ЛІТО 🌻
Топчуть ноги радісно і струнко
Сонні трави на вузькій межі.
В день такий віддатись поцілункам!
В день такий цілим надхненням жить!
П’яним сонцем тіло налилося,
Тане й гнеться в ньому, мов свіча, —
І тремтить схвильоване колосся,
Прихилившись до мого плеча.
В сотах мозку золотом прозорим
Мед думок розтоплених лежить.
А душа вклоняється просторам
І землі за світлу радість — жить!
І за те, що стільки уст палило
І тягло мене вогнем спокус,
І за те, що замінить не сила —
Ні на що — твоїх єдиних уст!
Цим віршем Олена Теліга передає радісні і спраглі бажання до життя, в якому беззаперечно можна знайти позитив: натхнення, кохання і навіть захоплення красою природи.
Дмитро Донцов підкреслював у творчості Олени Теліги динаміку її слів, гімн бурхливій радості життя, пробудженій молодості: "Гаряче пульсуюче бажання жити; бажання, яке, здається, зараз розірве зовнішню скорупу, всі рамки, що його стримують, і вибухне назверх. Чи то п’янким шампаном адорації, захоплення, любові; чи вихром танцю, пригоди, очайдушним таном, ударом бича, твердим картаючим словом, або кличним дзвоном."
Не менш влучно Донцов наголошує, що в це життя влетіла вона «рудим конем в червоній амазонці». Безсумнівно, її творчість увійшла в золоту скарбницю української літератури, привернути увагу до якої наш обов'язок і данина вдячності, зокрема за проявлений героїзм в житті, бо вона не словами, а діями довела відданість і глибокий патріотизм Україні, за що була розстріляна нацистами в Бабиному Яру.
Богдан Червак у книзі "Олена Теліга" дає таку оцінку її творчості: "Світ поетичних узагальнень Олени Теліги навдивовижу виразний, оригінальний і яскравий. Водночас за обсягом поетична спадщина поетки невелика, вона налічує трохи більш як тридцять поетичних творів."
Втім, які це твори! Кожне своє слово вона ретельно добирала, щоб увесь вірш звучав цілісно і своєю глибиною зумів торкнутися душі читача, залишаючи в ній сильний емоційний відгук. І в пам'яті ще неодноразово виринатимуть прочитані рядки її слів.
Донцов пише:
"З її поезії – «Радість рветься мов метелиця», «радісно і струнко» топче ногами «сонні трави на вузькій межі»… «П’яним сонцем тіло налилося, тане й гнеться в ньому мов свіча… В мить таку віддатись поцілункам! В мить таку цілим надхненням жить!» Є її поезія гімном космосові, «просторам і землі за світлу радість – жить!» Фізична насолода процесом життя! Ступає в нього і – «кожний крок – сліпуча блискавиця.» Хоче – «цілий світ блискучий і п’янкий, стягнути звідкись у свої долоні.» Несита жадоба впитися цим прекрасним Божим дарунком – життям."
Читаючи її вірші, неможливо не увібрати в себе той настрій, яким вони наповнені: сонячні і яскраві барви слів наповнюють душу надією, життєлюбністю та силою людського духу.
"Творчий геній Олени Теліги зростав у сузір'ї величних постатей, які сьогодні є визнаними метрами поетичного слова, красою й гордістю української поезії," — влучно зазначає Богдан Червак у своїй книзі. Крім того, вона зростала у буремні і доленосні роки української революції, яка, на жаль, не здобула бажаної мети і не встояла перед агресивним наступом ворогів, але згодом переродилася в могутній національно-визвольний рух, до якого згодом долучиться і Олена Теліга — до лав ОУН, щоб продовжувати боротьбу за вільну Україну. І тут характер її поезій цілісно перегукується з атмосферою тодішніх подій — шукайте вірші з героїчними мотивами, служінням великій ідеї, готовності до самопожертви, правдивими і проникливими нотами, що не залишать читача байдужим:
І часто серце запалає болем,
А щось гаряче аж за горло стисне,
Коли над рідним, тим же самим полем
Зависне інша, незнайома пісня.
