Даю вам на огляд тестовий опис розділу історії Ковенанства, перших ковенів. Хочу почути вашу думку що до стилю та подачі інформації.
Чи все вам зрозуміло?
Чи заплуталися ви?
Може є якісь ідеї що варто додати?
Шкода але часи перших ковенів не лишили по собі літописів з хочаб якимось описом життєпису перших відьм та утворення відьомчих сімей. Однак у фольклорі залишилися пісні та казки про ті часи, а де-не-де в магічному світі збереглися малюнки, що зображали старших відьм лісо-степщини.
В одній з пісень смертні пересказали історію передутворення першого ковену — “Золотов'юнного бізона”, сучасного “Золотого бізона”. Пісня під назвою “Відьма”:
Тримала шлях не звідки
Кривавокоса жінка,
Сідлая білого бика.
Шукала світом серед нас умільців,
Що бачили крізь зорі в височі.
Навчила їх пропощувати в зимку
І заморожувати річку по весні,
Літати, манливо співати, танцювати
І захищати смердь від нечисті.
Когось вона повела за собою,
Когось вона лишила по собі,
Нікому слова лихого не пророняла,
Але лишалась глобоко в собі.
В пісні описується перша відьма, що отримала титул Старшої — Жива Кривавоквітна. Невідомо коли і з яких причин вона почала свій шлях поломництва, однак з часом навколо неї зібралися учні, що йшли її слідами. Коли учні Живи почали називати себе відьомчою сім'єю, утворилося поняття “ковен”, а коли смертні почали називати їх “бізонами з золотими серцями” — ковен отримав першу назву “Золотов'юнний бізон”. Таке твердження утворилося в народі завдяки тому, що відьми подорожували від селища до селища на бізонах — існує пісня про відьомчий табун бізонів, що підтверджує це:
“…від гаю до лісів,
Вздовж рік гучномовних,
Бізонами топтаний шлях.
Біжать могучі бики,
Рука відьомча вказує напрям,
Вже чути здалеку, що то вони
Біжіть до нас, біжіть добрі часи…”
У першій пісні бізон Живи описується як білий бик. Бізони дійсно схожі на биків, однак корона з черепа, що носила Жива після смерті її товариша, підтверджує, що це були саме бізони. З кісток бізона альбіноса, окрім корони, також були виготовлені посох та кинжал з якими Живу не один раз зображали на малюнках. Наразі місце знаходження кинжалу невідоме — він вже декілька разів з'являвся, як в напівсмертних (магічних) так і в смертних (маглівських) конфліктах, корона ж належить голові ковену “Золотого бізона”, а посох зберігається в могилі Старшої відьми разом з її рештками, однак, де вони поховані — загадка.
Цікаво, що малюнки різних часів по різному зображають Живу:
перші змальовують її як кривавокосу жінку з маковими очима та сумним поглядом, сповненим трауру;
до появи Чорнобога, Живу малюють рудою, майже золотокосою з сірими очима — старшу відьму можна впізнати тільки завдяки кістяним артефактам;
в часи і після бійні з Чорнобогом її знов малюють червонокосою та кривавоокою але спустошеною і постарівшою.
Французький чаклун (ім'я), 15-го століття, робив припущення, що кольори її очей та волосся пов'язані з прокляттям “Дівісанс”, з латини — (Оdio. V. Sangui) “ненависть в крові”. Це один з типу ритуальних проклять в яких немовля топлять в чані з крові її батьків, закликаючи поглинати силу з усього що оточує дитину, перетворюючи оточення на пустку. Перше, що поглинає дитина це кров, яка і спотворює її зовнішність. Однак, підтвердження цьому, окрім як зовнішності Старшої відьми, ніхто так і не знайшов.
В одній з казок, Живу описують як середню за віком серед трьох Старших відьм. Старшою за неї була Макош, відьма засновниця “Чорного лелеки”, а наймолодшою, до того ж значно молодшою, з різницею майже в одне століття, була Мара лідер “Срібного дракона”.
Ковен “Золотого бізона” з давніх часів спеціалізується на створенні артефактів і зберігає всі можливі рецепта та секрети по виготовленню магічних провідників, накопичувачів інформації та магічних сил, зберігачів таємниць, душ та сутностей.
Наразі “Золотий бізон” керується (ім'я), що на подив є нащадком роду Макоші. Жива не мала дітей, а тому її рід навіть не започаткувався. Рід Макоші встав у керма “Золотого бізона” два покоління до наших часів.
Я не те щоб вмію в мальопис, тож це все на що я здатна…
