Північний Кавказ останні сотні років був островом нестабільності: неосвічені племена кочівників і горців, які відступали усе далі і далі в гори під натиском московської армії, стали джерелом розбійництва і набігів на новозавойовані і колонізовані землі.
Для того щоб зменшити кількість нападів і грабежів, Московія вирішила покорити ці народи і змогла їх завоювати, влаштувавши геноциди, як наприклад з Черкесами, котрі себе зовуть Адигами. Кому цікаво - можете детальніше почитати про цей геноцид у відкритих джерелах.
Зараз, Північний Кавказ розділений між наступними регіонами: Краснодарський Край, Ставропольський Край, Адигея, Карачаєво-Черкесія, Кабардино-Балкарія, Північна Осетія, Інгушетія, Чечня, Дагестан.
З Осетією, Інгушетією та Чечнею все доволі просто і зрозуміло, адже вони мононаціональні і їх народ дуже мало поширюється на сусідні землі. З іншими ж є проблеми. Так, для прикладу, Дагестан, Карачаєво-Черкесія та Кабардино-Балкарія є багатонаціональним і це має свої наслідки на внутрішній стабільності цих регіонів.
Будемо розглядати все по порядку.
Огляд стану Північного Кавказу
1. Адиги і Таулули
Адиги є досить великим народом. Найбільше їх живе у Туреччині (7 млн) та Московії (0.8 млн). У Туреччині - це нащадки втікачів від геноциду, а от у Московії вони проживають в основному в трьох республіках, які згадані у заголовку розділу. Московія цей народ розділила на окремі суб-етноси і вони мають наступні назви: Адиги, Черкеси, Кабардинці і Шапсуги, хоча всі вони себе звуть адигами своїми мовами.
Так як між Адигеєю і іншими двома республіками нема кордону, то наші очікування є наступними: сучасна Адигея матиме автономію в межах потенційної кубанської держави, а Карачаєво-Черкесія і Кабардино-Балкарія об’єднаються в державу під назвою Адигія та Таулулія за назвою двох етносів, що там проживають - адиги та таулули.
Таким чином виглядатиме ця держава:
Столиця: Нальчик
Населення: 1.4 млн
ВВП: 3 млрд дол. США
Площа: 27 тис. кв. км
Варто відзначити, що ця потенційна держава буде багато національною і її склад буде таким: Адиги (45%), Тюрки (24%), Слов’яни (24%) та інші народи (7%).
Найбільшими містами є Нальчик (270 тис) та Черкеськ (116 тис). Крім того, більше населення все ж таки буде проживати в східній частині держави.
АіТ має потенціал до розвитку. Найбільш важливі галузі: туризм (лікувальні та гірсько-лижні курорти), а також сільське господарство, яке однозначно потребує модернізації для свого сильнішого розвитку. Не зважаючи на те, що с/г займає понад 50% економіки АіТ, проте варто не забувати і про промисловість: машинобудування, харчова промисловість, нафто-хімічна, легка та інші. Крім того, вкладаючи кошти в освіту, АіТ також може розвинути і науко-місткі галузі (хоча й імовірність цього невисока, але вона існує).
2. Аланія
Осетини є іранським народом, що унікально для Північного Кавказу.
Вони населяють дві автономії - Північну Осетію в Московській Імперії, та Південну Осетію в Грузії. В останній проживає лише 50 тисяч осетинів і ми притримуємось думки, що після падіння Імперії, Південна Осетія буде частиною Грузії, а більшість осетин мігрують в Північну Осетію, або Аланію.
Отже Аланія матиме наступні показники:
Столиця: Владикавказ
Населення: 0.6 млн
ВВП: 1.7 млрд дол. США
Площа: 8 тис. кв. км
Найбільшим містом є Владикавказ з населенням у 307 тис жителів, що становить бл 50% від усього населення держави. Алани складають близько 65%, слов’яни - близько 18%, тюрки - 4%, інші народи - 13%
Аланія має перспективи стати одними з воріт Кавказу, адже тут проходить шлях на Грузію і далі на південь на Близький схід. В той же час, економіка Аланії не сильно розвинена і складається переважно з сільського господарства, кольорової металургії, харчової та легкої промисловості. Також є кілька підприємств у високо-технологічній сфері.
Варто відзначити, що наразі саме в Аланії є найвища середня зарплата серед Кавказьких нац республік.
3. Республіки Вайнахських Народів
До вайнахських народів включаються два - інгуші та чеченці. Чеченців проживає в імперії - 1.5 млн, в той час як Інгушів - 0.5 млн, а також по 0.5 млн кожного народу живе за межами імперії.
Почнемо з більшої держави - Чечні.
Столиця: Грозний
Населення: 1.6 млн
ВВП: 2.7 млрд дол. США
Площа: 16 тис. кв. км
Найбільшим містом є Грозний з населенням у 330 тис жителів. Держава є мононаціональною (більше 95% - чеченці). Територія має як гірський рельєф (на півдні) так і степовий рельєф (на півночі).
