Сімейне життя – тяжка штука
Подружні взаємини мають сексуальну основу. Звичайно, можна стверджувати, що головне в сімейному житті — діти: вони, і тільки вони, є визначальним фактором у стосунках між чоловіком та дружиною; можна до безкінечності розкривати моральний аспект даної проблеми; зрештою, можна твердити, що не останню роль у поведінці кожної із сторін грає і матеріальне становище, тобто зацікавленість у спільному просуванні до все більшого достатку, — однак неодмінно постане питання сексуальної поєднаності. Хочеш-не-хочеш, а все інше відійде вбік, просто ми в силу свого комуністично-пуританського виховання, статевої безграмотності не приділяємо цій делікатній стороні власного буття належної уваги, а точніше, — якщо вже бути до кінця відвертим, — ігноруємо.
Не треба бути суддею, тобто безпосереднім спостерігачем, щоб описати все, що відбувається під час слухань справ про розлучення. З упевненістю можна сказати, що подружжя до країв наповнене ненавистю та презирством — із тою лише різницею, що позивач має цієї непристойності більше. Якщо ж уже нетерпець наочно пересвідчитись у достовірності вищесказаного і ви будете уважні в залі судових засідань, тобто не будете робити прискіпливої оцінки пари на предмет зовнішньої поєднаності, то на запитання судді: «Яка причина вашого розлучення?» — неодмінно почуєте: «Він п’є... Він б’є... Вона лінується готувати... Вона лайлива — гризе за дрібниці». Безперечно, викладаються й інші, більш добірніші аргументи: «Він неохайний... Він гроші не приносить... Вона постійно перед дзеркалом...» Проте переважають здебільшого поетичні доводи: «Він — гультяй... Вона зраджує... Він — потвора... Вона смердить... У неї ноги тонкі...» Та як би там не було, все зводиться до того, що кожен не може без роздратованості навіть думати про свого колишнього супутника.
За правило, суд дає місяць на роздуми. А що тут, скажіть на милість, роздумувати?! Якщо до цього претензії пред’являлись у формі більш-менш пристойних висловлювань і натяків, здебільшого вперемішку із затяжними мовчанками, то після привселюдно виказаного прямо в лице (тільки телепень царя небесного може стерпіти подібне ставлення до своєї персони) і поготів немає потреби в примиренні. Так що крапки над «і» розставлено — всі вільні, — і починається холостяцьке життя...
Холостяцьке життя-буття
Перший місяць-два, можливо, й півроку, холостяцьке життя не буде повертатися до вас своїми гострими гранями. Можливо, навіть охопить відчуття щастя: нарешті надійшла безпроблемність. Однак настане така мить, коли дуже, дуже сильно чогось захочеться. А чого саме? Ну, зрозуміло, не синців під очима, не холодного прокислого борщу... Так чого ж так неймовірно закортить?
Якщо бути прямим і відвертим — і в першу чергу перед собою, — то обов’язково наступить визнання того, що хочеться не чогось іншого, як інтиму. Так, так, саме — сексу. Само собою, почнуться самозапевнення, мовляв, усе це гидота, що хочеться чогось світлого, звеличеного, але всередині, десь у лабіринтах власного єства, ні-ні, та й заворушиться триклятий бісик. І пропаде сон, і зблякне переконаність у чільності духовного спілкування, і ви з великою радістю, з якимось звірячим удоволенням почнете почувати себе простою похітливою істотою. Настане час руйнації принципів.
Від батьків — якщо вони є — таїтися не важко. Першими запримітять зміну друзі (а вони-то неодмінно будуть, адже розвідці́ обов’язково потребу́ють розради). Помітять і не залишаться байдужими. Не розпатякуючи, яким чином розкриється причина вашого кепського настрою, можна наперед визначити їхню реакцію. Потрібно трахнутися, неодмінно порадять вони і цим самим здеруть із вас невидиму вуаль обману — себе та навколишніх.
