Автор: By Alberto Nardelli and Jennifer Welch, Bloomberg Economics
Адаптивний переклад: t.me/in_factum
За підрахунками Bloomberg Economics, захист України та розширення власних збройних сил може коштувати найбільшим державам континенту додаткових 3,1 трильйона доларів впродовж наступних 10 років.
Таке зобов'язання оголило б тріщини, які ЄС роками приховував, але ціна бездіяльності може бути набагато вищою. Деякі лідери і посадовці у сфері безпеки попереджають, що якщо європейці не зможуть створити переконливого стримувального фактора, то Путін лише посилить свої спроби послабити і, зрештою, навіть розвалити як ЄС, так і НАТО.
«Президент за президентом знали, що трансатлантична безпека вигідна як США, так і Європі. Здається, Трамп вважає, що він знає краще. Історія розсудить це рішення», - сказав колишній міністр оборони Великої Британії Бен Воллес.
Європейські чиновники були приголомшені телефонною розмовою Трампа з Путіним, кроком, про який ключові союзники не отримали жодного повідомлення.
За словами одного поставленого європейського чиновника, Росія має значну перевагу в живій силі над Європою, а її військова економіка може виробляти снаряди та іншу військову техніку зі швидкістю, що перевищує потреби армії на фронті в Україні.
Члени ЄС, тим часом сперечаються, чи варто обмежувати контракти європейським постачальникам, якщо вони не зможуть вчасно виробляти зброю, на користь того, щоб працювати з британцями або купувати озброєння у американців.
«Росія і Путін загрожують не лише Україні, але й усім нам», - заявила прем'єр-міністр Данії Метте Фредеріксен журналістам у кулуарах зустрічі.
Хоча адміністрація США заявила, що прагне довготривалого врегулювання, європейці занепокоєні тим, що Трамп може укласти угоду з Путіним до того, як вони отримають шанс належним чином вплинути на його бачення.
Європейці стурбовані, що ніхто в команді Трампа не має реального досвіду переговорів з росіянами. Більшість членів команди Путіна мають десятиліття досвіду роботи зі США та Україною і навчилися цього ремесла в російських спецслужбах.
«Їм потрібен хтось, хто знає, як вести переговори з Кремлем. Підводні камені в тому, що росіяни в кінцевому підсумку ходять колами навколо американської команди, а Трамп зрештою домовляється про погану угоду, яка насправді не є угодою», - сказав Чарльз Купчан, старший науковий співробітник Ради з міжнародних відносин, який працював над реалізацією попередніх домовленостей з Росією в Білому домі Обами.
Bloomberg Economics проаналізував вартість підтримки України через майбутні переговори, відбудову зруйнованої війною країни та її обороноздатності, а також мобілізацію ЄС для надійного військового стримування подальшої російської агресії.
Відновлення української армії може коштувати близько 175 мільярдів доларів впродовж 10 років, залежно від стану її збройних сил на момент досягнення врегулювання і від того, яку територію їм потрібно буде захищати. Миротворчі сили чисельністю 40 000 осіб вартуватимуть близько 30 мільярдів доларів за той самий період часу, хоча Зеленський каже, що знадобиться набагато більше військ.
Основна частина цих грошей піде на розбудову армій країн-членів ЄС і збільшення сукупного оборонного бюджету до рівня близько 3,5% ВВП, що відповідає останнім дискусіям у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі. Додаткове фінансування буде спрямоване на артилерійські запаси, системи протиповітряної оборони і ракетні системи. Це зміцнить східні кордони ЄС, підготує військові сили ЄС до швидкого розгортання і сприятиме значному зростанню європейської оборонної промисловості.
Щоб мобілізувати ресурси в необхідному масштабі, європейські уряди мають радикально переосмислити структуру своїх бюджетів, працювати з керівниками компаній над реінжинірингом своїх оборонних галузей і, майже напевно, домовитися про спільний випуск боргових зобов'язань. Це вимагатиме певного рівня політичної волі, далекоглядного мислення і самопожертви, які багато членів ЄС поки що не змогли продемонструвати. Це означатиме прийняття складних рішень щодо витрат на охорону здоров'я, освіту та соціальне забезпечення. І ці рішення будуть прийматися на тлі народних хвилювань, які постійно підживлюються Кремлем.
Путін не демонструє жодної схильності до компромісу, а його мета колонізації України, вочевидь, залишається незмінною. Але загальні контури врегулювання вимальовуються.
