Авторка: Маркус Яніна
Теорія
Після другої світової війни, чи не найбільшої катастрофи людства, все світове зло вже ніби прийнято порівнювати з лідером третього рейху: від медіа до розмов на кухні.
Це також помітив американський адвокат та автор Майк Годвін у 1990 році, читаючи повідомлення користувачів мережі Usenet. З чого і взяв натхнення для наступного твердження:
“ При розростанні інтернет-дискусії ймовірність порівняння з нацизмом або Гітлером прямує до одиниці”
Звісно, Годвін не перший, хто помітив таку суспільну тенденцію. Його спостереження є частиною констатації поширеного когнітивного викривлення Reductio ad Hitlerum (з лат. “ апеляція до Гітлера”), запропонованого у 1953 році фахівцем з політичної етики Лео Штраусом.
Загалом тези звучать приблизно так:
“Гітлер(нацисти) підтримували щось, отже щось - зло”
Або зворотньо:
“Гітлер був проти щось, отже щось - добре”
Основні проблеми тез полягають у наступному:
Аргумент в основному спрямований на дискредитацію особи чи її позиції за рахунок різкої асоціації з Гітлером, не маючи під собою аргументованого доказового підґрунтя, що робить його нерелевантним у дискусії. Головну роль грає емоційність на асоціаціях, а не фактаж
Надмірне узагальнення обговорюваної теми та поглядів нацистів у цілому (лише узагальнення, жодного виправдовування)
Часто таке порівняння не є доречним. Не до всіх тем нацисти мали пряме відношення та не все можна розглядати лише у контексті Гітлера (у логіці ignoratio elenchi - хибний висновок - нерелевантне питання з метою відвернути увагу від фактичного предмету обговорення)
Якщо звести пункти до одного речення, то основна проблематика аргументу полягає у тому, що він переважно застосовується як маніпуляція, яка не несе в собі жодного конструктиву.
Практика
В інтернетах закон Годвіна розлетівся і трансформувався у нову традицію на форумах: як тільки людина вдається до порівняння про Гітлера, гілка обговорення вважається завершеною і сторона, що удалася до цього аргументу, програє. Ну бо ж треба колись вчити просунутих користувачів інтернету вигадувати більш оригінальні аргументи.
І шо?
Після власного ж закону Годвін заявив, що його заява була деяким експериментом з меметики (науки, яка досліджує еволюцію та розповсюдження культурних явищ, похідне від “мем”) , щоб підкреслити неабияку розповсюдженість такої апеляції у дискусіях, які на жаль тривіалізують Голокост або державною - зводять серйозність Голокосту до банальности.
Словом, чим частіше повторюється фраза, слово, термін або бодай-що, тим більше сенсу та емоційної прив’язки втрачається. Як-от наприклад якщо ви на секунду відволічетеся від мого матеріалу і скажете разів 10 підряд слово “виделка”, ви на певний час втратите сенс цього слова і будете сприймати його лише як фонетичну сполуку. У психології таке явище називається семантичним насиченням.
З тезами та ідеями (словом, з тим, що складається більше ніж з одного слова) такий фокус навряд чи спрацює, проте у довгостроковій перспективі може мати схожий ефект як-от десенсибілізація, або державною - втрата чутливості. За наявності повторюваних або постійних стимулів зокрема психіка адаптується і знижує свою емоційну реакцію. В контексті недоречної апеляції до Гітлера, опонент дискусії який використовує таку маніпуляцію сплутує контексти і ставитиметься до наслідків дій Гітлера менш емоційно залучено.
Ось що каже сам Годвін стосовно цього:
“ Заохочуйте людей розвивати достатню перспективу, щоб робити це вдумливо. Якщо ви вважаєте, що порівняння справедливе, і ви подумали про це, зробіть це. Я лише прошу вас подумати про людей, здатних на дуже погані вчинки. Ми повинні пам'ятати про масштаби цих подій і не бути легковажними. Наше суспільство має бути більш гуманним, більш цивілізованим і дорослішати.”
Золоті слова, друже. Краще і не скажеш. Власне, цей інтернет-не-до-кінця-прикол (закон Годвіна) наголошує на необхідності обережного та вдумливого підходу до порівнянь у дискусіях. Часте і недоречне використання таких порівнянь призводить до десенсибілізації, знижуючи емоційне сприйняття та серйозність трагічних історичних подій, таких як Голокост. Важливо пам’ятати про масштаби та значення цих подій, щоб не зводити їх до банальності та зберігати повагу до пам’яті жертв.
Висновки:
Першочергово, мені хотілося написати текст про логічну хибу, на прикладі якої люди б більш обачливо підбирали аргументи для дискусій, могли б розпізнавати маніпуляцію та надалі не вдаватися самим до неї. Reductio ad Hitlerum є яскравим прикладом такого розповсюдженого суспільного явища, а закон Годвіна - мем, який несе в собі по-справжньому важливі сенси (мої улюблені).
В світі повному жахливих контроверсійних подій люди постійно перебувають під впливом емоцій та здатні розповсюджувати фейки або так звану “зрадоньку”, що переважно не підкріплюється фактами, а використовує схожі інструменти маніпулювання масами. І як виявилося окрім того, що такі суспільні думки є безсенсовними, вони зокрема також несуть шкоду. Тож апелюйте фактами, слухайте маму та читайте ПроСвіту.
P.S.
Якщо ви, любі читачі і читачки, дочитали до цього місця, +15 балів до карми та + 1 свічка в храмі за кожного з вас! Насправді, я тут просто хотіла лишити ще один цікавий кейс пов’язаний з Годвіном.
16 березня 2022 року, коли увага світу була повністю прикута до повномасштабного вторгнення в Україну, користувач твітеру з ніком just_whatever запостив фрагмент відео президента рабзії з англомовними субтитрами
Я переклав та додав субтитри до останньої відеопромови владіміра путіна 2 години тому. Будь ласка, це не має піти у небуття - я хочу щоб усі побачили, як виглядає промова справжнього фашизму.
На що Годвін відповів))0)
Ви не повірите кого мені нагадує цей чувак
