Ранок безсонний проходить,
Оживляй свій розум - іди,
Куди сонячні зайчики заведуть,
Там найдеш ти золото, із роману третьосортного писаки.
Але чи стоїть на місті?
Це питання залишається незмінним
Весна - середина твоїх кольорових поглядів,
При погляді та слідкуванні за дзеркальними бджілками,
Що на користь приходять, але на відстані - агресивні, як матір-одинака при поливі
Біля дому о десятій годині,
Після роздумів дощу, над губами мовчазними скрізь день
Сум і туга. Ліричний герой спостерігає за незнайомцем і згадує про свого друга, який лежить у будці, втомлений і хворий. Святкові звуки не приносять радості, а навколо панує тиша і пустота, що підкреслює відчуття самотності та безнадії.
Тихенько колихали хвилі, човен простенький, коли вийшов на алею моря. Мрії, сонячні промені — все у твоїх ніг. Тільки знайди для себе сьогодення видимих рук. Чи зможеш пройти повз тіла, які тонули в очах дитячих полів?
Вірш сповнений емоціями, притаманними подіями, що цільно закріплені за якимось місцем. Тим місцем, з яким ми асоціюємо подію, чи то зірки, чи сповнена любові, людина.
Надихаючі кейси, завдяки яким ви отримаєте потужний заряд мотивації.
Моїй подрузі Уляні Кащій - найсміливішій людині, зі знайомих мені, та її страхам, що спіткають і найвідважніших.
Надихаючі кейси, завдяки яким ви отримаєте потужний заряд мотивації.
Моїй подрузі Уляні Кащій - найсміливішій людині, зі знайомих мені, та її страхам, що спіткають і найвідважніших.