Ви залишитеся оголені. Це так приголомшить (аякже, щезла остання можливість оправдовувати в собі-і-для-себе свої принципи та вчинки), що ви наговорите купу брутальностей, а потім зачнете гаряче запевняти, нібито стоїте вище всього цього прозаїчного і буденного. Звичайно, вас не зрозуміють, адже оточення ваше, це нормальні люди, люди, які всі свої проблеми вирішують тільки після того, як добряче помнуть простирадла.
Не робити поспішних висновків, не приймати похапливих рішень щодо своєї подальшої долі, не здійснивши статевого акту, — ось головний постулат сімейної людини!.. Та вам іще далеко до розуміння подібних речей: зараз ви — вулкан, вивергаючий розплавлені лави гніву на ближніх і дальніх...
Та незабаром надійде врівноваженість. Ви почнете діяти. Вірніше, це буде ще не саме дійство, лише психологічна підготовка, проте невдовзі перший крок буде зроблено. Головним клопотом стане пошук підхожої кандидатури, яка відповідала б вашим запитам. Перше, що зробите, почнете прихорошуватися зовнішньо — адже пошук насамперед передбачає привертання уваги, — і цей факт стане не тільки першим проявом мислення, а й змусить зіставляти перші усвідомлені кроки в новому житті зі своїм колишнім подружнім буттям. У цьому буде полягати ваша стратегія. В цьому закон і пророки...
Не варто розкидатися чоловіками — кредо справжньої жінки.
Зовнішність ні про що не говорить — аксіома розумного чоловіка...
Холостяцька стратегія та тактика
Отже, стратегія напрацьована, лишилося окреслити тактичні заходи. Треба стати компанійською, товариською, доступною у спілкуванні людиною, — подумаєте ви і будете стовідсотково праві. Тільки спілкуючись, можна досягти мети, інакше... А що потрібно для цього? Небагато, а саме: відкинути всі — зазначимо, всі! — набуті стереотипи і стати простим дівчиськом чи хлопчиськом, що жадають трахнутись і одночасно бояться втратити невинність. Втямили — жадають, а не вибирають? Тобто гаряче наплювати, хто буде, аби скоріше все сталося...
Отож, тактика напрацьована, сіті розставлено, але...
Ви — людина з деяким багажем досвіду, тож навряд щоб дозволили собі розслабитися та знехтувати пристойністю, звісно, якщо не бажаєте добровільно пуститися в блуд. Тож ви не відмовите собі у виборі. На чім же він буде базуватися? Що стане основою, відправними пунктами ваших орієнтацій? Та ваші ж принципи, оті самі застарілі принципи, що призвели до розпаду вашої сім’ї, довели до дискомфорту, так би мовити, підвели під монастир. Ось тепер-то вони знадобляться... Ні, ні ! ви не станете виходити з противного, тобто, наприклад, якщо у вашої колишньої половини був малий зріст, то тепер ви зупинитеся на високих, і так далі, і тому подібне.
Якщо вам за двадцять, нічого тинятися по танцмайданчиках, дискотеках та інших оргіях. Повірте, на цих шабашах вовкунів не почуєте на свій рахунок ані одного пристойного слова, аніоднісінького, бодай паршивого компліменту. Для всіх отих, біснуючих під громове калатання бубонів, мандолін та інших рипавок хлопаків-дегенератів і дівиць-скороспілок ви будете гостем із потойбічного світу. На вас стануть тикати пальцями, вас піднімуть на сміх, мовляв, а це що за явище природи? А проміж себе зачнуть злорадно хихикати, нібито тільки-но стали свідками прояву полтергейсту.
Ваше місце серед солідної публіки. Найкраще — стати завсідником пікніків, іменин, словом, веселих пристойних компаній. В цьому зарадять друзі: попросіть взяти із собою — відрекомендувати, познайомити. І не забувайте за імідж. Це — чільний камінь вашого майбуття.