Основна галузь економіки - сільське господарство. Також присутні підприємства наступних галузей: нафтодобування, харчова промисловість, легка промисловість та ін. Чечня може розвивати також і туризм, адже має лікувальні та гірсько-лижні курорти.
Другою вайнахською державою є Інгушетія:
Столиця: Назрань
Населення: 0.5 млн
ВВП: 0.8 млрд дол. США
Площа: 3 тис. кв. км
Інгушетія є найменшою по площі і населенню, а також найбіднішою державою серед Кавказьких нац держав. Інгушетія має схожий рельєф з Чечнею, адже витягнута від степу до гірських хребтів Кавказу. Інгушетія як і Чечня є мононаціональною (інгушів - більше 93%).
Економіка Інгушетії малорозвинена і на 60% складається із сільського господарства. Промисловість тут представлена виключно нафтодобування і переробкою (близько 75% усієї промисловості).
4. Степовий та гірський Дагестан
Дагестан є найбільш різноманітною автономією в складі Імперії. Дагестан у перекладі означає буквально країна гір, де Даг - гора, а стан - країна/край.
Найбільшими народами є аварці (850 тис), даргінці(490 тис), кумики (430 тис), лезгіни (385 тис), лакці (165 тис), азербайджанці (130 тис.), табасарани (120 тис). Єдині з цих народів, хто є тюрками - це кумики, азербайджанці та ногайці. Кумики і ногайці розселені довкола Махачкали та на територіях Дагестану на північ від неї. Інші ж народи компактно розселені на південь від міста Махачкала. Сама ж Махачкала хоч і оточена кумикським морем, є мультинаціональною.
Тому ми пропонуємо наступний роподіл Дагестану: на тюркську Кумикію (з автономією для ногайців), а також власне Дагестан, який населятимуть три основні групи: аварці, даргінці та лезгини, а також азербайджанська автономія поряд з Дербентом.
Отже, Кумикія:
Почнемо з більшої держави - Чечні.
Столиця: Махачкала
Населення: 7.2 млн
ВВП: 5 млрд дол. США
Площа: 25 тис. кв. км
Кумикія буде державою тюрків - кумиків і ногайців, але з сильною присутністю дагестанських народів - аварців та даргінців. Кумикія є переважно степовим, агропромисловим регіоном з сильними індустріальними центрами в Махачкалі, Каспійську, Хасав’юрті та Буйнакську. Промисловість представлена нафтохімічною галуззю, а також легкою і харчовою промисловістю і машинобудуванням. Однією з проблем Кумикії є опустелення степів на півночі держави, особливо в місцях компактного проживання ногайців.
Тепер Дагестан:
Столиця: Дербент
Населення: 1.4 млн
ВВП: 3.7 млрд дол. США
Площа: 25 тис. кв. км
Дагестан фактично займатиме гірську частину колишньої автономії, а також матиме вихід до Каспійського моря. Це переважно арграрний регіон з двома ключовими промисловими центрами - Дербент та Ізербаш. Крім сільського господарства в регіоні розвинене нафтодобування, легка промисловість, а також є кілька підприємств хімічної промисловості та машинобудування.
Погляд на регіон в цілому
Ми не впевнені чи зможе цей регіон створити Федерацію гірських народів, як це було понад 100 років тому, проте якби вона була то мала б наступний вигляд:
Населення: 7.1 млн
ВВП: 20 млрд дол. США
Площа: 104 тис. кв. км
Ключовими центрами тяжіння будуть виступати - Махачкала, Грозний та Владикавказ.
Ключовими епіцентрами нестабільності стануть взаємовідносини між Інгушетією та Чечнею, між Кумикією та Дагестаном, а також, можливо, всередині Адигії і Таулулії.
Не зважаючи на різність народів і країн, їм доведеться співпрацювати разом для спільного блага і ми вважаємо, що якщо навіть вони не об’єднаються в спільну федерацію, то все одно буде створена організація гірських націй, всередині якої вони будуть вирішувати свої справи і кооперуватись (економічним, митним, дипломатичним, військовим чи будь-яким іншим чином). І скоріше за все, вони будуть співпрацювати із сусідніми країнами, а особливо з Азербайджаном, а також з Грузією і потенційним сусідом на північ від них (можливо Україна?).
Українська політика по відношенню до регіону
Для України цей регіон є важливим з точки зору транспорту, як ворота до Близького Сходу, адже регіон контролює два з трьох сухопутних коридорів на південний Кавказ.
Тим не менш Україна повинна буде дотримуватись наступної політики у відносинах з ними: економічна, торгівельна та транспортна співпраця з одного боку та візовий режим для громадян з іншого боку.
Тобто ми повинні будемо співпрацювати з їхніми урядами для досягнення власних цілей, але в той же час, ми повинні контролювати (обмежити) активну міграцію до нас через запровадження візового режиму та активний контроль кордону.
В той же час, ми повинні будемо інвестувати туди та здійснювати політичний вплив з метою забезпечення прийнятного рівня життя в тих регіонах, щоб чергова нестабільність не створила потужні потоки біженців.
