Піратська романтика вже не одне сторіччя відіграє помітну роль в світовій культурі. Від стареньких романів Сабатіні про капітана Блада, до сучасної кіноепопеї з Джеком Горобцем. Не могло таке явище пройти і повз музику, де сформувався ряд цікавих тематичних гуртів.
В рамках цього огляду я спробую зачепити гурти в доволі широкому діапазоні, від легенького фолку на рівні матросських шанті, до кількох метал гуртів, всіх яких об’єднує любов до носіїв Веселого Роджера (як би стереотипно це не звучало, враховуючи наскільки різноманітними були прапори флібустьєрів в реальності).
The Jolly Rogers
Власне почати я пропоную якраз зі старенького (існує вже близько 30 років) американського гурта названого на честь цього прапора.
Їх пісні стилізовані під шанті які співали моряки на піратських кораблях і присвячені різноманітному піратському фольклору: відомі ватажки, морська міфологія і забобони. Зовсім не складно уявити як ці пісні лунають на палубі старої шхуни.
Велика перевага їх нескладної музики в тому, що в принципі будь хто може взяти гітару і вивчити їх пісні без особливих складнощів. Я тут навів приклади їх пісень “Captain Morgan”, “Voodoo Man” і “The Flying Dutchman”. Всі три прекрасно підходять для поповнення власного гітарного репертуару, і при цьому кожна по своєму цікава і наповнена власним настроєм.
Окремо можна виділити пісню “The Ship Is Fine”. Порівняно з куди більш серйозним тоном більшості їх пісень, ця характерна максимально розбишацьким настроєм, активною грою слів і дещо пошлуватими жартиками, які виглядають абсолютно природними для тих кого виконавці зображають.
Stromfrun
Що стосується цього шведського гурту, то їх музика вже значно багатша за попередників. Що не дивно, враховуючи що наразі колектив нараховує 14 учасників і, відповідно, має доволі широкі можливості по комбінуванню різних інструментів.
Це вже не зовсім та музика яку легко уявити на палубі. Скоріше десь в таверні на Тортузі, чи десь в Порт Роялі. Власне в наступному прикладі пісня навіть починається з відповідного шуму.
Доволі цікавим зразком їх творчості є “Once A Sailor”. Простенька пісенька де практично той самий текст повторюється з мінімальними змінами (типово для шанті), але з дуже цікавою мелодією що поєднує частинки пісні разом. Таке собі поєднання простоти і майстерності одночасно.
Ну або можна відмітити “Gallows Dance”. Містичний вступ, перехід в веселу мелодію і атмосферний спів, за яким уявляється старий морський вовк схожий на Едварда Тітча (Чорна Борода). Це та пісня, під яку так і уявляється вечірка флібустьєрів десь на берегу моря біля кострів після успішного походу.
Окреме задоволення можна отримати почитавши короткі гумористичні ремарки які більшість з учасників гурту залишили про себе на офіційному сайті. http://stormfrun.se/index.php?id=besaettningen&setlang=en Такі речі показують наскільки народ заморочується з образом.
Ну і для повноти картинки, я відшукав запис їх живого виступу:
Pat Razket
Продовжуючи тему сценічних шведських піратів, варто пригадати і гурт Pat Razket.
В принципі про цей гурт опис не буде надто відрізнятись від попереднього (я навіть не здивуюсь якщо у них є або були спільні музиканти). Єдине що схоже ці флібустьєри встигли десь дістати побільше піастрів і тому у них творчість побагатше на відео до пісень.
З їх пісень найбільшої уваги (на мій суб’єктивний погляд) вартує містична і атмосферна “піратська колискова”. Думаю за великого бажання її вступ було б не складно адаптувати для когось хоррор-муві.
І хоча ми вже починаємо підзабувати про ковід19, він був не так давно і встиг причинити гуртам і музикантам по всьому світу чимало складнощів, відрізавши їх від аудиторії.
