До четвертих роковин теракту в Оленівці українські громади та небайдужі іноземці по всьому світу об'єдналися, щоб вшанувати пам'ять загиблих українських військовополонених та підтримати захисників, які пережили масову страту, але й досі залишаються у російському полоні. Водночас акції пам'яті та заходи на підтримку військовополонених відбулися і в різних містах України.
Напередодні роковин ГО «Спільнота Оленівки» підтримувала постійний зв'язок з українськими діаспорами та більшістю організаторів заходів за кордоном. Ми надавали інформаційні матеріали про теракт, фотографії загиблих і поранених захисників, інформацію про перебіг подій в Оленівці та актуальну ситуацію з військовополоненими. Саме ці матеріали використовувалися під час акцій, виставок та інформаційних стендів у різних країнах світу, щоб якомога більше людей дізналися правду про один із найжорстокіших воєнних злочинів росії проти українських військовополонених.
Цьогоріч акції пам'яті відбулися у понад 30 містах 16 країн світу. До них долучилися українські громади та небайдужі іноземці у США, Канаді, Шотландії, Ірландії, Норвегії, Німеччині, Польщі, Чехії, Литві, Австрії, Нідерландах, Румунії, Португалії, Іспанії, Італії та Австралії.
Учасники виходили на центральні площі міст із фотографіями загиблих та поранених під час теракту в Оленівці українських захисників, плакатами, українськими прапорами та свічками пам'яті. Під час акцій згадували тих, хто був убитий у ніч з 28 на 29 липня 2022 року, розповідали про обставини теракту та закликали міжнародну спільноту не допустити забуття цього злочину й продовжувати вимагати звільнення українських військовополонених.
Для родин загиблих і полонених такі міжнародні акції мають особливе значення. Вони допомагають зберігати увагу світу до Оленівки, підтримують родини та нагадують, що боротьба за повернення українських захисників триває.
«Ми вдячні українцям за кордоном та небайдужим іноземцям за те, що вони намагаються перервати світову тишу щодо Оленівки, тобто масової страти людей у Європі в XXI столітті.», - Олександра Мазур, голова ГО «Спільнота Оленівки», кохана загиблого під час теракту в Оленівці Ярослава Отрока.
Співзасновниця громадської організації Анастасія Гондюл, дружина важкопораненого під час теракту в Оленівці Артема Гондюла, наголошує, що саме міжнародний розголос дає шанс урятувати тих, хто після теракту так і не повернувся додому.
«Для нас надзвичайно важливі міжнародні акції-нагадування про воєнний злочин і масову страту в Оленівці. Поки світ пам’ятає та говорить про цей злочин, у наших рідних залишається шанс бути почутими й повернутися додому. Близько 100 українських військовополонених, які були підірвані в Оленівці, серед яких 46 важкопоранених, що вижили тієї страшної ночі, вже п’ятий рік перебувають у російському полоні без належної медичної допомоги. Саме тому нам так потрібна міжнародна підтримка. Ми щиро віримо, що лише спільними зусиллями світової спільноти зможемо пришвидшити їхнє звільнення та врятувати тих, хто досі чекає на порятунок. Дякую кожному хто підтримує.»
Батько важкопораненого військовополоненого Вадима Безуглого Сергій Безуглий переконаний, що мовчання про Оленівку лише сприяє безкарності росії та ставить під загрозу життя тих, хто досі перебуває в полоні.
«Чому важливо говорити про теракт в Оленівці? Тому, що безкарність породжує вседозволеність, і смерть військових і цивільних у російському полоні для світового суспільства стала загальним звичним явищем (як би цинічно це не звучало).
Тому, що росія — держава-терорист і досі не виключена з Ради Безпеки ООН.
Тому, що спеціальна комісія ООН по розслідуванню злочину в Оленівській колонії була розформована, так і не почавши працювати.
Тому, що загинуло понад 50 беззбройних бійців у бараку "200", яких вони підступно стратили уві сні, яких не змогли перемогти на полі бою у чесному протистоянні.
Тому, що поранені в Оленівці зазнають тортур, знущань, не мають харчування і елементарної медичної допомоги.
Тому, що наших військовополонених, що вижили в Оленівці, засуджують на довготривалі строки ув'язнення або пожиттєві, і вони стають не комбатантами, тобто не підлягають під обміни згідно з Женевською конвенцією.
Тому, що слово "Оленівка" (і все, що з ним пов'язано) поступово зникає з інформаційного простору і менше стає шансів врятувати бійців ОЗСП "Азов", яким гарантували життя, бо вони вийшли у полон за наказом.
Тому, що і досі не встановлені всі обставини цього теракту, а також невідомі прізвища і доля 12-ти бійців Азову.
Тому, що не можна вірити російській федерації ні на слова, ні на підписані угоди. Згадаємо Будапештський меморандум, Іловайський "гуманітарний" коридор, збиття авіалайнера MH17, загибель українських полонених, які летіли в Іл-76, збиття літака Азербайджанських авіаліній, Оленівку та багато інших злочинів.
Тому, що Оленівка стала загальним словом і може неодноразово повторитися, доки наші полонені не повернуться всі до останнього бійця додому.
Тому, що просто ненавиджу цю недокраїну, у якій п'ятий рік за ґратами знаходиться мій син і його побратими.
І ще багато "тому що"...»
Попри те, що минуло вже чотири роки, міжнародне розслідування теракту в Оленівці так і не розпочалося. Близько 100 українських військовополонених, які пережили масову страту, серед них 46 важкопоранених, уже п'ятий рік залишаються у російському полоні без належної медичної допомоги.
Саме тому акції пам'яті, які цього року відбулися у понад 30 містах світу, є не лише проявом солідарності. Вони стали голосом тих, хто вже не може говорити, підтримкою для тих, хто продовжує чекати на свободу, та нагадуванням міжнародній спільноті, що злочин в Оленівці не має бути забутий, а винні не мають уникнути відповідальності.
