Біографія
Орасіо Сильвестре Кіроґа Фортеса народився 31 грудня 1878 року в місті Сальто, другому за кількістю населення в Уругваї. Коли Орасіо було два місяці, його батько випадково застрелився у присутності своєї родини. Коли Орасіо було 18 років, його вітчим, тоді вже частково паралізований після інсульту, застрелився, коли Орасіо входив у кімнату.
Ще під час навчання Кіроґа співпрацював із виданнями «Журнал» і «Реформа». Зберігся його перший записник із 22 віршами, написаними за період між 1894 і 1897 роками. В 1900 році разом із іншими митцями заснував «Консисторію веселої науки» – експериментальну літературну лабораторію, яка шукала нові способи самовираження і відстоювала модерністські цілі. А через рік вийшла його перша збірка – «Коралові рифи» – з поезією, оповіданнями і віршами в прозі. Того ж року він випадково застрелив свого друга, готуючи його револьвер до дуелі з літературним критиком.
В 1904 році вийшла його збірка оповідань «Чужий злочин». В 1908 році – роман «Історія проблемного кохання». В 1920 році – п’єса «Принесені в жертву». Багато років він прожив у аргентинських джунглях, неодноразово повертаючись туди з Буенос-Айреса. Коли в нього діагностували невиліковний рак простати, Кіроґа не став зволікати і 19 лютого 1937 року випив склянку ціаніду. Його перша дружина закінчила життя самогубством ще в 1915 році, усі три дитини пішли з життя так само.
Оповіді про кохання, божевілля та смерть
Небель беріг її, цю незаплямовану згадку, незайману чистоту своїх вісімнадцяти років, яка тепер лежала там, утоптана в багно на ліжкові служниці. Відтак він відчув на своїй шиї дві важкі, безмовні сльози. Вона також згадувала…
Назва цієї збірки вичерпно описує весь її зміст. Під однією обкладинкою зібрано 15 оповідань, більшість із яких має всього по кілька сторінок. Написані вони найчастіше про звичайні історії з життя, інколи з дрібкою містики, інколи насилля, але нічого фантастичного. Хіба що ті три оповідання про тварин, де вони навіть розмовляють між собою. Але ж не з людьми.
Якби ви бажали дізнатися, яким було життя в Уругваї десь зі століття тому, ця книжка – саме для вас. Я б навіть не сказав, що автор надто намагався прикрасити чи гіперболізувати: багато історій справді здаються буденними.
«Повірте, я не маю на увазі драму Трістана і з нею ті тридцять шість ситуацій, що стали догмою, поза якими всі решта є переспівами. Ні, сцена, що повертається, немов кошмар, дійові особи, які галюцинують померлим щастям, – це щось інше…»
Якщо все ж можна виокремити якусь рису цих оповідань, то в них багато йдеться про втрачені можливості й рефлексію про них. Перше кохання, невдала втеча, випадковий постріл ведуть до непоправних наслідків. Героям залишається лише жалкувати.