Цей гурт входить в число тих хто в цих умовах знаходив нові формати для взаємодії. Як це виглядало, можна оцінити наприклад по запису їх версії відомої пісеньки про бочку рому:
The Skullduggers
Про цей гурт буду лаконічним, бо його я вирішив згадати виключно через одну пісню. “10,000 Miles Away”. Класна пісня, яка дуже органічно встає в плейлисти з попередніми гуртами, але відрізняється від них своєрідною вимовою виконавців. В багатьох фрагментах вона настільки швидка, що пригадується Джон Скентмен з його фірмовими скоромовками, а в інших місцях можна почути дуже сильний акцент, що також придає певного колориту.
Ye Banished Privateers
Ну і мабуть найуспішніший з таких гуртів, що базують свою творчість на шанті: Ye Banished Privateers.
Якщо більшість таких гуртів викручуються власними силами, то приватири кілька років тому отримали каперське свідотство від Napalm Records, де вони стали чи не єдиним гуртом с такою стилістикою (не єдиним піратським, але єдиним заснованим на стилістиці шанті).
Самі себе вони описують як “найкращий в світі костюмований піратський гурт”, а коріння своєї музики вказують в ірландському і шведському фолку.
Варто відмітити наявність щонайменше одного спільного учасника з Pat Razket, що не дивує враховуючи Шведську локацію (схоже в музиці Швеція стала головним піратським осередком замість Карибського моря). Та і вцілому схоже шведські піратські гурти доволі сильно пов’язані між собою і формують таку собі екосистему.
Гурт доволі сильно заморочується з тим щоб передати піратську атмосферу, при цьому не замикається в дещо прикрашеному образі піратів що став звичайним в популярній культурі, а додає чималу дозу відповідного бруду.
Не знаю наскільки на формування їх образів вплинув Джек Горобець, але він би в їх компанії виглядав би як влитий. Є різні моменти в жестикуляції, поведінці, логіці рішень в їх відео, що нагадують найвідомішого кіно-пірата.
Santiano
Що стосується цього гурту, то він не зовсім піратський. Він скоріше просто часто по моряцькій тематиці проходиться. Але є одна пісня через яку я не можу їх не згадати в цьому огляді:
Якщо прислухатись, то не складно почути в використаній мелодії елементи від “He is a Pirate” Ханса Циммера із серії фільмів “Пірати Карбиського Моря”. Я не чув інших вдалих перероблень цієї музичної композиції в повноцінну пісню зі словами, тож не можу її оминути. А про цей гурт вцілому думаю зробити якось потім окремий текст. Є у них про що розповісти.
Джонатан Янг і друзі
Тут вже мова йде не про гурт, а про ютубера, а в більшості випадків навіть про колаборацію успішних ютуберів.
Можна сказати що це доволі зірковий колаб по міркам метал-ютубу. Джонатан Янг, Калеб Хайлс, Пейтон Періш, RichardEB… Кожен з них має дуже істотну аудиторію по міркам їх сегменту, величезний архів раніше виконуваних композицій, а деякі вже і власні альбоми.
По суті в рамках проекту “Sea Shanty Metal” вони по черзі беруть за основу відомі шанті, наповнюють їх “м’ясцем” епічного металу, а потім довершають все це комбінацією потужних і майстерних голосів.
Почалось же все з того що в мережі був флешмоб з виконання шанті “Wellerman”, на який Джонатан зробив метал кавер, що схоже і стало натхнення для розвитку шанті-метал теми далі:
Пізніше схоже саме він став двигуном колаборації ютуберів (окрім хронології, про це натякає і те що результати колабу публікуються саме на його каналі). І результат вийшов в найвищій мірі епічним:
Сам Янг схоже сильно полюбив роботу з шанті і одна з них (“Man the Cannons”) в результаті потрапила навіть в його перший студійний альбом альбом.
Visions of Atlantis
Говорячи про цей австрійський симфонік метал гурт, в рамках нашої теми, варто звернути основну увагу на їх нещодавній альбом “Pirates”.
