Пакистано-афганський конфлікт створює для Росії складну ситуацію. Москва намагається одночасно зберігати зв’язки і з Пакистаном, і з Афганістаном, оскільки обидві країни важливі для її безпекових та економічних інтересів у Центральній Азії та Південній Азії.
Пакистан має особливе значення для Росії як потенційна альтернатива Ірану в реалізації трансконтинентального торговельного маршруту INSTC — Міжнародного транспортного коридору «Північ — Південь». Москва розглядає Пакистан як можливі «ворота» до Індії та інших азійських ринків.
Водночас Росія активно зближується з Талібаном в Афганістані. Офіційно це пояснюється необхідністю боротьби з терористичними угрупованнями, передусім ІДІЛ, і запобіганням поширенню тероризму в Центральній Азії та Росії. Однак повідомлення про можливі поставки російської зброї Талібану свідчать про ширшу стратегію Москви — намагатися зберігати вплив одразу на обидві сторони конфлікту.
Росії потрібні обидва партнери
Для Москви Афганістан важливий насамперед з точки зору безпеки. Росія прагне не допустити, щоб афганська територія стала базою для угруповань, здатних загрожувати Центральній Азії або самій РФ.
За словами секретаря Ради безпеки РФ Сергія Шойгу, Москва виступає за розвиток повноцінного партнерства з Афганістаном, зокрема у сфері оборони та безпеки. Росія також виступає проти військової присутності третіх держав в Афганістані та сусідніх країнах, демонструючи прагнення зберегти власний вплив у регіоні.
Але Афганістан цікавить Москву не лише з безпекових причин.
Росія шукає нові торговельні маршрути, які допомогли б їй зберегти доступ до азійських ринків. Особливе значення має INSTC, який має з'єднати Росію з Іраном, Індією та іншими країнами Азії.
Проблема полягає в тому, що інший великий регіональний маршрут — Середній коридор (TITR) — обходить Росію. Він проходить з Китаю через Центральну Азію та Південний Кавказ до Європи. Тому Москва зацікавлена в тому, щоб INSTC залишався конкурентоспроможним.
Саме тут важливим стає Пакистан. Москва намагається залучити Ісламабад до розвитку INSTC, зокрема через можливе сполучення з портом Гвадар.
Для Росії це не просто питання торгівлі. Втрата доступу до транзитних маршрутів через регіон означатиме подальше скорочення її економічного та політичного впливу.
Росія балансує між Пакистаном і Талібаном
Пакистано-афганський конфлікт ускладнює цю стратегію.
Ісламабад звинувачує Талібан у тому, що афганська територія використовується угрупованням «Техрік-е-Талібан Пакистан» (TTP) для нападів на Пакистан. Не зважаючи на багаторічну співпрацю, відносини між Пакистаном і Талібаном різко погіршилися.
Для Росії це проблема. Москва зацікавлена в Пакистані через торговельні маршрути, але водночас прагне зміцнювати зв'язки з Талібаном.
Ситуацію додатково ускладнюють повідомлення про те, що Росія проводить переговори щодо постачання зброї афганському уряду Талібану. Якщо ці повідомлення підтвердяться, Москва ризикує серйозно погіршити відносини з Ісламабадом.
Офіційне пояснення такої політики зрозуміле: озброєння Талібану нібито має допомогти йому боротися з ІДІЛ та іншими терористичними угрупованнями.
Але для Пакистану це може виглядати зовсім інакше — як підтримка його противника.
Економічні інтереси також під загрозою
Росія дедалі більше залежить від азійських ринків збуту своїх енергоресурсів. Тому для Москви важливо розвивати транспортні маршрути до Пакистану, Індії та країн Південно-Східної Азії.
Якщо через конфлікт із Пакистаном Росія втратить можливість розвивати INSTC у цьому напрямку, її економічні можливості в регіоні скоротяться.
Це особливо небезпечно на тлі ослаблення російських позицій у Центральній Азії. Якщо Москва одночасно втратить вплив у сфері безпеки та почне випадати з нових торговельних маршрутів, її роль у регіоні поступово зменшуватиметься.
Для Центральної Азії це означатиме ще більшу орієнтацію на інші центри сили — передусім Китай, а також Туреччину, ЄС та країни Близького Сходу.
Чи варто Росії озброювати Талібан?
Саме тут виникає головне протиріччя російської політики.
Москва хоче одночасно:
підтримувати відносини з Пакистаном;
зміцнювати зв'язки з Талібаном;
боротися з терористичними угрупованнями;
розвивати INSTC;
зберігати вплив у Центральній Азії;
розширювати доступ до азійських ринків.
Але ці цілі можуть суперечити одна одній.
Якщо Росія справді постачатиме зброю Талібану, це може зруйнувати довіру Пакистану до Москви та ускладнити його участь у російських транспортних проєктах.
Крім того, така політика вкотре створить враження, що Росія готова укладати ситуативні угоди навіть із силами, які становлять загрозу для її власних партнерів.
Подвійна гра може обернутися проти Москви
Росія традиційно намагається підтримувати контакти з різними сторонами конфліктів, щоб зберігати простір для маневру. Але в Афганістані така тактика може виявитися небезпечною.
Москва намагається одночасно використовувати Афганістан як безпековий буфер і Пакистан як економічний та транспортний партнер. Проте підтримка одного може дедалі сильніше суперечити інтересам іншого.
Якщо Росія зробить ставку на Талібан і почне його озброювати, вона ризикує втратити Пакистан. Якщо ж Москва дистанціюється від Талібану, вона може втратити частину свого впливу в Афганістані.
Тому для Кремля головне питання зараз — як зберегти баланс, не пожертвувавши власними економічними та безпековими інтересами.
Поки що Москва намагається грати на обидві сторони. Але якщо повідомлення про постачання зброї Талібану підтвердяться, ця стратегія може обернутися проти самої Росії. Замість посилення свого впливу в Центральній та Південній Азії Москва ризикує ще більше його втратити.
Джерело — Kierunek Kaukaz