Чекає все: і розпач, і образа,
А рідний край нам буде — чужиною.
Не треба смутку! Зберемось відразу,
Щоб далі йти — дорогою одною.
Заметемо вогнем любови межі,
Перейдемо убрід бурхливі води,
Щоб взяти повно все, що нам належить,
І злитись знову зі своїм народом.
Олена Теліга у своїй творчості постає перед нами невтомною, мужньою, непохитною, стійкою, а також з чуттєвою романтичною героїкою, яка ґрунтується на моральних і національних цінностях. Більш глибоку і вдалу оцінку про романтизм у її поезії можна знайти в книзі "Олена Теліга" Богдана Червака.
Про трагізм відгукується Дмитро Донцов: "Як рідну стихію приймає трагізм і Олена Теліга, мабуть єдина з сучасних поеток. Життя ввижається їй мов «задимлений чорний морок»; наче трясовисько, в якім «в’язнуть ноги» і душа. Те, що в Маланюка було – «людоподібна твань», то в неї «темна муть» юрби, «олов’яні кліщі облич» великого Хама. Відчуває удари світу – «мов нехибну шпаду». Але від нього не тікає. Життя не б’є того лиш, хто – його не вартий: «не чіпає лише раба», нищить того, хто не гнеться. В ідилію вона не вірить, прагне життя «з гострив сміхом і з гострим плачем», в його трагічних противенствах.
...
В її поривах радості завше бринить щось поважне, над чим не вільно жартувати. Її ніжність не розніженість, бо – «там де треба, я тверда й сувора». «Твердо й безжалісно знає» вона медузове обличчя життя. В моментах трагічних бринить не втома, але виклик, упоєння змаганням, сміх. Сміх, знаний тільки тим, яких можна зломити, але не зігнути їм душу, яких скорше зв’ялила би доба ідилічних буднів, аніж свіже і остре повітря апокаліптичних часів – таке їй рідне, таке трагічно гарне, яскраве і остре як її талант.
...
В своїй поезії Теліга часто порушує тему апостолів нової Правди і байдужої на їх слово юрби. Холодний і тупий натовп мариться їй на вулицях чужих міст, у вірші «Чорна площа» або у другім — «Поворот». І в її прозі, в статтях і в есеях. Нехибно відчувала, що не стрінуть ласки слуг князя світу цього ті, які несуть на своїм стягу ворожу йому ідею або символ нової віри. Таке нове вірую несла вона в своїй поезії…"
Сила її слова стане безсумнівним джерелом і натхненням і для українських жінок, що поділяють її цінності та боротьбу в сучасній війні не лише за суверенітет держави, але й за порятунок душі української нації, проти якої ворог веде не менш безпощадну — інформаційну війну. Олена Теліга у поезії, у прозі і в своїй діяльності викорінювала меншовартість в свідомості українців і закликала до єдності, через що її постать неодноразово замовчувалася, відкидалися, заборонялася ворожою пропагандою. Однак сьогодні її ім'я повертається назавжди!
Олена Теліга належить до тих постатей української літератури, чия спадщина не втрачає актуальності навіть з плином часу. Свідченням цього стало нещодавнє опитування в застосунку "Дія" про виданих українців для освітнього проєкту, в якому також перемогла Олена Теліга, знайшовши відгук в серцях нового покоління українців. Варто зазначити, що її біографія не повинна обмежитися вивченням лише творчого доробку, але й діяльністю як української націоналістки, для якої любов до Батьківщини була найвищою цінністю. Тому закликаю ознайомитися не лише з її поезією, а й із життєвим шляхом, громадською діяльністю та боротьбою за українську державність. Лише тоді можна по-справжньому пізнати велич цієї непересічної жінки, яка своїм словом і своїм чином назавжди вписала своє ім'я в історію України.
Джерела:
"Поетка вогняних меж: Олена Теліга" Дмитро Донцов
"Олена Теліга" Богдан Червак