Найімовірніший сценарій від Bloomberg Economics передбачає, що окупована територія в осяжному майбутньому залишатиметься в підвішеному стані і де-факто перебуватиме під контролем Росії. Можуть відбутися деякі територіальні обміни на землі в Курській області, які були взяті під контроль Києвом. Україна отримає певні гарантії безпеки. І значна частина переговорів буде зосереджена на тому, наскільки сильними вони будуть. Оскільки про безпеку членства в НАТО, швидше за все, поки що не йдеться, будь-яка обіцянка, дана сьогодні, зрештою, залежатиме від прихильності майбутніх політичних лідерів.
Якщо європейцям вдасться налагодити комунікацію з Білим домом, вони намагатимуться переконати Трампа зберегти підтримку Києва достатньо довго, щоб країни ЄС змогли швидко наростити свої власні можливості.
Ідеальний сценарій для Києва — це двосторонні зобов'язання США та європейців втрутитися, якщо Росія порушить домовленості. Але ризик прямого конфлікту з Росією змушує насторожитися навіть найпалкіших прихильників України.
Натомість партнери Києва могли б взяти на себе зобов'язання збільшити військову підтримку України та відновити або посилити санкції проти Росії. Вони також могли б допомогти Україні розвинути власну оборонну промисловість і відновити свої збройні сили, щоб вони слугували головним здержувальним фактором проти Росії. Якщо ЄС зможе зробити все це, він може прокласти шлях для вступу України до блоку, можливо, протягом наступного десятиліття, зміцнивши свій східний фланг.
Поганий сценарій для Києва передбачає, що Трамп може втратити інтерес до України ще до того, як буде досягнуто будь-якого врегулювання, припинивши військову та фінансову допомогу і залишивши Україну на відкуп європейцям. І навіть якщо взаємодія Трампа з Путіним призведе до укладення мирної угоди, вона може лише відтермінувати наступну фазу, що Путін назвав війною між НАТО і Росією.
Угода збереже суверенітет України і дозволить країні розпочати відновлення. Але вона також може закріпити здобутки Путіна, який отримає контроль над значною частиною української території і, можливо, заблокує вступ Києва до НАТО.
Найбільш вірогідною мішенню будуть країни Балтії, які Путін розглядає як частину Російської імперії, яку він хоче відновити.
Один зі способів, яким Зеленський і європейці можуть спробувати утримати Вашингтон — це пообіцяти потенційно вигідні бізнес-угоди для американських оборонних фірм зараз та інших компаній після закінчення війни. За оцінками Bloomberg Economics, Україні потрібно буде витратити близько 230 мільярдів доларів на реконструкцію будівель та інфраструктури, пошкоджених під час війни. Якщо вона отримає на це фінансування і буде досягнуто довгострокового врегулювання, енергетична, виробнича та будівельна галузі України, ймовірно, підуть вверх. Це полегшить навантаження на членів ЄС. Києву також вдалося викликати інтерес Трампа до своїх запасів критично важливих матеріалів, таких як уран, літій і графіт.
Однак, за даними Bloomberg Economics, наразі існує дефіцит у 130 мільярдів доларів між потребами України у відновленні та обіцяним фінансуванням. Це ставить під загрозу будь-яке економічне відновлення і може поставити під загрозу стійкість України в довгостроковій перспективі.
Але все це залежить від пошуку правильного поєднання гарантій безпеки для припинення бойових дій. Більшість європейських країн підтримують думку Зеленського про те, що будь-які надійні післявоєнні миротворчі сили повинні включати значний американський контингент. Французи, однак, стверджують, що європейці мають зробити це самі, оскільки вони не можуть покладатися на американців і мають вже звикнути до цього.
Будь-яка відмова США від розгортання військ на українській землі як частина будь-яких потенційних гарантій безпеки може бути інтерпретована в європейських столицях і в Москві як ознака того, що прихильність США до НАТО слабшає. Це також підвищує актуальність фундаментального питання, чи хочуть члени альянсу діяти як колектив з геополітичними м'язами, чи як торговий блок, в якому члени ставлять власні національні інтереси на перше місце.
У приватних розмовах деякі чиновники говорять про паралелі з 1930-ми роками, коли європейські лідери намагалися заспокоїти Адольфа Гітлера, поступившись йому територією на Мюнхенських переговорах 1938 року.
А з іншого боку пригадайте, як американський закон про ленд-ліз 1941 року допоміг переломити хід війни проти Гітлера, надаючи зброю, боєприпаси та інші матеріали союзникам США. Можливо, настав час для європейського закону про ленд-ліз, щоб допомогти Україні виграти цю війну і гарантувати всю нашу безпеку.
