Повномасштабна війна змусила європейські держави переглянути власну систему безпеки. Одним із найпотужніших ударів по російській агентурній мережі стало масове видворення співробітників дипломатичних представництв рф, яких спецслужби вважали розвідниками.
Однак кремль не відмовився від своїх операцій. Він лише змінив інструменти.
Майже 700 висланих агентів
За інформацією, оприлюдненою на офіційному сайті Служби зовнішньої розвідки України, від початку повномасштабного вторгнення європейські країни вислали близько 700 російських розвідників, які працювали під дипломатичним прикриттям.
Найбільше таких рішень ухвалила Болгарія — 82 представники російських дипломатичних установ були оголошені персонами нон грата.
Також були вислані:
Німеччина — 65 осіб;
Польща — 58;
Румунія — 52;
Словаччина — 39;
Нідерланди та Словенія — по 34.
Втім, ліквідація дипломатичних каналів не означала припинення діяльності російських спецслужб.
кремль перейшов до нової моделі
Після втрати частини агентурної мережі москва почала активніше використовувати іншу тактику — вербування цивільних виконавців.
За даними української розвідки, найбільше випадків шпигунства на користь рф було зафіксовано:
Польща — 47;
Естонія — 20;
Латвія — 19;
Німеччина — 12;
Велика Британія — 10.
Загалом під підозрою у співпраці з російськими спецслужбами опинилися 130 осіб у 12 країнах Європи.
Для пошуку виконавців використовуються соціальні мережі, інтернет-платформи, церковні громади, спортивні клуби та різноманітні масові заходи. Найчастіше таких людей залучають одноразово — для передачі інформації або виконання окремих доручень.
Саме так, за оцінками української розвідки, виглядає сучасна модель гібридних операцій кремля.
Чи використовуються подібні підходи в Україні?
На думку автора, аналогічні механізми можна простежити й в українському інформаційному просторі.
Як приклад наводяться Ірина Кременовська та Олексій Святогор, які позиціонують себе як громадські активісти й представники антикультового руху.
Автор звертає увагу на те, що у своїй діяльності вони використовують лексику, характерну для російської антикультової структури РАЦИРС:
«деструктивний культ»;
«псевдорелігійна організація»;
«місіонерська діяльність».
Саме такі формулювання регулярно зустрічаються у рішеннях російських судів щодо релігійних організацій, після чого їх активно тиражують окремі медіа.
На думку автора, використання псевдоекспертиз, звернень до правоохоронних органів та інформаційних кампаній повторює модель, яку пов'язують із діяльністю РАЦИРС, Олександра Дворкіна та Олександра Новопашина. Центральним елементом цієї моделі називається створення образу внутрішнього ворога.
Українська особливість
Водночас ситуація в Україні має принципову відмінність.
Україна багато років розвиває модель релігійного плюралізму, коли держава не визначає, яка віра є «правильною», а гарантує громадянам свободу світогляду та віросповідання.
Саме таку модель протягом багатьох років підтримували українські релігієзнавці Людмила Филипович, Віктор Єленський та Анатолій Колодний.
Показовою є позиція Віктора Єленського:
«Вороги України — це вороги релігійної свободи».
Саме тому будь-які спроби штучно розпалювати конфлікти між релігійними спільнотами можуть працювати на головну мету кремля — внутрішню дестабілізацію українського суспільства.
Російська гібридна агресія починається не лише зі зброї. Вона часто стартує з інформаційного впливу, психологічного тиску та створення атмосфери взаємної недовіри.
Детальніше
Більше інформації — у відео «Операції впливу в Європі: нові факти про приховані мережі»: https://www.youtube.com/watch?v=ILN_qF2lZOQ
Примітка. Усі твердження, наведені в матеріалі, базуються на відкритих джерелах, офіційних документах та опублікованих матеріалах. У контексті триваючої гібридної агресії рф описана діяльність потребує ретельної правової оцінки й перевірки компетентними правоохоронними органами.