Ви гадаєте, компанії збираються, щоб відпочити, милуючись краєвидами чи насолоджуючись питвом та спілкуванням із приємними особами? Помиляєтеся... Здебільшого люд гуртується, щоби показати себе — свою зовнішність, позитивність, значимість. Свята́ — лише привід. Добре, щоб ініціатором чергової гулянки були ви. Це приверне увагу, вас стануть частіше помічати, навколо вас зачне витися протилежна стать. А ще краще — хоча би раз на місяць влаштовувати скромні вечірки в себе вдома. Тут будуть усі козирі на руках.
Не намагайтеся фліртувати на роботі, серед колег. Для них ви завжди будете тягловою одиницею: Манькою-продавщицею, Дуською-кранівницею, Сонькою-складівницею, Іваном-слюсарем, — тоді як у побуті, в домашніх умовах, на дозвіллі, відкриваються величезні можливості проявитися. Не обманюйтеся брехнями, буцімто праця визначає місце людини у суспільстві, звеличує її. Праця зробила з мавпи людину, а соціалістична праця робить із людини коняку. Праця на есесерівських усуспільнених фазендах висушує мізки і м’язи, перетворює в дебілів, і звеличує не рядових трудяг, а можновладців-фазандейро.
Працювати, щоб жити, а не жити, щоб працювати, — ось девіз цивілізованої людини.
Сімейне життя і пози
Пози. Ох ці вже пози!.. Скільки про них говорено-переговорено, писано-переписано, — страх!! Одні кажуть, їх існує сорок шість. Знавці переконують — дев’яносто три з половиною. Дехто гаряче сперечається, що їх півтори тисячі з гаком, і при цьому, як доказ, б’ють себе в груди, запевняючи, нібито випробувано на власній шкурі. Щож, можливо, воно так і є, якщо погодитися, що статеві акти здійснюються стоячи на нігтях, вухах, висячи на турніці вниз головою чи під карнизом багатоповерхівки. Та як би там не було, то щастя, що ми мешкаємо в тримірному просторі: маємо можливість розвернутись, як заманеться, хоч сторчма. Нам повезло. Тож радіймо: могло бути гірше. Он ходять чутки, буцімто науковці-спеціалісти (чи спеціальні науковці) довели, ніби паралельно з нами (десь поряд, за городами) існує плаский світ. Ото там біда!.. Там не розгуляєшся: все вимушений робити в одній плоскості і в одному напрямку.
І ще одна порада. Якщо ви статевий гігант, сексуальний винахідник і раціоналізатор, не страшіться, що виснажиться і згасне творче натхнення; ми, люди (і в основному — мужики), такі істоти віртуозні, що з будь-якої казки можемо зробити бувальщину, і навпаки. Не лякайтеся, що не осилите таку велику кількість поз, бійтеся одноманітності. Від неї всі біди. Всі нещастя — від постільної апатії. Якщо ви (жінкам) лежите, як сира колода; якщо ви (мужикам) подібно дегенератові в передсмертних судомах ледь сіпаєтеся зверху та ще й сопите, наче ковальський міх, — то ото ліпше одразу записуватися в монастир. Не мучте одне одного...
Коли жінка екзальтовано закочує долоба очі і стогне, ніби їй припікають п’яти розпеченим залізом, коли вона, артистично вчепившись пазурами в чоловіче тіло, вдає, ніби хоче зняти зі спини шкіру, — ось тоді вона талант, геній. Вона справжня жінка, бо отими своїми, здавалось би недоречними охами та ахами заохочує, спонукає партнера до справжньої, продуктивної і натхненної праці. Опісля такого психологічного допінгу будь-хто, навіть захирілий мужичок, відчує себе звитяжцем, титаном і так натисне на акселератор, що партнерша зачне звиватися в екстазі на матраці подібно в’юнові на гарячій сковорідці. Отоді буде справжній кайф...
Чому багато подружніх стають коханками і коханцями? Банальне запитання. Тим красномовнішою має бути відповідь.
