"Коли покидаєш світ мрій, здається, ніби летиш зі скелі вниз. Відмовившись від перфекціонізму чи нездійсненних бажань, відчуваєш себе спустошеним. Безумовно, важко визнавати помилки і тверезо дивитися на речі. Важко звинувачувати у всіх невдачах себе, а не близьких. Важко прийняти справжню причину виснаження, яка полягає в тому, що ви поки ще не наважилися розібратися у своїх почуттях. Важко перестати вважати себе особливим і стати абсолютно звичайною людиною. Можу сказати з власного досвіду, це відчуття можна порівняти з великою втратою. Залишаючи сліпучий світ ілюзій про життя без труднощів і негараздів, ви летите вниз... назустріч щасливому сьогоденню. Так, воно не таке райдужне, воно не прикрашене - але це єдине джерело людської радості.
Падаючи, погляньте правді в очі і не забувайте про любов до себе. Напевно весь цей час ви були затиснуті жорсткими рамками, тому що колись знайшли своєрідний вихід зі складної життєвої ситуації. Іншими словами, придумали стратегію, яка врятувала вашу психіку. Але вона застаріла, і ви, ймовірно, вже давно мрієте розлучитися з нею раз і назавжди. Щойно ви припините оплакувати минуле, перед вами одразу ж відкриються безмежні можливості для прояву любові.
До того ж неважливо, в якому віці ви до цього прийдете. І з цього моменту настане усвідомлення того, що ваше "падіння" насправді було душевним підйомом."
Ілсе Санд