Один з найкращих діючих симфонік метал гуртів виконав просто прекрасну роботу в рамках цього альбому. Потужні, епічні пісні, гідні того щоб стати гімнами піратів якби вони і досі бороздили простори Карибського архіпелагу.
Тут вже від шанті не вийде почути ні нотки. Абсолютно інший жанр, але використання все того ж антуражу. Якщо шанті легше уявити на фоні картини якоїсь рутини чи святкування флібустьєрів і буканьєрів, то ці композиції наче посилають нас в самий центр найепічніших подій за участі Берегового Братства.
Lagerstain
Що стосується цього гурту, то ці хлопаки навіть не намагаються виглядати скільки небуть історично. По суті це гурт що присвячує всю свою творчість алкоголю (як і десь кожен мабуть п’ятий фолк гурт), обертаючи це в піратські теми.
Найкращою їх піснею точно є “Drink the Rum”. Весела, бешкетна мелодія яка добре чіпляє і наростаюча енергетика аж до самого фіналу.
Жанрово їх класифікують як фолк метал, хоча наприклад “Land of Bundy” має і певне відлуння пауер металу.
А “Dig, Bury, Drink!” почанається взагалі ніби якийсь танцювальний трек з латинським корінням, але на скрипці.
Коротше колоритна компанія. Може і не топова по звучанню, але по своєму цікава.
Alestorm
Однозначно найбільш відомий гурт в цій підбірці. Як і у попереднього гурту, основний акцент в творчості Alestorm зроблений на розважальний аспект: випивка, вечірки і подібне. Хоча трапляється і колоритна “творча наркоманія”, як з текстом пісні “Zombie ate my pirate ship” (чому “наркоманія” думаю зрозуміло навіть з назви).
Серйозність в текстах це точно не про цю банду. Як тексти, так і відео гурту це чиста нефільтрована (і нецензурована) комедія.
Здатність посміятись на собою і робити з серйозними обличчями несерйозні речі це само по собі талант і, вкупі з доволі креативним підходом гурту до своєї творчості, ми отримуємо хай і далеко не автентичну, і не зовсім атмоферну, в рамках цієї теми, але дуже колоритну і веселу банду, яка здатна дарувати позитивні емоції.
Їх “піратськість” останнім часом вже доволі умовна, але навіть в найбільш непіратські роботи вони все ще додають відповідні пасхалки, як пістолі з 17 сторічча в відео до “Treasure Chest Party Quest”. Тож мабуть у них все ще є привід вважатись найпопулярнішим піратським гуртом на важкій сцені (а може і на всіх сценах).
Paddy and the Rats
Нині про Угорщину у нас не часто виникає привід сказати щось хороше. Але за те що вона дала світу гурт Paddy and the Rats їй можна подякувати сміливо.
Веселий, безшабашний і часом провокативний гурт який часто використовує піратську тематику в своїх образах. Вцілому вони більше фолк гурт (з ухилом в ірландську музику), який ще часом записують в панк.
За 15 років існування випустили вже 7 альбомів і не збавляються обертів.
Нажаль рік тому гурт пережив важку втрату коли помер один з учасників і з того часу вони перебувають в творчому пошуку себе нових експериментуючи зі стилями.
Піратські експерименти в новій творчості збереглись і виглядають приблизно так:
Бонус: говорячи про цей гурт не можу не згадати пісню “That’s my nature”, хоч вона і не відноситься до теми цього тексту. Просто це дуже хороша пісня, що несе дуже правильний посил про те що всі ми різні і важливо приймати це, даючи свободу своїй індивідуальності, а не сковувати себе ланцюгами “звичайності”. Не треба ховати власне “Я”, бо така наша природа.
Отакий от міні огляд-підбірка піратської сцени вийшов. Він далеко не повний, я намагався виділити тільки гурти з найцікавішою творчістю (за моєю суб’єктивною оцінкою), але думаю багато хто може знайти тут для себе щось нове.