Сімейне життя і шлюбна філософія
Все приїдається. Жінки особливо вередливі. Тож якщо чоловік статевий лінивець, жінка починає нудитися. Вона застоюється, втрачає хтивість і впадає в хворобливий стан замріяності. Після кількох тижнів марень із шаленим градієнтом зростають претензії. Чоловік з ослячою впертістю відмахується, переносячи цей невідкладний для хворої захід на невизначене майбутнє. Таке положення довго тривати не може, так як жінці добре відомо, що циган кобилу завтраками годував, доки та не здохла. Само собою зрозуміло, охопить розпач.
Не від доброго життя кояться подружні зради, — ні! Хіба ж може нормальний чоловік не образитися, встояти перед спокусою лівого рейсу, коли отримав відмову в позі дикого мустанга? Він ночей не досипав, харчів не доїдав, уявляючи себе бравим ковбоєм, а тут — завертай голоблі. Обурливо... Ні, щоб стати в позу тремтливої лані, так вона відкопилила нижню губу і повернулася спиною... Жінки ! заохочуйте в чоловіків потяг до різноманітності, імпровізації, надайте їм можливість почувати себе романтичною, творчою натурою. Мужики! звільніть своїх дам від застарілих моральних установок, адже вони мріють не куняти на вашому фалосі, а крутитись-вертітись подібно пропелеру гелікоптера. Нема такої жінки, котра не марила б злетіти у височінь подібно аеропланові, дістатися небес, а то й назавжди подолати земне тяжіння...
Сучасне сімейне життя – пережиток минулого
У суспільстві тяжіє думка, нібито пристойність не можлива без сексуальної стриманості. І це вірно, якщо мати на увазі позашлюбні зносини. (Таки справді, дуже вже підозріло холостим мати подібне хобі). Але ж ви маєте намір створити сім’ю (а що ж то за сім’я без статевого життя). Так що — яка мораль, які принципи — може заборонити імпровізацію на подружнім ложі? Тільки ви самі... Наслухавшись байок про нібито гідну людини поведінку, ви будуєте на них свої принципи і з вражаючою впертістю дотримуєтеся їх. І як результат, перетворюєтеся в холодну мумію. Половина ваша, нашвидку прихопивши манатки, подається в біги. Діти плачуть. Ви сатанієте. Фініта ля комедіа...
Якщо чоловік накивав п’ятами, винна в цьому не ваша зовнішність. Причина, в першу чергу, — в сексуальній непоєднаності. Якщо дружина чкурнула з іншим, ви, безспірно, — некастрований євнух.
Секс. Це слово в радянської людини викликало дикі й шокуючі асоціації. Примітивна, виплекана на задвірках цивілізації обивательська уява змальовувала жахливі культові оргії буцімто десь існуючих (в сусідньому селі) релігійних сект, де після молитов гасять світло, і хто кого згріб, той того і... Он у кутку старий дідуган поганить молоденьку дівицю, он у другому кутку проказний розпусник давить хлопчака-підлітка, дві старушенції сплелися в клубок... Страх! Мракобісся! Нам це не потрібно — заборонити! Ох ці вже поборники моралі... У своїй запопадливості вони готові взагалі заборонити статеві зносини та заправторити всіх до плаского світу, чи змусити подібно папороті розмножуватися спорами.
Все — від неуцтва. Коли говорять про секс, розуміють, як статеві збочення. Приміром, між оральним сексом і просто сексом не вбачають різниці. Секс, це техніка статевих зносин. Замітимо, статевих, притаманних од природи. Оральний же секс розуміє під собою не що інше, як техніку членосмоктання. Отож, коли вас агітують займатися сексом, чи удосконалювати його, не думайте, ніби вас підштовхують до педерастії, гомосексуалізму та інших неподобств. Секс є технікою кохання. Так що займайтеся ним на здоров’я.
Хай живе секс — оздоровча гімнастика душі та тіла!
Хай живе сучасна оновлена сім’я!
