ПОЧАЇВСЬКИЙ МОНАСТИР В ІСТОРІЇ НАШОГО НАРОДУ
Містечко Почаїв розташоване з південної сторони гори, на якій стоїть монастир — Почаївська Лавра. На східній, північній і західній сторонах гори — навколо монастиря, розташовувалися передмістя: Юридика, Голендри, Гуменці й Граби. На південь знаходилися Плетянка і Рідкодуби, а на
В історичних довідниках про Почаївський монастир дослідники приділяли дуже мало або й зовсім не приділяли увагу населенню містечка і селищам навколо Почаївського монастиря. Автор цієї теми вважає за доцільне дещо написати про цей аспект, бодай у контексті періоду польської окупації Західної України після Першої світової війни.
Містечко Почаїв
Містечко Почаїв розташоване з південної сторони гори, на якій стоїть монастир — Почаївська Лавра. На східній, північній і західній сторонах гори — навколо монастиря, розташовувалися передмістя: Юридика, Голендри, Гуменці й Граби. На південь знаходилися Плетянка і Рідкодуби, а на північному заході — Березина. Усі ці передміські селища разом із містечком утворили одну адміністративну громаду з населенням близько десяти тисяч мешканців.
У центрі містечка проживали євреї-торгівці. Поляків, які прибули з Польщі на різні урядові посади, налічувалося понад тридцять родини. Ще з часів царської окупації залишилося кілька десятків родин росіян. У монастирі мешкали понад двісті монахів, серед яких було найбільше колишніх царських чиновників і військовиків.
Під час польської окупації в Почаївському адміністративному районі відбулося сім сім сільських громад. На конфіскованих парафіяльних і монастирських землях уряд поселив багато колоністів, привезених із Польщі. У багатьох селах мешкали поміщики — великі землевласники, що залишилися ще з царських часів.
Більшість населення району стала українською, переважно малоземельною і постійно жила у скруті. Національна свідомість, як і по всій Україні, була приспана царськими русифікаторами. Однак після Української національної революції та проголошення Української Народної Республіки національна свідомість пробудилась і почала зростати.
Організаційна діяльність у часі польської окупації
Під польською окупацією українські активісти в Почаєві зараз розпочали організаційну діяльність. У 1922 році була організована Споживча кооператива. Згодом заснували: Товариство «Просвіта», «Пласт» і «Союз Українок». У 1925 році було створено кооперативний банк «Українбанк», кооперативну книгарню «Громада» і бетонярню, яка після об’єднання з цегельною стала називатися Будівельною кооперативою. Молочарську кооперативу заснували в 1927 році, але економічна криза тимчасово призупинила її діяльність. Лише в 1934 році її відновили, і виробництво масла увійшло до реєстру експортних кооперативів. У 1935 році створили Овочарську кооперативу, яка експортувала овочі до великих міст Польщі. Також ремісники об'єдналися в Ремісничий цех.
Усі ці кооперативи мали близько п'яти тисяч членів. У різній сезоні вони забезпечили роботу двох сотень людей. У 1937 році постало питання про створення кооперативного млина в селі Старий Тараж на річці Ікві, а згодом — кооперативної пекарні. Овочарська кооператива також планувала будівництво фабрики для сушіння овочів і виробництва консервів.
Перешкоди з боку польської влади
Польські урядовці постійно створювали перешкоди. У 1932 році закрили Товариство «Просвіта», а також заборонили «Пласт» і «Союз Українок». Замість «Просвіти» створили Українське культурно-освітнє товариство, яке мало великий хор, активний драматичний гурток і організовувало курси українознавства. Навчанням займалися старші члени товариства, після місцевої семирської школи, де навчалося близько двохсот дітей, шлюбувало місце.
У 1934 році українські кооперативи на Волині змусили приєднатися до польської централі у Варшаві, замість Ревізійного Союзу Українських Кооперативів у Львові. Діяльність «Українбанку» обмежили лише Крем'янецьким районом, а філії в сусідніх селах заборонили.
Взаємини з євреями
Місцеві євреї часто ставилися вороже до української кооперативної діяльності, після кооперативної торгівлі зменшувала їхні прибутки. Протести в 1938–1939 роках, коли поляки виявляли погроми українцям і євреям у Львові та інших містах, між ними виникло зближення та співпраця.
Радянська окупація
Восени 1939 року, після падіння Польщі, на територію прийшли радянські окупанти. Українських кооперативних діячів арештували та вивезли до Сибіру. Депортували також польських чиновників і колоністів. Євреї, які втратили право на приватну торгівлю, масово перейшли на роботу в державні кооперативи, пристосовані до радянської системи.
Продовження буде…
КАНАДА — 1986 — Іван Дубилко
Набір і надруковано в Канаді: IMPRESSIONS — Вінніпег, Манітоба
Читати попередню статтю: Історія Почаївського монастиря не замикається в його мурах: Частина-1
А також читайте нас в спільноті: Вайбер або Телеграм
