Привіт, я Ліза і вирішила публікувати сюди свою художню літературу.

Що ж, з представленням можна закінчити, ліпше розповім про свою писанину. Пишу я вже декілька років і хоч не продуктивно та повільно, але певний досвід маю і конкретно зараз я поставила перед собою конкретну ціль, а саме написати історію яка б мені самій подобалася. “Чи вдається це мені?”, що ж, поки що більше так чим ні, проте, я прагну до кращих результатів і на одній закінченій історії я не зупинюся, це точно.

На друкарню я прийшла не з порожніми руками і маю при собі голову першу главу історії, що називається “Дует кохання та гітари”(назва можливо змінюватиметься з часом). Що ж, основний жанр цієї історії романтика, щодо додаткових жанрів, то я б віднесла сюди фентезі (хоча це сумнівне рішення) і “юрі”. Іншими словами історія про романтичні стосунки двох дівчат.

Та все-таки, все по черзі. Головну героїню, від бачення якої і йтиметься розповідь звати Ліза, їй двадцять років і основна її особливість та захоплення це гра на гітарі. Вона займається цим практично весь свій вільний час, пише власні пісні, ділиться своєю творчістю з іншими, постійно навчається грі на інструменті і одним словом “живе” гітарою. Але ж, трапляється проблема, в дівчини виявляють лейкімію, яка впливає на кістковий мозок, через що гітаристка втрачає здатність грати на інструменті. За вирішенням проблеми дівчина направляється в онкологічний профілактичний центр, але в день коли вона мала вже поїхати в лікарню Ліза потрапляє в дуже дивне місце, що постійно змінюється і виглядає як сон. В цьому місці, а якщо точніше сказати, світі її проблеми з руками нікуди не поділися і ніхто дівчині не збирається допомагати, перебуваючи в такій ситуації вона намагається повернутися “додому” і все-таки поїхати лікуватися. Власне весь сюжет зав'язаний на Лізі і її “пригодах” хтозна де.

Її подругу, другого головного персонажа звати Вероніка. Яка є дівчиною турботливою, енергійною, доволі веселою та працьовитою.

— Блін, а чи варто Вам це все описувати… так лінь… придумала! Прочитаєте самі, якщо буде цікаво. Просто скажу, що вона кохана Лізи і буде допомагати їй весь час, як морально, просто своїм існуванням, так і фізично, діями.

Хмммм… мабуть можна закінчити з передмовою і кинути сюди декілька початкових ілюстрацій до історії, а в наступний довгочит, я закину першу главу повністю або частково. Надіюся трішки зацікавила Вас) Удачі Вам!


Це гг-шка, Ліза
А це Вероніка
До речі,ці прекрасні ілюстрації намалювала інша прекрасна людина, яка є співавторкою цієї історії (звати її Катя) ііі… дякую цьому сонечку :)
Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Ліза Острозька
Ліза Острозька@MNIuseless

107Прочитань
0Автори
4Читачі
На Друкарні з 21 червня

Більше від автора

  • Отож, як справи у Лізи?

    Трішки про прогрес написання історії, створення ілюстрацій, оцінку якості історії автором та плани на майбутнє.

    Теми цього довгочиту:

    Письменництво
  • Перешкоди на нашому шляху

    Друга частина першої глави історії кохання двох дівчат одна з яких хворіє лійкемією та втрачає здатність користуватися руками. Проте героїні не панікують та вчасно звертаються до лікаря, паралельно впізнаючи одна в одній нові якості та почуття.

    Теми цього довгочиту:

    Письменництво
  • Перешкоди на нашому шляху

    Перша частина першої глави романтичної історії двох дівчат. Ліза зіштовхується з серйозною проблемою зі здоров'ям коли Вероніка допомагає їй.

    Теми цього довгочиту:

    Письменництво

Вам також сподобається

  • Книга скарг та пропозицій

    Тато завжди казав, що час спресовується, тому події із плином життя летять крізь нас швидше, ніж у дитинстві. "Чим ближче до кінця віків, — він промоляв, — тим менше буде в нас часу." Тоді, будучи малим недовірливим скептиком, я з іронією ставився до його слів.

    Теми цього довгочиту:

    Література
  • Вірш «…»

    вона дихає в моїх легенях,

    Теми цього довгочиту:

    Вірші

Коментарі (4)

Успіху вам та гарних ідей! Сподіваюсь, що історія така ж крута, як і ці ілюстрації

Вам також сподобається

  • Книга скарг та пропозицій

    Тато завжди казав, що час спресовується, тому події із плином життя летять крізь нас швидше, ніж у дитинстві. "Чим ближче до кінця віків, — він промоляв, — тим менше буде в нас часу." Тоді, будучи малим недовірливим скептиком, я з іронією ставився до його слів.

    Теми цього довгочиту:

    Література
  • Вірш «…»

    вона дихає в моїх легенях,

    Теми цього довгочиту:

    Вірші